Запитання та завдання

1. Яке значення хімічного комплексу в народному господарстві України?

2. Які фактори впливають на розміщення галузей хімічної промисловості?

3. Дайте оцінку сировинної бази галузі.

4. Охарактеризуйте структуру хімічного комплексу України.

5. Розкрийте особливості розміщення підгалузей основної хімії.

6. Назвіть райони й центри розміщення нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної промисловості.

7. Назвіть райони великої хімії в Україні та розкрийте основні напрямки їх спеціалізації.

8. Визначіть головні проблеми розвитку хімічного комплексу.

Тема 3.7. Лісовиробничий комплекс України

3.7.1. Особливості сировинної бази та структура лісовиробничого комплексу.

3.7.2. Лісогосподарський підкомплекс.

3.7.3. Склад і особливості розміщення деревообробної промисловості.

3.7.4. Лісохімічний підкомплекс.

3.7.5.Територіальна організація та основні напрями розвитку лісовиробничого комплексу.

Рекомендована література: 4, 5, 11, 14, 16, 20, 25, 26, 27, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 75.

3.7.1. Лісова промисловість займається заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини. Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, її продукція використовується в різних галузях. І перш за все в гірничодобувній, хімічній, машинобудуванні, транспорті і сільському господарстві.

Лісові ресурси України обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі. Ліси України відіграють переважно грунтозахисну, водоохоронну роль.

Загальна площа лісового фонду становить близько 10 млн. га. Лісистість території України складає понад 14%, що значно менше від лісистості ряду країн Європи. Ліси розміщені дуже нерівномірно. До найбільш лісистих належать карпатські області та області мішано-лісової зони. Стиглий ліс займає 7%, пристигаючий-10%, середньовіковий –38%, а молодняк –45% від загальної площі лісів України. В порідному складі лісів переважають хвойні ліси (сосна, ялина, ялиця) та твердолистяні породи – дуб, бук, явір, ясен, клен.

Лісовиробничий комплекс України об’єднує такі підкомплекси: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий та лісохімічний. Кожен підкомплекс охоплює ряд галузей, що функціонують у процесі виробництва різних видів продукції.

3.7.2. В лісогосподарському підкомплексі виділяють лісове господарство та лісозаготівельну промисловість. Лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, лісовпорядкування та захист і охорону лісів. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Проте Україна задовольняє свої потреби на третину і змушена закуповувати деревину в сусідніх країнах. Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну переробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Основними заготівельними районами є Українські Карпати та Полісся.

3.7.3. Деревообробний підкомплекс займає провідне місце в лісовиробничому комплексі. Він представлений лісопильною, фанерною, меблевою галузями, а також виробництвом деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит та будівельних деталей з дерева. Галузі розвинені по всій території України, але основна їх частина зосереджена в межах карпатських та поліських областей. Найбільшими центрами лісопильної промисловості, яка тяжіє до районів лісозаготівлі є: Чернівці, Берегомет, Вигода, Надвірна, Брошнів, Рожнятів (Прикарпаття); Рахів, Тересва, Свалява (Закарпаття), Сколе; Стрий (Львівщина); Ківерці, Костополь, Сарни, Ковель (Полісся). Підприємства фанерної промисловості зосереджені в основному в Західному регіоні України: Львові, Оржеві, Костополі, Чернівцях, Києві.

Найбільш потужною серед деревообробних галузей промисловості України є меблева, в якій зайнято 47% промислово-виробничого персоналу та виробляється 40% товарної продукції цього підкомплексу. Центрами виготовлення меблів є Київ, Харків, Львів, Ужгород, Мукачеве, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

Виробництво деревно-стружкових плит, як і будівельних матеріалів із лісу (виробництво вікон, дверей, паркету), виникло в Україні відносно недавно. Воно сконцентроване в Костополі, Сваляві, Тересві, Брошневі, Києві та ін. Центрами виробництва будівельних матеріалів із дерева є Київ, Харків, Запоріжжя, Кривий Ріг, Чернівці та ін

Найбільші підприємства з виробництва будівельних матеріалів – вікон, дверей, паркету – пов’язані з житловим будівництвом і зосереджуються в Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Чернівцях, Ківерцях та ін., в осовному з привізної сировини.

