1.Поняття про організацію і методику аудиту.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.Організація аудиту – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як субєкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Методика аудиту – це послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її орга-ції з метою встановлення обєктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини ч/з аудиторський висновок до користувачів фін.звітності і аудиту. Послідовність ауд перевірки склад-ся з цілого ряду дій: збір і аналіз інформації,необхідної для оцінювання достовірності б.о; визначення профілю і обсягу діял-ті підпр-ва;план-ня аудиту і наступний контроль ауд перевірки;оцін-ня внутр.-госп контролю;аналіз показн-в балансу і даних ін. фін звітності;перевірка відповідності б.о.вимогам чинного закон-ва.

2.Визначте загальні методичні підходи до методики та організації аудиту. Історично склалися 4 підходи до проведення аудиторської перевірки.

Перший етап отримав назву «підтверджуючого». Аудит полягав у перевірці документації, що підтверджувала записані операції, та правильному їх групуванні у звітності. Висновки аудитора базувалися на доказах, одержаних шляхом суцільної перевірки. Але зростання масштабів діяльності компаній, перехід до більш складних технологій змусили відмовитися від суцільної перевірки як неефективної, в першу чергу, з точки зору витрат.

Другий етап – процедурний аудит – аудитор перевіряє правильність побудови та послідовність застосування основних облікових процедур на підприємстві.

З метою попередження обману та помилок у фінансовій звітності на керівництво компаній покладається відповідальність за організацію адекватної системи внутрішнього контролю. Тому 3-й етап розвитку аудиту відзначається тим, що аудитори в своїй роботі також почали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю на підприємствах. Вони керувалися тим, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок у звітності незначна. Тому доцільніше зібрати свідчення, що підтверджують ефективність роботи системи внутрішнього контролю, ніж проводити дуже детальну перевірку по суті. Такий етап отримав назву «системно- орієнтованого»(аудитор оцінює надійність та ефективність функціонування 2-х систем : системи бух.обліку та сист. внутр.контролю).

Сучасний етап розвитку аудиту називають «аудит, що базується на ризику»(аудит зон ризику, ризикоорієнтований аудит). Це аудит, за якого проводиться вибіркова перевірка, в основному там, де ризик помилки або шахрайства максимальний. Здійснюючи таку перевірку, аудитор забезпечує більш ефективну, з точки зору витрат, послугу замовникові.

Якщо висновки аудитора ґрунтуються на доказах, одержаних шляхом вибіркових досліджень, то він повинен усі зусилля спрямовувати на обгрутнування вибірки, щоб забезпечити можливість видачі правильного аудиторського висновку.Обґрунтовуючи свою думку щодо достовірності фінансової звітності, аудитор розглядає лише ті помилки. Які мають суттєво вплинути на рішення користувача.

Отже, невід’ємними рисами сучасного методологічного підходу до здійснення аудиту фінансової звітності є застосування концепції суттєвості, аудиторського ризику та методики вибіркової перевірки.