Модуль 1 теоретичні і правові засади функціонування фінансового ринку

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність,

ФУНКЦІЇ І РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

1.1Роль, місце і значення фінансового ринку у фінансовій системі.

1.2Структура фінансового ринку.

1.3Класифікація фінансових ринків.

1.4Суб'єкти і об'єкти фінансового ринку.

1.1. Роль, місце і значення фінансового ринку у фінансовій системі

Розвиток економіки України на нинішньому етапі здійсню­ється на ринкових засадах. Ринок — це взаємодія покупців і продавців, кожен з яких є самостійним у своїх діях, це систе­ма відносин між попитом і пропозицією. У широкому розу­мінні ринок — це складний механізм руху благ і послуг у фор­мі товарів і грошей у межах всього суспільного виробництва на всіх рівнях економічної системи суспільства. Значущість рин­ку полягає у такому:

• ринок сприяє раціональному розподілу ресурсів;

• ринок впливає на обсяг і структуру виробництва;

• ринок «оздоровлює» економіку, звільняючи від неконку­рентоспроможних збиткових підприємств;

• ринок спонукає споживача обирати раціональну структу­ру споживання;

_- ринкові ціни виступають носіями економічної інформації.

Ринок складається з ринку промислових і продовольчих то­варів, ринку послуг, ринку житлової площі, ринку засобів ви­робництва, ринку робочої сили, ринку інновацій, ринку інте­лектуальних продуктів, фінансового ринку.

Створення фінансового ринку є підґрунтям формування рин­кових відносин і ринкових структур, які забезпечують струк­турну перебудову економіки.

Фінансовий ринок посідає особливе місце у фінансовому за­безпеченні процесів відтворення завдяки специфіці його функ­ціонального призначення. Воно полягає в мобілізації тимчасо­во вільних коштів фізичних і юридичних осіб з метою розподілу і перерозподілу на комерційних засадах між різними секторами народного господарства.

Формування і функціонування фінансового ринку зумовлено такими економічними, правовими і організаційними основами:

Економічні основи — наявність у країні власників, які воло­діють реальною власністю і здатні укладати угоди, виступаючи на стороні попиту або пропозиції на грошові кошти.

Правові основи — сукупність чинних юридичних доку­ментів, що регламентують діяльність ринкових структур.

Організаційні основи — втілюються через форми організації ринкових операцій щодо залучення фінансових ресурсів у ре­альний сектор економіки (через фондові біржі та міжбанківські об'єднання). На фондових біржах і в міжбанківських об'єднан­нях поряд зі зберігачами, емітентами та інвесторами функціо­нують посередники: брокери і дилери. Брокери здійснюють су­то посередницькі операції, а дилери ще й можуть самостійно брати участь в купівлі-продажу цінних паперів. Таким чином, фінансовий ринок забезпечує участь зберігачів у розподілі при­бутків, створюючи умови для матеріальної зацікавленості ін­весторів в ефективній роботі.

Основними макроекономічними завданнями фінансових ринків є:

• забезпечення оперативного перерозподілу фінансових ре­сурсів, яке доповнює процес бюджет

• тного перерозподілу;

• мобілізація тимчасово вільних грошових коштів держа­ви, юридичних і фізичних осіб,

• з подальшим їх викорис­танням в інтересах як безпосередніх учасників відповід­ ного ринку, так і економічної системи суспільства загалом (тобто зменшення питомої ваги знерухомленого, невико-ристовуваного капіталу на макро- і мікрорівнях);

• забезпечення децентралізованого (стихійного) регулюван­ня економіки на галузевому і територіальному рівнях.

В економічній літературі існує чимало тлумачень сутності фінансового ринку. Це зумовлене тим, що поняття «фінансовий ринок» є дуже складним і багатогранним, оскільки охоплює не лише фінансові зв'язки, а й величезну сукупність відносин влас­ності та їх перерозподілу (трансформації). Більше того, існують значні розбіжності в позиціях щодо трактування сутності й на­повненості поняття «фінансовий ринок» як серед науковців,

так і серед практиків. Одні автори характеризують фінансовий ринок у широкому значенні як сукупність ринкових відносин у процесі кругообігу фінансових ресурсів в усіх формах. Інші дослідники фінансовий ринок ототожнюють з окремими його сегментами. Певною мірою це можна пояснити зосередженням уваги науковців на різних аспектах фінансових відносин.

Визначення ринку у широкому та вузькому розумінні не є поняттями-антиподами, які взаємно виключають одне одного. Навпаки. За умов нормально функціонуючої економіки ці по­няття споріднені, тобто ринок у широкому розумінні містить у собі ринок у вузькому розумінні.

Проте якими б різними не були визначення, всі автори ви­знають кругообіг фінансових ресурсів, у процесі якого в одних суб'єктів накопичуються заощадження, а інші суб'єкти відчу­вають потребу в коштах для розширення своєї діяльності.

Якщо узагальнити всі методологічні підходи різних авторів до визначення сутності фінансового ринку, їх можна звести до таких положень.

