16.Чому необхідно аудитору оцінювати стан підприємства та планувати перевірку?

Згідно з МСА №310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнес клієнта. Ці знання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції та практичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансову звітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку.

Наприклад, такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризику невідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру, термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію від клієнта.

Вважаються достатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюють загальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснює діяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більш докладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яка необхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженні керівництва.

Тому перш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторові треба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, форму власності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, а також оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє, що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту.

Отримання необхідних знань про бізнес клієнта – це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта.

Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.

Для досягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.

Отже, планування – це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, аудитори повинні здійснювати контроль за виконанням робіт та підтвердити їх результати в своїх робочих документах.

17.Назвіть та охарактеризуйте етапи аудиторської перевірки.

Аудит можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аудит. процедури здійснюються у встановленому порядку і реалі­зуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів та прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур, процес аудиторської перевірки умовно можна поділити на окремі складо­ві.

Напереконання деяких авторів (Петрик), процес аудиторської перевірки доречно поділити на п'ять основних етапів: 1-й етап – підготовчий; 2-й етап – проміжний; 3-й етап – етап фізичної перевірки; 4-й етап – аудит статей звітності (основний); 5-й етап – заключний.

Підготовчий (червень – поч. липня того року за який перевіряється звітність). На цьому етапі здійснюється вивчення потреб клієнта, готується інф. про нього, складаються документи, визначаються цілі і задачі аудиторської фірми, а також перелік аудиторських послуг, що надаються. Отже, на даному етапі аудитор повинен:

- Провести заг. знайомство з п-вом. При цьому він пови­нен враховувати рез-ти попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями;

- Провести заг. оцінку служби внутр. контролю (Аудитору корисно провести експрес-аналіз фін стану, розрахувати основні показники, що характеризують його)

- Оцінити аудит. ризик та суттєвість (аудитор оцінює загальну величину аудиторського ризику та приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення і аудиторської перевірки).

Після визначення заг. підходу до проведення перевір­ки, її осн цілей і завдань аудитору слід розробити план та і програму аудиту. Паралельно з розробленням плану та програми аудиту визначається група аудиторів, яка виконуватиме перевірку. Підсумком І етапу є укладення Договору на аудит перевірку та надсилання п-ву-клієнту від імені аудит фірми, ЛИСТА-зобов'язання, в якому додатково роз'яснюються права, обов'язки та відповідальність сторін, зазна­чається перелік видів інф, документів, які мають бути пе­редані для перевірки аудитору.

Проміжний. Цей етап аудиту, як правило, повинен здій­снюватись у вересні-жовтні того року, звітність якого буде пере­вірятись. Аудитор проводить детальний аналіз, оцінку надійності та ефективності системи внутрішнього контролю п-ва- клієнта. З цією метою він повинен за допомогою спеціальних процедур упевнитись, що система внутр контролю п-ва дає достатню гарантію того, що:-всі госп операції та інша важлива, суттєва інф в повному обсязі відображаються в облікових записах;-помилки або пропуски в обліковій інформації регулярно ви­являються у процесі здійснення внутрішніх контрольних процедур;-активи і пасиви, що відображаються в бухгалтерських запи­сах і звітності, існують і записуються в правильних сумах.

Фізична перевірка. Цей етап повинен здійснюватись під час проведення інвентаризації на підп-стві (жовтень, листопад, грудень). Строки заздалегідь узгоджуються й офіційно повідомляються аудитору. Важливими завданнями, які повинні бути вирішені аудитором на етапі фізичної перевірки, є оцінка повноти відображення да­них в обліку та контроль правильності оцінки матеріальних запа­сів, готової продукції і незавершеного виробництва. Про всі виявлені на даному етапі аудиту недоліки повідомляє­ться у письмовому вигляді керівникові підприємства-клієнта.

