33. Фонетичні зміни та їх значення для мовної культури людини. 1) Історичні – такі зміни, які відбуваються в історії розвитку мови і залишили слід у сучасній артикуляції. Сюди належать: 1)втрата дифтонгів, 2)втрата носової вимови, 3) втрата редукованих суфіксів:ер, ель, ять, 4)ново відкритість, ново закритість складу, 5)палаталізація –пом.якшення вимови.

2) Сучасні: 1) постійна зміна звуків у коренях і афіксах повнозначних слів:

- позиційні (залежність від позиції-місця звука в основі.

- історичні (можемо пояснити місце звука тому, тому що причина чергувань міститься в історичних змінах.

Село-сіл, ночі-ніч,поле-піл, Харків-Харкова; шостий-шестеро-шістка; жона-женити-жінка, вузол-вузла

2) спрощення в групах приголосних: ждн, здн, жнц, рнц, стн,стл

Тиждень-тижневий

Серце-сердечний

3) асиміляція (уподібнення)

- прогресивна, регресивна

- за дзвінкістю (списати(к, п , т, ф, х)

- за глухістю

- за твердістю

- за м.якістю –

- за місцем творення –товариш –товариський

4) дисиміляція : мести-мету, вести-веду

50.Іменник. Морфологічний аналіз. Місце у діловому мовленні.

І – це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? Що? (лікарня, шприц, хірург)

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? Що це? Наприклад: хто це? – вчений, що це? – термометр

Основна синтаксична роль іменників – підмет та додаток. Н:1) 2)

49.Дісслово, як частина мови. Морфологічний аналіз. Особливості використання у документах.

Дієслово - це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан. В реченні буває найчастіше присудком.Дієслово може виражаю реальну дію особи; стан у якому перебуває предмет.Початковою формою дієслова є неозначена форма або інфінітив – це форма дієслов, яка означає, але не виражає способу, часу, особи, числа, роду, закінчення його"ти» Дієслова у формі інфінітиву бувають доконаного і недоконаного виду.

Дієслова поділяються на 2 групи. Перехідні – означають таку дію, яка переноситься на інший предмет. Дієслово тоді вимагає від іменника (займ) форму знах. Відм.. без прийменника або при дієслові є іменник у род. відм без прийменника, дія переходить на частину предмета: нарубав дров (не всі перерубав).

Неперехідні дієслова означає дію, яка на інший предмет не переносяться: не вмре, не загине.

Дієслова бувають доконаного та недоконаного виду, мають три способи - дійсний, умовний, наказовий.Часи: теперішній. минулий, майбутній. Змінюються за особами, часами, числами, мають дві форми дієприкметник та дієприслівник.

31. Синтаксис простого речення. Відокремлені члени речення в документі

Синтаксис – це розділ граматики, що вивчає будову словосполучень і речень, їхні значення та умови вживання у зв.язному мовленні. Синтаксис пов.язаний з морфологією. Речення – це одиниця спілкування (комун. одиниця), повідомляє про…, виражає думку. Має граматичну основу – підмет і присудок, як обов.язкові елементи структури, може мати тільки присудок або тільки підмет, буває однокомпонентні (містить 1 слово). Зв.язок між підметом і присудком взаємозалежний, предикативний. Зв.язок між іншими компонентами речення – підрядний, сурядний. Речення оформлене інтонаційно відповідно до комунікативного завдання. Синтаксичні зв.язки: предикативний (взаємозалежність між підметом і присудком), сурядний (незалежність компонентів), підрядний (залежність 1 компонента від 2) Відокремлені члени речення в документах використовують для пояснення або уточнення. Здебільшого це відокремлені додатки, виражені іменниками зі словами:крім, окрім, опріч, усупереч, зокрема, за винятком, особливо,на відміну від. Відокремлені додатки відповідають на питання непрямих відмінків і з.єднуються з іншими членами речення способом керування.

32. Спрощення в групах приголосних.

Іноді при творенні слова або його відмінюванні виникає важкий для вимоги збіг кількох приголосних звуків. Тому в процесі мовлення один з приголосних (переважно середній) випадає, тобто відбувається спрощення.

1. У групах приголосних –ждн-, -здн-, -стн- випадають д і т:

Тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Але в словах: зап.ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

Примітка: у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим –ст, літера т у групі приголосних –стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється:баласт – баластний, компост-компостний, контраст-контрастний, форпост-форпостний.

2. У групах приголосних –зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом –ну-: бризи-бризнути, бризк-брязкнути, тріск-тріснути, але випуск-випускний, виск-вискнути, пропуск-пропускний та ін..

3. –щчк- спрощується на –щк-: Дощок – дошка, зморщок –зморшка.

4. Спрощення відбувається також у групах приголосних –сгц-, -лнц-,-рдц-, -сткл-,-рнц-, -стк-: місце, сонце, серце, скло, чернець, місто-міський.

5. У групі приголосних –слн- випадає л: масло-масний,….-умисний, ремесло-ремісник.