44) Створення і діяльність Упа

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка.    Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму.     Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.     УПА це широкомасштабний партизанський рух опору, який був дуже добре організованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.     Все керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові тисяч священослужителів мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і сприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі.     В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем Гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищили багато високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені УПА.     Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР.     Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року коли сміливо боролися на кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню.     Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.

В 1943 р. відбулися переговори представників трьох українських військових формувань про об'єднання, але досягти згоди не вдалося. Підроздили УПА 18 серпня силоміць роззброїли і приєднали до себе загони Боровця то Мельника. Численість повстанців зросла до 20 тис.. Усе це створило умови до активних дій.

 

УПА проти Німеччини.

 

Виступ Упа проти німецьких окупантів був зумовлений загальною стратегією боротьби ОУН за незалежність України. Один з перших боїв відбувся на Волині 7 лютого 1943 року, коли сотня І.Перегіняка здійснила напад на містечко Володимерець. Найбільш вдалою операцією навесні 1943 року була акція загону "Помста Полісся", коли на шляху Ковель - Рівне, поблизу спаленого німцями села Кортелім, був вбитий шеф спіцвцдділів СА генерал Віктор Лютце. На повстанців було кинуто декілька каральних батальйонів, а потім і значні сили з танками та літаками. Але опір подалати ім не вдалося.

В літку 1943 р. загони народної самооборони Галічини об'єднались в бойову групу УПА-захід під командуванням В.Сидора.

У 1943 р. загони УПА на правобережі злились з сотнями Олійника й утворили групу УПА південь на чолі з О.Грабцем.

З розгортанням повстанського руху і маштабів боротьби, а також зростанням УПА, яка на кінець 1943 р. налічувала 4 бойових групи і мала 80 тис. вояків, визріла гостра необхідність утворити керівний центр. Восени було сформовано Головну Команду і Головний військовий штаб.

Протягом березня-травня 1943 УПА проводило активні дії проти німецьких гарнізонів на Волині та Поліссі, і на початку літа під її контролем опинились майже цілі райони - німецька влада зберігалась лише у містах.

На початку 1944 УПА контролювала велику територію та досягла своєї максимальної чисельності 25-30000 чол., однак найтяжчі випробування були ще попереду - на УПА чекали тяжкі бої по "переходу через фронти" весни-літа 1944 р., під час яких УПА мусило воювати з регулярними частинами Червоної Армії. Ці бої суттєво послабили УПА-Північ і Південь - від 15000 чол. залишилося, мабуть, менше половини.

Улітку 19445 досвідчені українські повстанці провели понад 15 рейдів на схід України та Закарпаття, а також до Словаччини, Польщі та навіть Литви. Але "Совіти" все-таки училися на своїх помилках і "Зимова блокада" або "Велика блокада" січня-квітня 1946 року дала свої результати: масова блокада лісів у сполученні з діями спецназу привела до того, що УПА-Північ було майже цілком знищено, а загальні втрати УПА складали до 40% від особового складу. Це привело до того, що в червні 1946 було прийняте рішення про демобілізацію більшості частин УПА і перехід повстанців у підпілля ОУН. УПА-Північ припинило свою діяльність (ті, хто ще залишився, звичайно) вже влітку 1946, а до весни 1947 "в строю" залишилися тільки сотні ВО4 "Говерла" (на території УРСР) і ВО6 "Сан" (на території ПНР) з УПА-Захід.

у 1947 р. було проведено 906 збройних акцій, а у 1948 - 1422 акції. В 1947-49 рр. відділи УПА проводили рейди до Словаччини, Румунії та Польщі (доходили до самої Східної Прусії). У Карпатах бої продовжувалися до осені 1949, коли згідно з наказом від 3 вересня 1949 останні діючі частини і штаби УПА були розформовані. На той час маються дані тільки про дві сотні УПА - "Басейн" і "ім. Богуна". Хоча невеликі групи та збройне підпілля під керівництвом Шухевича-"Чупринки", а після його смерті 5 березня 1950 - Василя Кука-"Коваля" діяло до кінця 1950-х - початку 1960-х (саме тоді були зафіксовані останні бої при захопленні бункерів), кінець 1949 - початок 1950 року є одночасно офіційним кінцем бойових дій Української Повстанської Армії.