14) Берестейська унія причини та наслідки

Берестейська унія (1596) – це об’єднання православної і католицької церкви з ініціативи частини українського православного духовенства при підтримці польських єзуїтських кіл. Українське духовенство за допомогою унії хотіло здобути рівні права з польським, знать – посісти відповідне становище в структурах управління, міщанство – отримати місце в цехах, магістратах, судах. Берестейська унія мала також політичні мотиви: тісніше зв’язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви.

Основна ідея Берестейської унії – рівноправне об’єднання двох християнських церков, збереження православних обрядів, національної мови, зрівняння прав католиків і православних.

Внаслідок унії греко-католицька церква підпорядковува-лась могутньому і авторитетному Риму, відкривала шлях до цивілізованої Європи, частково рятувала українське право-слав’я від повного окатоличення в Речі Посполитій, а в ХІХ-ХХ ст. рятувала і зберігала українство від повної полонізації і русифікації

Причини укладення унії:

- прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних Папі Рим­ському;

- Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що зміцьнює державу, і розцінювала унію як пе­рехідний етап до чистого католицизму;

— православні духовенство і знать намагалися позба­витися нерівноправності з католиками, посилити свої позиції', досягти зближення із західноєвропей­ською культурою.

Зміст Берестейської унії (1596 р.):

1) православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку (уніатську);

2) уніатська церква зберігала православні обряди, церковнослов'янську мову, право на митрополи­чу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духовенства;

3) уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського, учення католицької церкви;

4) уніатське духовенство зрівнювалося в правах із ка­толицьким, звільнювалося від сплати податків;

5) шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в правах із католиками, набули права обіймати посади в державних і міських урядах. Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської

митрополії, а дві — Перемишльська та Львівська — за сто років по тому. Першим греко-католицьким ми­ трополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.

Наслідки укладення Берестейської унії:

— утворилася Українська греко-католицька церк­ва, яка обстоювала національну ідентичність ук­раїнців і чинила опір покатоличенню;

— почалася боротьба православних із греко-католи­ками, в українському суспільстві загострилися релігійні суперечності;

— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками.

Православна церква в першій половині XVII ст.

Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. ста­новище Української православної церкви (даліУПЦ) погіршилося.

1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом, і напівлегальну православну.

2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда III, православне духовенство, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом.

3) Частина православних церков та монастирів переда­валася новоствореній греко-католицькій церкві.

4) Зачинялися парафіяльні школи.

5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міщани не допускалися до роботи магістратів.

За таких умов у Львові сформувалася група свя­щеників, очолювана Іовом Борецьким, яка обстоюва­ла право законного існування УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П. Сагайдачним. І князь К. Острозький.На деякий час Берестейська унія пожвавила церковне та культурне життя на Україні. Було впорядковано чернечі устави, духовенство дістало змогу навчатись у європейських семінаріях та колегіях. Зміцненню греко-католицької церкви присвятили своє життя митрополити Іпатій Потій та Йосип Рутський.

Але дуже мало умов Берестейської унії було дотримано із польської сторони. Церковна угода перетворилась на можливість світської влади вести захоплення та полонізацію українських земель. І згодом Україною прокотилась хвиля народних повстань, що мали анти польське та антикатолицьке спрямування. Це лише одне з багатьох протиріч.

З моменту створення українська греко-католицька церква опинилася в неоднозначних умовах: не признав уніатських владик Константинопольський патріарх, а римо-католицькі єпископи часто не виявляли прихильності до унії, розглядаючи її як невдалу місійну спробу. І лише ІІ Ватиканський собор (який відбувся в ІІ половині ХХ ст..) визнав її як рівноправну складову Католицької церкви.

Загалом Берестейська унія поклала початок першій в українській історії великій ідеологічній дискусії.

По-перше, кризовий стан православної церкви в Україні, що виявлявся у занепаді церковної дисципліни, непорозумінні між церковними І братствами та ієрархією, різкому зменшенні матеріальної підтримки тощо, привів її керівників до переконання, що унія з високоавторитетною і добре організованою католицькою церквою забезпечить серед православних жаданий порядок та дисципліну, а набуття ними рівного з католицькими ієрархами статусу, в т. ч. місць у сенаті, сприятиме зростанню їхнього авторитету серед духовенства та мирян. По-друге, прийняття унії, на думку українських єпископів, мало вирішити проблему полонізації та покатоличення православних українців, бо, ставши частиною єдиної церкви, вони отримали б повну рівноправність у Речі Посполитій, зокрема, українські міщани більше не зазнавали б дискримінації в містах, а православну знать перестали б ігнорувати при розподілі службових посад. По-третє, унію активно підтримували польські можновладці, які сподівалися, що вона прискорить остаточну інтеграцію українських та білоруських земель до складу Речі Посполитої. По-четверте, спостерігалося прагнення католицької церкви відновити втрати, завдані реформаційним рухом, за рахунок розширення своїх впливів та володінь на Сході.