3.7.4. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає 18% товарної продукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави й населення в папері в середньому лише на 50%. Звідси дефіцит паперу й картону вітчизняного виробництва. В Україні мало виробляється таких видів паперу як газетний, офсетний, пергамент та ін.. Целюлозно – паперова індустрія вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. Тому підприємства її галузей зосереджені переважно в лісопромислових водних районах (Полісся, Карпати). Найбільшим з них є Жидачівський картонно-паперовий комбінат. Центри целюлозного виробництва розміщені на великих річках: Ізмаїл (Одеська область), Цюрюпинськ (Херсонська область). Центри паперової промисловості: Жидачів, Рахів, Обухів, Корюківка.

. Лісохімічний підкомплекс охоплює ряд галузей, що зайняті переробкою деревини і тяжіють переважно до лісосировинних районів. На нього припадає 2% товарної продукції комплексу. На основі гідролізного виробництва одержують гідролізний спирт, а також цінні побічні продукти – фурфурол, білові дріжджі, метиловий спирт і скипидар. Лісохімічні виробництва базуються на термічному розкладанні деревини, в результаті чого одержують деревне вугілля, підсмольну воду, із якої виділяють такі продукти, як оцтова кислота і метиловий спирт. Як правило підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо для виготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, дубову кору. Найбільш потужна група лісохімічних підприємств склалася в Закарпатській області (Свалявський, Перечинський, Великобичківський лісохімічні комбінати). Великі підприємства працюють у Києві, Запоріжжі, Білгороді-Дністровському. Вони використовують відходи сільськогосподарського виробництва (качани кукурудзи, лушпиння соняшнику) у гідролізній промисловості. Значними центрами лісохімії є Славута Хмельницької області та Вигода Івано-Франківської. Необхідно зазначити, що ці підприємства дуже забруднюють природне середовище та є екоагресивними.

3.7.5. У територіальній організації лісовиробничого комплексу України виділяють два важливих райони – Поліський і Карпатський і ряд лісовиробничих центрів, що знаходяться за їх межами (Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.) Вони випускають майже 34% усієї товарної продукції галузі.

Поліський район охоплює територію північних областей правобережної частини України з сосновими, дубовими, березовими й вільховими породами дерев. Тут розвивається лісопильна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, каніфольна, хвоєпереробна галузі. Головні лісопромислові центри району – Костополь, Житомир, Київ, Чернігів, Новгород-Волинський, Понінка, Малин.

Карпатський район сформувався на базі лісових ресурсів Карпат і охоплює три області: Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку і територію півдня Львівської. Ліси Карпат виконують важливу водорегулюючу та кліматоформуючу функцію. Вони мають важливе рекреаційне значення, є джерелом продовольчих продуктів, лікарських рослин. Головними промисловими галузями району є: меблева, целюлозно- паперова, лісохімічна, фанерна, виробництво оцтової кислоти, клею для меблевої й фанерної промисловості. Найбільші промислові центри району: Жидачів (виробництво целюлози, паперу і картону); Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Брошнів, Свалява (виробництво меблів); Свалява, Перечин, Великий Бичків (лісохімія); Рахів (виробництво картону).

Поза межами названих районів великими центрами лісопромислового виробництва стали Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.

Ресурси деревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Залучення до господарського обігу додаткових деревних рсурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева (пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревини шляхом використання у тарному й целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників (макулатура, лушпиння, лоза, каоліни).

До основних напрямків розвитку ЛВК слід віднести:

• суттєве розширення масштабів лісовідтворення;

• покращення видового складу лісів;

• впровадження сучасних технологій деревопереробки та забезпечення повного використання цієї сировини;

• підвищення технічного рівня підприємств;

• активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильської катастрофи;

• здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;

• більш повне використання рекреаційної функції лісу.