- •Коропатник т.В. Регіональна економіка Чернігів, 2011
- •Рекомендовано
- •Передмова
- •Розділ і теоретичні засади регіональної економіки
- •Тема 1.1. Предмет, метод і завдання дисципліни “Регіональна економіка”
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Тема 1.2 Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- •Запитання й завдання
- •1. Яка відповідність економічних законів і закономірностей рпс?
- •Тема 1. 3. Наукові методи аналізу територіальної організації господарства
- •Де Вс і Вм – вартість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці й амортизаційних відрахувань,грн.;
- •Запитання і завдання
- •Тема1. 4. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •Фактичний рівень комплексності визначають за формулою:
- •Запитання та завдання
- •Тема 1.5. Регіони у системі територіального поділу праці
- •Запитання і завдання
- •Тема 1.6. Наукові основи державної регіональної економічної політики
- •Запитання й завдання
- •Тема 2.1. Ресурсно- трудовий потенціал економіки України
- •Запитання та завдання
- •Тема 2.2. .Природно-ресурсний потенціал України і його економічна оцінка при розміщенні продуктивних сил
- •Запитання і завдання.
- •Розділ ііі Розвиток і розміщення продуктивних сил України
- •Тема 3.1. Народногосподарський комплекс України
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.2. Промисловість України
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.3. Міжгалузеві комплекси. Паливно-енергетичний комплекс України
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.4. Металургійний комплекс
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.5. Машинобудівний комплекс
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.6. Хімічний комплекс України
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.7. Лісовиробничий комплекс України
- •Запитання й завдання
- •Тема 3.8. Будівельний комплекс
- •Запитання і завдання
- •Тема 3.9. Агропромисловий комплекс (апк)
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.10 Комплекс з виробництва непродовольчих товарів народного споживання
- •Запитання та завдання
- •Тема 3.11 Транспортний комплекс
- •Запитання та завдання
- •IV розділ Територіальна організація народного господарства
- •Тема 4.1 Західний економічний макрорайон
- •Запитання та завдання
- •Тема 4.2. Східний економічний макрорайон
- •Запитання та завдання
- •Тема 4.3 Південний економічний макрорайон
- •Запитання та завдання
- •Тема 4.4. Мезорайонування України (за є.І. Качаном)
- •4.4.1. Донецький економічний район
- •4.4.2. Придніпровський економічний район
- •4.4.3. Північно-Східний економічний район
- •4.4.4. Столичний економічний район
- •4.4.5. Подільський економічний район
- •4.4.6. Центральноукраїнський економічний район
- •4.4.7. Карпатський економічний район
- •4.4.8. Волинський економічний район
- •4.4.9. Причорноморський економічний район
- •Розділ V зовнішні зв’язки
- •Тема 5.1. Зовнішні зв’язки
- •Запитання та завдання
- •Розділ VI екологія. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 6.1. Наукові засади раціонального природокористування
- •6.1.3. Перспективні напрями раціонального природокористування
- •Тема 6. 2. Економічний моніторинг та система екологічної інформації
- •6.2..3. Організація служб охорони навколишнього природного
- •Тема 6.3. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- •Тема 6.4. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності.
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Тема 6..5.Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •6.5.4. України основним напрямом розвитку й удосконалення законодавчої бази є його гармонізація з європейським, яка визначена на Копенгагенському саміті Європейської Ради у червні 1993 р.
- •Список рекомендованої літератури
Запитання та завдання
-
Яке значення хімічного комплексу в народному господарстві України?
-
Які фактори впливають на розміщення галузей хімічної промисловості?
-
Дайте оцінку сировинної бази галузі.
-
Охарактеризуйте структуру хімічного комплексу України.
-
Розкрийте особливості розміщення підгалузей основної хімії.
-
Назвіть райони й центри розміщення нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної промисловості.
-
Назвіть райони великої хімії в Україні та розкрийте основні напрямки їх спеціалізації.
-
Визначіть головні проблеми розвитку хімічного комплексу.
Тема 3.7. Лісовиробничий комплекс України
3.7.1. Особливості сировинної бази та структура лісовиробничого комплексу.
3.7.2. Лісогосподарський підкомплекс.
3.7.3. Склад і особливості розміщення деревообробної промисловості.
3.7.4. Лісохімічний підкомплекс.
3.7.5.Територіальна організація та основні напрями розвитку лісовиробничого комплексу.
Рекомендована література: 4, 5, 11, 14, 16, 20, 25, 26, 27, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 75.
3.7.1. Лісова промисловість займається заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини. Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, її продукція використовується в різних галузях. І перш за все в гірничодобувній, хімічній, машинобудуванні, транспорті і сільському господарстві.
Лісові ресурси України обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі. Ліси України відіграють переважно грунтозахисну, водоохоронну роль.
Загальна площа лісового фонду становить близько 10 млн. га. Лісистість території України складає понад 14%, що значно менше від лісистості ряду країн Європи. Ліси розміщені дуже нерівномірно. До найбільш лісистих належать карпатські області та області мішано-лісової зони. Стиглий ліс займає 7%, пристигаючий-10%, середньовіковий –38%, а молодняк –45% від загальної площі лісів України. В порідному складі лісів переважають хвойні ліси (сосна, ялина, ялиця) та твердолистяні породи – дуб, бук, явір, ясен, клен.
Лісовиробничий комплекс України об’єднує такі підкомплекси: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий та лісохімічний. Кожен підкомплекс охоплює ряд галузей, що функціонують у процесі виробництва різних видів продукції.
3.7.2. В лісогосподарському підкомплексі виділяють лісове господарство та лісозаготівельну промисловість. Лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, лісовпорядкування та захист і охорону лісів. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Проте Україна задовольняє свої потреби на третину і змушена закуповувати деревину в сусідніх країнах. Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну переробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Основними заготівельними районами є Українські Карпати та Полісся.