Фінансовий ринок — сферою прояву специфічних економіч­них відносин, що виникають між продавцями і покупцями фі­нансових ресурсів. Саме на фінансовому ринку відбувається пе­реливання коштів від тих суб'єктів ринкових відносин, в яких вони є в надлишку, до тих, хто відчуває потребу у фінансових ресурсах.

На фінансовому ринку, як і на будь-якому ринку, має місце взаємодія попиту і пропозиції на певні товари. Товари, які обертаються на фінансовому ринку, — це фінансові активи. Попит уособлюють покупці фінансових активів, а пропозицію — їхні продавці. До фінансових активів належать грошові кошти в національній та іноземній валюті, депозити, цінні папери та їхні похідні, зобов'язання та борги, позичковий капітал, доро­гоцінні метали і дорогоцінне каміння, об'єкти нерухомості.

Під попитом на фінансовому ринку розуміють сумарний об­сяг коштів, який готові залучити (позичити) суб'єкти господа­рювання та домашні господарства за різних рівнів ціни.

Ті учасники фінансового ринку, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси, передають їх прямо чи опосередковано іншим учасникам ринку, які відчувають у них потребу. Фінансові ре­сурси надають на умовах позики або на умовах співвласності, ко­ли інвестор набуває права власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи.

Передавання фінансових ресурсів у користування на фінансо­вому ринку оформляється тим чи іншим фінансовим інструмен­том. Так, якщо фінансові ресурси надаються на умовах позики, це оформляється відповідними інструментами позики — борго­вими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами та казначейськими зобов'язаннями) або різни­ми видами кредитних інструментів. Якщо суб'єкт фінансового ринку вкладає кошти в акціонерний капітал, така операція оформляється інструментами власності — акціями. Надання фінансових ресурсів у користування на умовах позики здійс­нюється на чітко обумовлений термін. Платою за надані в пози­ку фінансові ресурси є відсоток. Під час інвестування коштів в акціонерний капітал термін вкладення не обумовлюється, а платою за користування є частина прибутку у вигляді диві­дендів і капіталізованого прибутку, який спрямовується на збільшення власного капіталу акціонерного товариства.

Отже, фінансовий ринок — це система економічних і право­вих відносин, які виникають між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових активів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуго­вує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розви­нутому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розши­рення можливостей пошуку потрібних фінансових ресурсів для виробничого та соціального розвитку Ці економічні відносини визначаються об'єктивними еко­номічними законами і фінансовою політикою держави та ре­альною потребою суб'єктів економічного процесу здійснювати заощадження та інвестиції, надавати і брати кошти у борг.

Таким чином, незважаючи на те, як саме трактується понят­тя фінансового ринку, вкрай важливим залишається розподіл надлишку коштів (заощаджень), їх мобілізація і перерозподіл між сферами і секторами ефективно функціонуючої економіки. Цей процес здійснюється саме через фінансовий ринок транс­формацією заощаджень у різні фінансові інструменти.

Сутність і роль фінансового ринку найповніше розкривається в його функціях, які досить ґрунтовно розглянуті В. П. Ходаківсь-кою та В. В. Бєляєвим [66, с 21-22], основними серед яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних ін­весторів і трансформація акумульованих грошових кош­тів у позичковий та інвестиційний капітал; реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, є та­ кож організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

2. перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових кош­тів підприємств з метою їх ефективнішого використання;

3. фінансове обслуговування учасників економічного круго­обігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової учас­ті на основі визначення найефективніших напрямів вико­ристання капіталу в інвестиційній сфері;

4. вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

5. формування ринкових цін на окремі види фінансових ак­тивів;

6. страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;

7. операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових ак­тивів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоеко­номічною діяльністю;

8. кредитування уряду, місцевих органів самоврядуванняшляхом розміщення урядових і муніципальних цінних па­перів;

10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх се­ред учасників економічного кругообігу тощо. Тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заоща­джень, тобто грошових та інших фінансових ресурсів насе­лення, підприємств, державних органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається через меха­нізм фінансового ринку окремими його учасниками для нас­тупного ефективного використання в економіці країни. Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу та структури попиту на окремі фінансові ак­тиви і своєчасне його задоволення в межах всіх категорій спо­живачів, які тимчасово мають потребу у залученні капіталу із зовнішніх джерел.

Функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансо­вих активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній тощо). Її зав­дання полягає у створенні нормальних умов для реалізації гро­шових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вклад­ників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.

Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних 0отреб господарюючих суб'єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інстру­менти виявляє найефективніші сфери і напрями інвестицій­них потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується з цією метою.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестуван­ня полягає у створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, потрібних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фі­нансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його у борг (позика) чи в найм (селенг).

Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для невпинного переміщен­ня грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулю­вання обсягу грошової маси в обігу. Через цю функцію здійснюєть­ся реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить стабільність фінан­сового ринку.1.2.