- •3) Антська держава та її історичне значення (6-7ст)
- •4) Розселення східних словян
- •7) Суспільно-політичний устрій Київської Русі
- •8) Причини розпаду Київської Русі та її історичне значення
- •9) Діяльність Романа Мстиславовича
- •11) Відновлення могутності Гальцько-Волинського князівства за Данила Галицького
- •12) Українські землі у складі князівства литовського
- •13) Люблінська унія
- •14) Берестейська унія причини та наслідки
- •16) Запорозька Січ — козацька республіка
- •16) Заснування запорозької Січі. Роль козацтва
- •17) Причини національно-визвольної війни
- •18) Початок і хід національно-визвольної війни
- •19) Переяславська Рада
- •20) Правобережний Дорошенко та його спроба звільнити україну
- •25) Ліквідація царизмом автономного устрою України
- •26) Діяльність Кирило-Мефодієвського братства
- •27) Національно-культурне відродження в Галичині
- •28) Валуєвський циркуляр. Емський указ
- •29) Заснування і діяльність Центральної Ради
- •31) Причини поразки центральної ради
- •34) Повстання у Львові Зунр
- •39) Західно-українські землі у міжвоєнний період
- •40) Карпатська Україна
- •41) Початок 2 світової війни, окупація
- •42) Акт відновлення української державності
- •44) Створення і діяльність Упа
- •46) Початок лібералізації суспільного життя
- •47) Дисиденство, угг
- •48) Український правозахисний рух Правозахисний рух
- •49) Декларація про державний сувернітет
- •50) Спроба антиконституційного перевороту Спроба державного перевороту у серпні 1991 р. Здобуття Україною незалежності
- •56) Президентські вибори, обрання президентом Ющенка
8) Причини розпаду Київської Русі та її історичне значення
Серед причин занепаду Київської Русі можна назвати такі:
• надто великі для середньовіччя розміри держави за відсутності захищених природних кордонів, надзвичайна родючість земель, що притягувала завойовників;
• розвиток вотчинного землеволодіння, княжі чвари та міжусобиці;
• слабкість державного устрою, невпорядкованість права успадкування великокнязівського престолу за наявності величезної кількості нащадків;
• перманентна зовнішня агресія кочових народів (із 1061 по 1210 половці вчинили 46 набігів на руські землі), татаро-монгольська навала;
• неспроможність замирення з Володимиро-Суздальським князівством, Польщею, Угорщиною, Литвою
Історичне значення Київської русі перш за все полягає в тому, що вона: – вперше об’єднала всі східнослов’янські племена в одну могутню державу, а також поклала початок державності у багатьох неслов’янських народів (угро-фінських і тюркських народів-сусідів). Не випадково М.С.Грушевський вважав, що „Київська Русь є першою формою української державності“; – сприяла прискоренню економічного розвитку (високопродуктивного землеробства і скотарства, ремесел і промислів), створенню багатої матеріальної і духовної культури (виникла писемність, право, бібліотеки, храми і т. п.); – відіграла важливу роль у міжнародній торгівлі. У Київській Русі перехрещувалися торговельні шляхи, що йшли із Півночі (Скандинавії) на південь – у Візантію і Середземномор’я, а також із Сходу на Захід (Індії, Китаю, Арабського халіфату товари поступали до Центральної і західної Європи). Багаті руські купці були відомі майже в усьому тогочасному світі; – зміцнила обороноздатність східнослов’янського населення, захистивши його від фізичного знищення з боку кочівників;– захистила Європу від азіатських орд; – підняла авторитет східних слов’ян у Європі, про що свідчать широкі міжнародні зв’язки Київської Русі з Візантією і Германською імперією, Польщею і Угорщиною, Литвою, скандинавськими країнами, які часто були скріплені династичними шлюбами; – Київська Русь і її спадкоємиця – Галицько-Волинська держава стали основою формування української народності.
9) Діяльність Романа Мстиславовича
У 1170 р. на престол зійшов син Мстислава Роман (1170-1205 pp.), який зміцнив володіння. Скориставшись тим, що останній галицький князь династії Ростиславичів Володимир помер, Роман, маючи підтримку галицьких дружинників, середніх і дрібних бояр, міщан, незадоволених свавіллям великого боярства, у 1199 р. оволодів Галичем і об´єднав Волинське і Галицьке князівства, між якими давно вже існували тісні економічні зв´язки. Перед ними стояли спільні завдання — боротьба з агресивними зазіханнями Польщі та Угорщини. Об´єднання мало прогресивний характер і могло стати початком реставрації Київської Русі.
Невдовзі Роман приєднав і Київ. Тепер у державі були об´єднані землі Київської Русі від Карпат до Дніпра. У внутрішній політиці князь повів жорстоку боротьбу проти великих галицьких бояр. Він винищував їх цілими родами, виганяв з країни і нарешті зламав боярську опозицію. Поряд з цим він активізує зовнішню політику: здійснює успішні походи на половців, а також проти польських і угорських феодалів. Були приєднані землі досить агресивного литовського племені ятвягів. У 1205 р. в битві з поляками Роман загинув.
Незважаючи на піднесення Галичини, життя диктувало необхідність її об'єднання з Волинню. В 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович, спираючись на підтримку дружинників, частину середніх і дрібних бояр та міщан, які були незадоволені могутністю великих бояр, зайняв Галич. Утворилося єдине Галицько-Волинське князівство. Це була важлива подія: виникнення нового сильного політичного організму на заході, що міг перейняти на себе спадщину від занепадаючого Києва. Важливо було й те, що Галицько-Волинська держава займала тільки українські землі. Це сприяло консолідації народу. У внутрішній політиці Роман Мстиславович зосередив увагу на зміцненні княжої влади, тобто ослабленні бояр, багатьох із яких він відправив у заслання чи стратив. У боротьбі з олігархією він спирався на міщан та селян. Проте найбільшу славу Романові принесли його успіхи в зовнішній політиці. У 1203 р. він завдає поразки своїм суперникам із Суздаля й оволодіває Києвом. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Щоб захистити українські князівства, Роман провів кілька дуже вдалих походів на половців. Разом з тим він заглибився далеко на північ у польські та литовські землі. У 1205 р. на польських землях Роман загинув. Територіальне об'єднання, яке він створив, проіснувало всього шість років. І все ж сучасники Романа на визнання його визначних досягнень називали його «Великим» і «повелителем усієї Русі». Роман прагнув створити власну модель державного управління. Він хотів укріпити князівську владу, незалежну від бояр, для чого спирався на дружину, середні верстви населення й зумів отримати широку підтримку своєї політики в суспільстві.