Аудит статей звітності. Це основний етап аудиту, який проводиться після закінчення звітного періоду та підготовки усіх необхідних форм річної звітності (кінець січня, лютий, березень). На цьому етапі проводиться детальна перевірка кожного показника фінансової звітності, проводиться аналітичний огляд статей фінансової звітності, і визначається динаміка їх розвитку, проводиться коригування на рахунках (за згодою керівника). Виявлені недоліки, помилки, суттєві викривлення інформації у фінансовій звітності повідомляються офіційним листом керів­никові підприємства. За результатами проведених аудиторських процедур аудитор складає проміжні висновки щодо кожної статті звітності.

Заключний. Це узагальнюючий підсумковий етап, на якому на підставі попередньо зібраних аудиторських доказів складаєть­ся Звіт про проведену аудиторську перевірку та аудит ви­сновок (думка) про достовірність перевіреної звітності. Аудиторський висновок формулюється з урахуванням подальших подій, які ста­лися після дати складання звітності, але до дати закінчення ауди­торської перевірки. Звіт і висновок щодо аудиторської перевірки передається № замовникові, аудиторське досьє здається до архіву аудиторської фірми. У зарубіжній практиці обов'язковим є присутність аудитора на загальних річних зборах акціонерів (власників). Вважаємо, що такий досвід було б корисно запровадити і для вітчизняних під­приємств.

18.Перевірка стану нутрішньогосподарського контролю. Внутрішньогосподарський контроль (внутрішній аудит) є елементом екон. контролю, який, як правило, здійснюється самим п-вом. Гол. функціями служби внутрішнього контролю (аудиту) п-ва є: контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства; виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому; пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства; контроль за дотриманням податкового законодавства; проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства; складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства. Такий контроль на великих п-вах має здійснюватися повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками..Об'єктом внутрішнього контролю (аудиту) мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління ідприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організація виробництва, виконавча дисципліна тощо. Під час перевірки організації внутрішнього контролю зовнішній аудитор перш за все повинен проаналізувати права внутрішніх контролерів на підприємстві. Служба внутрішнього контролю (аудиту) повинна: проводити постійний аналіз виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю; забезпечувати постійний контроль за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень - згідно з покладеними на них обов'язками; розглядати факти порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства; рекомендувати керівникові підприємства вживати заходи для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів; розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснювати контроль за їх використанням і виконанням; забезпечувати документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства. Найважливішою формою внутрішнього контролю (аудиту) є інвентаризація майна, коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, аудитор має встановити: чи правильно визначений склад постійно діючої комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства; чи встановлений порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку.

Таким чином, уся система внутрішнього контролю (аудиту) має забезпечити послідовну та ефективну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку. Оцінюючи ефективність внутрішнього контролю (аудиту), зовнішній аудитор має з'ясувати такі питання: ступінь незалежності внутрішніх контролерів від впливу керівництва підприємства; масштаби, глибину та напрямки проведення перевірок; компетентність робітників служби внутрішнього контролю (аудиту) - їх професійну підготовку, досвід, навички роботи (наприклад з комп'ютерами), участь у професійних організаціях; якість звітів та актів внутрішнього контролю. Аудитор також повинен відзначити у своєму остаточному акті ті ділянки підприємства, де внутрішній контроль перебуває на низькому рівні. Однак зовнішньому аудиторові слід завжди пам'ятати, що система внутрішнього аудиту (контролю) не може дати абсолютних гарантій достовірності звітності підприємств з таких причин: - ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівників внутрішнього контролю (аудиту); керівництво підприємства дуже часто ігнорує контроль, який воно само ж встановило; можливий тиск на працівників служби внутрішнього контролю як усередині підприємства, так і зовні; можливі помилки та недоліки в записах і підрахунках у результаті втоми чи неуважності працівників внутрішнього контролю. Але використовуючи інформацію внутрішнього контролю, аудитор може значно скоротити обсяг своєї роботи (без особливої шкоди для її якості), особливо щодо перевірки первинних документів та організації системи обліку на підприємстві.