Види експертиз і типові помилки

Види експертиз

індивідуальні і колективні;

однотурові та багатотурові;

з обміном і без обміну інформацією;

анонімні та відкриті.

Типові помилки при проведенні експертиз

перебільшення можливостей експертних оцінок;

використання некомпетентних експертів;

недостатня поінформованість експертів про конкретний об’єкт експертизи;

нечітка постановка завдання перед експертами;

конформізм експертів;

неврахування впливу чинника кон’юнктурності.

МЕТОДИ ЕКСПЕРТИЗИ

Анкетні методи

передбачають фіксований порядок, зміст і форму питань, чітке зазначення форми відповіді

Особисте

(очне)

опитування

процедура, у процесі якої організатор здійснює безпосередній контакт з експертом при підготовці відповідей на запитання анкети

Заочне

опитування

здійснюється шляхом надсилання анкети експерту. Переваги: простота, дешевизна. Недоліки: експерт може невірно витлумачити деякі запитання, отже надійність одержаних даних може бути нижчою, ніж при очному опитуванні

Методи групової (колективної) експертизи

передбачають одержання узагальненої думки у ході спільного обговорення поставленої проблеми групою експертів, які знаходяться у безпосередньому контакті

Нарада

(„метод

комісій”)

метод відкритого обговорення, який передбачає про­ведення спільної дискусії з метою вироблення єдиної думки з обговорюваного кола питань. Недоліки: вплив думки авторитетів на інших експертів як психологіч­ний чинник

Метод

"мозкової

атаки”

полягає у вирішенні двох завдань: генерація нових ідей і оцінка запропонованих ідей. Утворюються дві групи: група генераторів ідей і група аналітиків. Увага учас­ників концентрується на одній чітко сформульованій проблемі, але приймаються ідеї, практична цінність яких у даний момент здається сумнівною

Метод

"Дельфі"

Заочне і анонімне опитування експертної групи у кілька турів з узгодженням думок експертів. Особли­вості: поставлені питання повинні давати можливість відповіді у виді числа; експерти повинні мати достатньо інформації для оцінки; відповідь на кожне питання повинна бути обґрунтована експер­том

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТЕЙ ЕКСПЕРТА

АПРІОРНІ МЕТОДИ

Самооцінка

• загальні відомості (ПІБ, посада, науковий ступінь, звання, членство у професійних спільнотах експертів);

• сфера наукових інтересів;

• досвід експертної роботи та участь у журі конкурсів; рекомендації;

• публікації, книги, брошури;

• професійні нагороди та премії, сертифікати, що підтверджують кваліфікацію в галузі експертизи;

• самооцінка компетентності експерта (оцінка знайомства з проблемою експертизи на теоретичному, практичному рівні)

Методи взаємного оцінювання:

Метод підпроблем - полягає в тому, що проблема, яка є об’єктом оцінювання, може бути представлена у виді кількох під проблем. Оцінюється ступінь знайомства експерта з кожною з підпроблем.

Метод списку експертів полягає в тому, що кожен з експертів укладає список фахівців, яких він вважає експертами у даній області. Коефіцієнт компетентності експерта розраховується як відношення числа списків, у яких присутнє прізвище даного експерта, до загального числа списків.

Документаційний

метод

Використовуються об’єктивні характеристики: стаж роботи, вчений ступінь, посада, кількість публікацій, інколи доцільно враховувати такі чинники, як володіння мовами, вік, стан здоров’я

АПОСТЕРІОРНІ МЕТОДИ

Оцінка результатів участі експерта у попередніх експертизах

ТЕСТОВІ МЕТОДИ

Орієнтовані на встановлення професійного рівня експерта і визначення у експертів навичок і досвіду, необхідних у роботі експертних комісій

Конформізм експерта

це зміна оцінок експерта на користь загальноприйнятих або, на його думку, більш авторитетних оцінок.

Кон’юнктурність експертів

може проявлятись у разі проведення експертизи при обмежених можливостях залучення експертів, об’єктивно не зацікавлених у результаті експертизи або прямо чи опосередковано зацікавлених у її результаті.