61. Які питання необхідно ввести до програми аудиту показників фінансової звітності

Одне із особливих місць в аудиторській перевірці показників фінансової звітності займає визначення та відображення суми балансового прибутку, величина якого суттєво залежить від правильності обчислення належних платежів.

Для перевірки фактичного доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) аудитор використовує такі первинні документи, як документи на відпуск готової продукції зі складу, облікові регістри, банківські виписки про рух грошових коштів на рахунках в банку, прибуткові касові ордери з надходження готівки в касу, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції з території підприємства.

На наступній стадії перевірки аудитор перевіряє доходи і видатки.

Для визначення валового прибутку або збитку необхідно від чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відняти суму собівартості реалізованої продукції, а для визначення фінансового результату від операційної діяльності необхідно суму валового прибутку зменшити на адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати та збільшити на суму інших операційних доходів.

Потім аудитору слід встановити правильність визначення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування. Для цього необхідно до фінансового результату від операційної діяльності додати дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи, і відрахувати фінансові витрати, інші витрати.

Фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток або збиток) визначається шляхом вилучення від фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування податку на прибуток від звичайної діяльності.

Наступною дією аудитора є перевірка правильності визначення чистого прибутку (збитку). Для цього необхідно від фінансового результату звичайної діяльності відрахувати надзвичайні витрати, податок із надзвичайного прибутку, і додати суму надзвичайних доходів.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку.

Наступною стадією аудиту є ретельна перевірка первинних документів, що характеризують збитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.

62. Особливості організації і методики консолідованої фінансової звітності.

При аудиті консолідованої фінансової звітності необхідно висловити думку не тільки стосовно повноти і достовірності фінансової звітності материнського підприємства, та його дочірніх підприємств, а й перевірити і висловити думку стосовно правильності і достовірності консолідації фінансової звітності окремих господарюючих суб’єктів у фінансову звітність материнського підприємства. Краще за все, щоб такі перевірки здійснювались аудиторами одної аудиторської організації, яка теж має дочірні фірми або філіали. Це дає змогу оперативніше планувати та проводити аудиторські перевірки і дозволяє здійснювати дієвий контроль якості роботи аудиторів. Найважливіше завдання аудиту стану бухгалтерського облі­ку— з'ясувати, наскільки облік забезпечує збереження цін­ностей і контроль за їх витрачанням. На підставі первинної до­кументації аналітичного і синтетичного обліку перевіряється достовірність поданої звітності про результати фінансово-гос­подарської діяльності як за окремі періоди, так і в цілому за рік. Особливу увагу зосереджують на виявленні фактів викривлення у звітності справжнього стану діяльності підприємства. Аудитор з'ясовує, чи не було приписок невиконаних робіт, фальсифікації основних показників — прибутку, рентабельності, продуктив­ності праці та ін. Користуючись документальними методичними прийомами, перевіряють правильність відображення у бухгал­терському обліку результатів інвентаризації відповідно до Ін­струкції з інвентаризації основних фондів, нематеріальних ак­тивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків, затвердженої Міністерством фінансів України. Як правило, аудиторській перевірці піддається звітність під­приємства, що включає: 1) баланс підприємства (ф. № 1); 2) звіт про фінансові результати (ф. № 2); 3) звіт про власний капітал (ф. № 4); 4) звіт про рух грошових коштів (ф. № 3); 5) примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5); » пояснювальну записку до річного звіту; 6) інші форми, що можуть бути впроваджені відповідними но­рмативними документами. Перш ніж розпочати перевірку річної звітності необхідно пе­ревірити дані, отримані під час інвентаризації відповідних статей балансу: незавершеного виробництва, товарів і матеріальних цінностей, основних засобів, коштів, розрахунків. Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, в поточному році, тому аудитор перевіряє пра­вильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгал­терського обліку. За результатами такої перевірки аудитор мо­же зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам проводить­ся на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і ба­ланси. При цьому аудитор перевіряє графі­ки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податко­вих служб, реалізуються пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітнос­ті, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємо­зв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статис­тичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійс­нюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничих нара­дах, зборах засновників і акціонерів, чи є в наявності протоколи про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підпри­ємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її скла­дання.