45. Речення як основна структурна одиниця синтаксису. Ознаки речення. Структурні різновиди у діловому мовленні.

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг). Речення – основна одиниця синтаксису. Речення – комунікативна одиниця (від лат. Communicatio – спілкування, передача інформації) Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності. Речення поділ на: розповідні (стверджувальні та заперечні); питальні (власне питальні та риторично питальні); спонукальні. Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити)

Спонукальні речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звальну спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і підвищений темп. Вставай, хто живий, в кого думка постала! (Леся Українка) Власне питальні речення потребують відповіді (скажіть, котра година?) відповіді на риторичне питання не передбачена. (Що ж це у світі діється?) Інтонація питальних речень характеризується підвищенням тону на слові, з яким пов.язується питання. Емоційно-нейтральне речення – це розповідні, пит., спонук р-ня зі звичною для інших інтонац. Емоц. забарвлені р-ня – це ті ж речення, але вимовлені з окличною інтонац. Простим наз р-ня. В якому є лише 1 грам. Основа (предикативний центр) У скл р-ні таких основ може бути декілька.

47. Службові частини мови і їх використання у судочинстві.

Служб част мови (прийм, спол, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв.язку слів у реченні (прийм. Спол) або для надання окремим словам і реченням додат смисл чи емоц-експресивних відтінків. А також для творення морфол форм і нових слів (частка)

Прийменник служить засобом вираження відношення іменника до інших слів у реченні.

Сполучник зв’язує між собою однор чл р-ня і частини скл р-ня.

Частка виражає модальні відтінки у р-ні. Служб част мови членами р-ня не виступають і виконують тільки грам роль у поєднанні з сам ост част мови. Прийм оформляє відтінкове значення ім. як чл. р-ня (з наз відм не вживається) сполучник – сурдний:виступає засобом зв’язку однор чл. або част скл сур р-ня чи супідр одн р-нь; підрядний – приєднує підр р-ня до головного в скл підр р-ні. Частка підсилює або виділяє яке слово; служить засобом вираження питання, ствердж, запереч і т д. Прийменник: просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об.єктні

Первинні (непохідні) і вторинні (похідні)

Прості, складні, складені

Сполучники – первинні, похідні.

Частка – частки, що надають смисл відтінків: вказівні, означальні, обмежувально – видільні, підсилювальні; частки, що вказують на модальні слова : стверджувальні. Заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні. Емоційно-експресивні; формотворчі; словотворчі.

37. Асиміляція і дисиміляція як фонетичні явища в укр.. Мові

У мовленнєвому потоці пригол звуки, що стоять поруч взаємодіють один з одним і цілком або частково уподібнюються. Таке явище наз асиміляцією. За напрямком Асим поділ на регресивну (коли наст звук впливає на поперед) і прогресивну 9попердній звук впливає на наст) Асим може відб як у межах слова так і на стикові слів. Найтиповіші випадки: Асим за дзвінкістю і глухістю (дзвінкі пригол послідовно і систематично впливають на попер глухі. Які уподібнюються їм і вимовляються теж дзвінко): боротьба, просьба, якби, вокзал.

Асим за місцем і способом творення (найчастіше шиплячі пригол уподібнюються до свистячих і навпаки:безжурний, дивишся, цікавишся) Під впливос свистячого С пригол Т уподібнюється до свистячого Ц в дієсловах на «ться»: купається, сподівається, ллється.

Асим пригол за м.якістю: передньоязикові Д, Т, З, С, Ц, Л, Н, ДЖ перд наступним м.яким пом.якшується6 український, кузня, сонця, сніг. Наслідком прогресивної асиміл є подовження пригол, яке на письмі познач 2 буквами – життя: житіє-життя.

Дисиміл пригол – це таке фонет явище, при якому 1 з 2 одн подібн пригол звуківу межах 1 слова замінюється іншим – артикуляційно близьким. Виявляється у зміні КТ на ХТ: кто-хто

При творення вищого ступеня порівняння прикм СШ ЗШ на ШЧ ЖЧ – вищий. Таким чином явища асим і дисим пригол звуків сприяють зручності у вимові. Роблять її милозвучнішою, допомагають краще зрозуміти ті позиційні й історичні зміни які становлять фонетичну особливість укр. мови.