Запитання та завдання

1. Яка структура ПЕК ?

2. Які характерні риси ПЕК України?

3. Дайте характеристику вугільної промисловості України.

4. Виділіть найважливіші родовища нафти та газу трьох нафтогазоносних провінцій України.

5. Де розміщені найбільші нафтохімічні й газохімічні комплекси України?

6. Які фактори впливають на розміщення найбільших теплових, атомних та гідравлічних станцій?

7. Охарактеризуйте галузеву структуру електроенергетики й принципи розміщення електростанцій.

8. Які основні напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України до 2000 року?

Тема 3.4. Металургійний комплекс

3.4.1. Металургійний комплекс, його сутність та значення.

3.4.2.Фактори формування та особливості територіальної організації підприємств чорної металургії.

3.4.3.Кольорова металургія.

Рекомендована література: 5, 14, 16, 20, 22, 23, 25, 27, 35, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 75.

3.4.1. Металургійний комплекс – основа індустрії. Роль і значення металургійного комплексу визначається перш за все тим, що він випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх його галузей. Чорні та кольорові метали широко використовуються в машинобудуванні, будівництві, транспорті й усіх без винятку галузях народного господарства. Велике комплексо- та районоутворююче значення металургійного комплексу в територіальній структурі господарства України. Він відіграє відчутну роль у міжнародному поділі праці. Частка чорних металів складає 30% експорту України.

Металургійний комплекс охоплює чорну і кольорову металургію. Металургійний комплекс – це взаємообумовлене поєднання наступних технологічних процесів:

• добування й підготовка сировини до переробки (добування, збагачення, агломерування, одержання необхідних концентратів та ін.);

• металургійна переробка – основний технологічний процес з одержання чавуну, сталі, прокату чорних і кольорових металів, труб та ін.;

• коксохімічне виробництво;

• утилізація відходів основного виробництва й одержання з них вторинних видів продукції.

Основним видом технологічних зв’язків та формою суспільної організації виробництва в галузі є комбінування. Виділяють такі типи виробництв у металургійному комплексі:

• комбінати повного циклу, в яких діють всі вищеназвані стадії технологічного процесу;

• комбінати неповного циклу – це підприємства, в яких здійснюються не всі стадії технологічного процесу.

Комбінати, на яких відбувається видобуток і збагачення руди називаються гірничозбагачувальними (ГЗК).

3.4.2. Комплекс чорної металургії охоплює процеси видобутку й підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів, виплавка чавуну, сталі та виробництво прокату. Для її розвитку є всі умови: велика, компактно розміщена сировинна база (залізні, марганцеві руди, вогнетриви, флюсові вапняки), значні паливні ресурси (коксівне вугілля), споживач (металоємне машинобудування), густа транспортна мережа. Для виплавки 1 т чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м³ води. Тому підприємства повного циклу тяжіють або до джерел сировини (Придніпров’я), або до джерел палива й споживача (Донбас), або знаходиться між ними. Підприємства переробної металургії розміщуються там, де є машинобудівні заводи.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. За запасами залізних руд Україна займає четверте місце у світі, а за їх видобутком – шосте. Найбільший залізорудний басейн – Криворізький, 75% залізної руди якого видобувається відкритим способом. Збагачують руду на Південному, Криворізькому, Центральному Північному та Інгулецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди в Україні, основним споживачем якої є металургійні заводи Маріуполя. Триває освоєння родовищ Кременчуцького та Білозерського залізорудних районів.

Придніпровський марганцеворудний басейн – найбільший у світі за видобутком і другий за запасами. 50% коксу для металургії дають коксохімічні комбінати Донбасу, де розташовано 13 із 18 коксохімічних підприємств України. Великі коксохімічні комбінати Донбасу, а також Придніпров’я розміщені у Макіївці, Маріуполі, Горлівці, Стаханові, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Дніпропетровську.

Флюси, металургійні кварцити, вогнетривкі глини видобувають у Донецькій та Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим.

Основним способом виплавки чавуну та сталі лишається доменно-мартенівський. Його недоліками є: велика матеріало- та працеємність; економічна нерентабельність, велике забруднення навколишнього середовища. З 1956 року використовується киснево-конверторний спосіб виплавки сталі. Він значно економніший, дозволяє переплавляти металобрухт, дає можливість контролювати кількість і якість сталі, не потребує додаткового палива у вигляді природного газу, менше забруднює навколишнє середовище.

Виробництво чорних металів зосереджено переважно на підприємствах повного циклу, що розміщені в трьох районах: Придніпров’ї, Донбасі, Приазов’ї.

У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотворною галуззю, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майже 50% вироблюваних в Україні чорних металів. Тут розміщено 14 металургійних заводів з 32 в Україні.

До Дніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводи Дніпропетровська (4), Дніпродзержинська й Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.

Запорізький металургійний вузол об’єднує метлургійний завод повного циклу “Запоріжсталь”, електросталеплавильний “Дніпроспецсталь” і феросплавний. “Запоріжсталь” випускає чушковий чавун, тонку гаряче- й холоднокатану листову сталь, стальні відливки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо; “Дніпроспецсталь” – сталь для машинобудівної промисловості.

