57.Інформаційне забезпечення завершального етапу аудиту фінансової звітності.

Основним завданням інформаційного забезпечення ауди-ої д-ті є інформування учасників аудиторського процесу про стан підприємства де проводиться аудит, функціонування його у відповідності з законодавчими і нормативно-правовими документами. Сукупність документів, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства відносяться до економічної інформації. За змістом інформаційне забезпечення аудиторських послуг розрізняють — законодавчу, нормативно-довідкова, дого-вірна, організаційна, фактографічна та інші. Для того, щоб досягти мети під час роботи аудитор повинен одержати від керівництва підприємства інформацію. Під час аудито-рської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації від керівництва підприємства, яка надається як за власним його бажанням, так і на вимогу аудитора. Інформація, яка надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, котрі аудитор може отримати. Аудитор повинен включити в свої робочі документи, отриману від керівництва інформацію. Але суттєве значення має інша інформація, що стосується перевіреної фінансової звітності підприємства, але про яку аудитор не повинен складати аудиторський звіт. Так як підпр-тво, щорічно оприлюднює фінансову звітність разом з аудиторським висновком, то під час оприлюднення річного звіту під-тво може включити в нього іншу фінансову або нефінансову інформацію в додатках (пояснення до балансу і таке інше). Така фінансова або нефінансова інформація ще називається «іншою інформацією». Інформації поділяються на робочу, тобто між аудиторами і спеціалістами, які здійснюють аудиторські послуги, пряму і непряму. Пряма інформація відноситься до дослідження стану підприємства, а непряма — дослідження нормативно-правових документів, які регулюють процес об’єктів де проводяться аудиторські послуги, методичних вказівок щодо виконання аудиторських процедур. Інформація — це сукупність різних документів про стан і зміни об’єктів аудиту або їх відповідності законодавчим актом. Вона поділяється на нову тобто відображає навичку запропо-нованого рішення та обґрунтовує причину недоліків, виявлених в процесі аудиторських послуг таку інтерпретацію, що була раніше, яка повинна бути достатньою для аудиторського доказу.

58.Методика аудиту балансу та звіту про фінанс результати.

Баланс (ф№1) – звіт про фінансовий стан, що відбиває активи, зобов’язання і капітал під-ва на певну дату. Перевірка і оцінка статей балансу. Баланс підприємства розкриває зміст активу і пасиву. Актив балансу – вартість майна і боргових прав. Пасив – зобов`язання підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела утвор-ня господарс. засобів, а також власний капітал. Перевіряються матеріали інвентаризації майна, засобів і зобов`язань, проведеної до складання річного бух. звіту. До акту інвентаризації розрахунків повинна бути прикладена довідка про дебіторс. і кредиторс. заборг-ть, по якій строк позовної давності минув. Потім перевіряються правила складання балансу, співставляються дані Головної книги з даними журналів-ордерів, а баланса з Головною книгою; перевіряється правильність арифметич. підрах-ів при визначенні показників(статей балансу) і підсумку балансу. Активи підприємства повинні оцінюватись за фактичною собівартістю, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Звіт про фінансові результати (ф№2) відбиває доходи, витрати і фінансові результати д-ті під-ва. Перевірка і оцінка звіту про фінансових результатів. Завданням аудиту фінансових результатів підприємств є перевірка достовірності формування фінансових ресурсів і розподіл їх за цільовим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів. Основними джерелами інформації для аудиту фін. результатів підприємства є бухгалтерський Баланс підприємства (ф. № 1 річної і квартальної звітності), Звіт про фінансові результати та їх використання (ф. №2 річної і квартальної звітності); Вони повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітичного і синтетичного БО і Головної книги за досліджуваний період. Кінцевий фін. рез-т діяль-ті під-ва - це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою рез-тів від реаліз-ції пр-ції, робіт, послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареаліз-х операцій тощо. Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ 1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають: матеріальні витрати; амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів; витрати на оплату праці, включаючи преміювання не лише робітників, а й керівників, спеціалістів та інших службовців за виробничі результати; відрахування на державне соціальне страхування, відрахування з обов'язкового медичного страхування, платежі з обов'язкового страхування майна; сплату відсотків за короткострокові кредити банку, крім відсотки за прострочені позики; витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції.

2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають: доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших ЦП, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства, — завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо. 3. Визначення величини балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. 4. Визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються СПД при обчисленні податків. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та частини амортизації. 5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно. Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якнайбільший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства. Критерії оцінки фінансової звітності аудитором. Критерії – мірило оцінки, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам, показникам. Перевірка ФЗ повинна здійснюватись шляхом її оцінки по певним признакам і відповідним їм критеріям: По повноті – впевнитись, що матеріальні запаси в фінансовій звітності відображені в повному об’ємі; По оцінці – перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом всього звітного періоду,