3.7.3. Деревообробний підкомплекс займає провідне місце в лісовиробничому комплексі. Він представлений лісопильною, фанерною, меблевою галузями, а також виробництвом деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит та будівельних деталей з дерева. Галузі розвинені по всій території України, але основна їх частина зосереджена в межах карпатських та поліських областей. Найбільшими центрами лісопильної промисловості, яка тяжіє до районів лісозаготівлі є: Чернівці, Берегомет, Вигода, Надвірна, Брошнів, Рожнятів (Прикарпаття); Рахів, Тересва, Свалява (Закарпаття), Сколе; Стрий (Львівщина); Ківерці, Костополь, Сарни, Ковель (Полісся). Підприємства фанерної промисловості зосереджені в основному в Західному регіоні України: Львові, Оржеві, Костополі, Чернівцях, Києві.
Найбільш потужною серед деревообробних галузей промисловості України є меблева, в якій зайнято 47% промислово-виробничого персоналу та виробляється 40% товарної продукції цього підкомплексу. Центрами виготовлення меблів є Київ, Харків, Львів, Ужгород, Мукачеве, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.
Виробництво деревно-стружкових плит, як і будівельних матеріалів із лісу (виробництво вікон, дверей, паркету), виникло в Україні відносно недавно. Воно сконцентроване в Костополі, Сваляві, Тересві, Брошневі, Києві та ін. Центрами виробництва будівельних матеріалів із дерева є Київ, Харків, Запоріжжя, Кривий Ріг, Чернівці та ін
Найбільші підприємства з виробництва будівельних матеріалів – вікон, дверей, паркету – пов’язані з житловим будівництвом і зосереджуються в Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Чернівцях, Ківерцях та ін., в осовному з привізної сировини.
3.7.4. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає 18% товарної продукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави й населення в папері в середньому лише на 50%. Звідси дефіцит паперу й картону вітчизняного виробництва. В Україні мало виробляється таких видів паперу як газетний, офсетний, пергамент та ін.. Целюлозно – паперова індустрія вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. Тому підприємства її галузей зосереджені переважно в лісопромислових водних районах (Полісся, Карпати). Найбільшим з них є Жидачівський картонно-паперовий комбінат. Центри целюлозного виробництва розміщені на великих річках: Ізмаїл (Одеська область), Цюрюпинськ (Херсонська область). Центри паперової промисловості: Жидачів, Рахів, Обухів, Корюківка.
. Лісохімічний підкомплекс охоплює ряд галузей, що зайняті переробкою деревини і тяжіють переважно до лісосировинних районів. На нього припадає 2% товарної продукції комплексу. На основі гідролізного виробництва одержують гідролізний спирт, а також цінні побічні продукти – фурфурол, білові дріжджі, метиловий спирт і скипидар. Лісохімічні виробництва базуються на термічному розкладанні деревини, в результаті чого одержують деревне вугілля, підсмольну воду, із якої виділяють такі продукти, як оцтова кислота і метиловий спирт. Як правило підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо для виготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, дубову кору. Найбільш потужна група лісохімічних підприємств склалася в Закарпатській області (Свалявський, Перечинський, Великобичківський лісохімічні комбінати). Великі підприємства працюють у Києві, Запоріжжі, Білгороді-Дністровському. Вони використовують відходи сільськогосподарського виробництва (качани кукурудзи, лушпиння соняшнику) у гідролізній промисловості. Значними центрами лісохімії є Славута Хмельницької області та Вигода Івано-Франківської. Необхідно зазначити, що ці підприємства дуже забруднюють природне середовище та є екоагресивними.
3.7.5. У територіальній організації лісовиробничого комплексу України виділяють два важливих райони – Поліський і Карпатський і ряд лісовиробничих центрів, що знаходяться за їх межами (Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.) Вони випускають майже 34% усієї товарної продукції галузі.
Поліський район охоплює територію північних областей правобережної частини України з сосновими, дубовими, березовими й вільховими породами дерев. Тут розвивається лісопильна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, каніфольна, хвоєпереробна галузі. Головні лісопромислові центри району – Костополь, Житомир, Київ, Чернігів, Новгород-Волинський, Понінка, Малин.
Карпатський район сформувався на базі лісових ресурсів Карпат і охоплює три області: Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку і територію півдня Львівської. Ліси Карпат виконують важливу водорегулюючу та кліматоформуючу функцію. Вони мають важливе рекреаційне значення, є джерелом продовольчих продуктів, лікарських рослин. Головними промисловими галузями району є: меблева, целюлозно- паперова, лісохімічна, фанерна, виробництво оцтової кислоти, клею для меблевої й фанерної промисловості. Найбільші промислові центри району: Жидачів (виробництво целюлози, паперу і картону); Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Брошнів, Свалява (виробництво меблів); Свалява, Перечин, Великий Бичків (лісохімія); Рахів (виробництво картону).
Поза межами названих районів великими центрами лісопромислового виробництва стали Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.
Ресурси деревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Залучення до господарського обігу додаткових деревних рсурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева (пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревини шляхом використання у тарному й целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників (макулатура, лушпиння, лоза, каоліни).
До основних напрямків розвитку ЛВК слід віднести:
-
суттєве розширення масштабів лісовідтворення;
-
покращення видового складу лісів;
-
впровадження сучасних технологій деревопереробки та забезпечення повного використання цієї сировини;
-
підвищення технічного рівня підприємств;
-
активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильської катастрофи;
-
здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;
-
більш повне використання рекреаційної функції лісу.