Криворізький металургійний вузол включає найбільші в Україні кар’єри, шахти, 5 гірничо- збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південнотрубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.

До Кременчуцького вузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат.

У складі Донецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному – в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійної промисловості України. В районі сформовано три металургійних вузли: Донецько- Макіївський, Єнакіївський і Алчевсько –Алмазнянський.

Особливе місце посідає Приазовський металургійний район, до складу якого входять два великі комбінати: “Азовсталь” та ім. Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського родовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

Головні напрямки розвитку чорної металургії на сучасному етапі пов’язані із упровадженням нових технологій виплавки сталі. Зокрема, це застосування киснево-конверторного і електроплавильного способів та скорочення мартенівського способу; вдосконалення структури прокатного виробництва шляхом випереджаючого зростання випуску холоднокатаного листа, високоточних профілів прокату з термічною обробкою, економічних і спеціальних видів сталевих труб, застосування нового способу виплавки сталі на основі прямого відновлення заліза з руд, розвиток порошкової металургії та ін.

Основні завдання розвитку чорної металургії країни – реконструкція металургійних комбінатів, перегляд структури на користь найрентабельніших виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі й прокату, зменшення обсягів випуску висококремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.

3.4..3. Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку сировини й видобуток кольорових каменів. Нові й новітні галузі промисловості – радіотехніку, електротехніку, авіаційну, електроніку – неможливо уявити без цих металів.

Загальні особливості сировинної бази кольорової металургії:

• низький у кількісному відношенні вміст корисних компонентів у сировині: для 1 т міді потрібно переробити 100 т руди, нікелю – до 200 т; витрати сировини на 1 т готової продукції у сотні раз перевищують об’єм готового виробу, а при виробництві рідкісних металів – у десятки і навіть сотні тисяч раз;

• багатокомпонентність сировини. Наприклад, алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави, п’ятиоксид ванадію, металевий галій та ін.

• велика тепло -, електро- та водоємність процесів переробки сировини (для виробництва нікелю, наприклад, потрібно до 55 т палива, глинозему - до 12 т і т.д; 1 т алюмінію – до 17 тис. кВт годин електроенергії.

На розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних фактори – сировинний та енергетичний. До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незначним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті). До джерел енергії – енергомісткі виробництва (алюмінієве, титано-магнієве, цинкове).

Кольорова металургія країни представлена не всіма, а лише деякими її галузями. Це зумовлене, насамперед, відсутністю великих покладів руд кольорових металів.

Незважаючи на порівняно обмежену сировинну базу для розвитку кольорової металургії на території України, в межах держави є значні родовища алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадійових, молібденових руд, магнієвої сировини, руд рідкісних металів та золота.

Провідними галузями кольорової металургії є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Алюмінієва промисловість України працює на довізних бокситах і складається з виробництва глинозему та алюмінію. Алюміній з орієнтацією на джерело дешевої енергії і довізний з Миколаєва глинозем (вироблений з імпортних бокситів Угорщини й Гвінеї) виплавляється в Запоріжжі. У Свердловську (Луганська область) виробляють алюмінієві сплави.

На Донбасі (електроенергетичний фактор) з імпортної сировини виплавляють цинк (Костянтинівка). Свинець, мідний і латунний прокат виробляють у м. Артемівську.

Титано-магнієва промисловість має власну сировинну базу: калійно-магнієві солі Прикарпаття (Стебник, Калуш), мілководні водоймища Приазов’я й Причорномор’я (Сиваш) та ільменіти Придніпров’я. Потужний титаномагнієвий комбінат працює у Запоріжжі (сировина зі Стебника, Калуша, Сиваша; титанову – з Іршанського ГЗК Житомирської області). Тут виробляють титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний двооксид титану, фасонне титанове литво. Титан виплавляють на Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніпропетровська область).

Ртуть виробляють у Донецькій області (м. Микитівка). Створено Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат.

Побузький нікелевий завод (Кіровогорадська обл.) переробляє місцеві окислені залізно-нікелеві руди.

В Україні налагоджено виробництво також інших кольорових металів – цирконію, кобальту, ніобію, гафнію. Їх виробляють у Києві, Одесі, Донецьку, Харкові. Відкрито п’ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу та в Донецькій області, а також у Закарпатській області.

Налагоджено випуск золота, платини та срібла із вторинної сировини (Дніпропетровськ, Шостка, Дніпродзержинськ).

У просторовій структурі кольорової металургії України виділяються Донецький район (цинк, ртуть, прокат), Запорізький (алюміній, титан, магній) та Побузький (нікель) центри, які взаємодіють із районами чорної металургії, утворюючи потужні вузли загальнометалургійного міжгалузевого комплексу.

Основні завдання розвитку кольорової металургії полягають насамперед у розширенні її сировинної бази, що визначено у програмі “Мінерально-сировинна база України до 2005 року”. Невідкладним є вирішення проблеми розвитку екологічної інфраструктури, яка б забезпечувала комплексну переробку сировини й відходів.