§ 1. Цілісність історичних типів філософії права

Зрозуміти сутність і функції філософії права допомагає її історія. Розвиток філософсько-правових ідей — органічно цілісний і логічно послідовний процес, у якому кожний наступний період не заперечує абсолютним чином попередні. Це скоріше зміна домінант, настанов, аспектів і проблемного кола дослідження право­вих ідеалів. Тому актуальна тематика, характерна для од­ного періоду, розвивається в іншому, співіснує і взаємодіє з іншим, збагачується ним. Розгляд філософії права крізь призму її історії буде ефективним за умови сприйняття філософії права як реального явища людської культури, яке існує не лише в часі й просторі, а й поза часом. Такий підхід наповнить обов'язковий і неминучий схематизм іс-торико-філософського аналізу образом живої філософії права в її культурному здійсненні. Створювані філософією права сенси несуть не тільки відбиток своєї доби, а й жи­вуть сполученням і перегуком філософських ідей, вислов­лених у різний час і в різних кінцях світу. І що зрілішою та внутрішньо багатшою стає філософія права, то ширше залучає вона до реального здійснення в духовному житті людства своє минуле. Окрім цього, такий підхід дозволяє об'єктивно проаналізувати кожну філософсько-правову концепцію, визначити її місце і соціальну цінність у системі знань того чи того етапу розвитку суспільства, визначити її практичне значення для сьогодення.

Філософсько-правовий підхід до історії права орієнтує і вимагає враховувати діалектику явища та сутності, їхню

88

внутрішню логіку, що дозволяє вирізнити початок процесу становлення ідеальних першооснов права, умови його ви­никнення і можливий напрямок розвитку права. А тому необхідно правильно оцінювати минуле та його вплив на сьогодення, не догматизуючи їх, оскільки минуле — це зовсім не "застигле сьогодення", а живий елемент соціаль­но-системного саморуху, який хоч і обмежений часовими рамками, але водночас невід'ємний від сучасності. Побачи­ти це минуле як сучасне в живому розвитку — значить, діалектичне зв'язати його з сьогоденням і майбутнім, зро­бити діючим елементом системи, що зветься історичним розвитком.

З огляду на це необхідно підкреслити, що ситуація, в якій знаходиться філософія права, досить складна, позаяк юридичні науки можуть обмежитися (і до певного часу обмежувалися) дослідженням конкретних правових явищ, не ставлячи перед собою питань про їхню природу. А от філософія права не може їх уникнути, їй належить пояс­нити сам спосіб правового буття, роль і характер залуче-ності його до людського буття. Іншими словами, філософія права — таким є її культурне призначення — мусить прий­няти виклик з боку таємничої глибини світу права. Вона формулює для себе цей виклик у вигляді запитання, на яке прагне знайти відповідь: "Які витоки, ідеальні першооснови ідеї права та особливості прилучення людини до світу права"?

Розглядаючи детальніше історичний і теоретичний ас­пекти історичних типів філософії права, необхідно наголо­сити, що сутність історичного аспекту є висвітленням того, як історично визначені правові ідеали виникали, розвива­лись і гинули на певному етапі становлення суспільства.

Окрім урахування усієї повноти ознак і зв'язків право­вих ідеалів, дослідження закономірностей історичних типів філософії права вимагає дотримання принципу єдності іс­торичного та логічного підходів, тобто відтворення дійсно­го розвитку правових і юридичних явищ та процесів у тео­ретичній, звільненій від усього випадкового, абстрактній формі. Йдеться про необхідність відтворення в теорії дійс­ної історії права як соціального явища, насамперед як мо­менту суспільства, однієї з форм його буття, обов'язкової і унікальної сторони соціального розвитку. Відрив методо­логії філософії права від реальних конкретно-історичних

89

правових явищ та їх зовнішніх ознак призводить до підміни безпосереднього вивчення самого права та його юридич­них форм розглядом структури знань про нього. Тобто такий підхід проливає, звичайно, певне світло, яке дає змо­гу нам побачити в історії права багато прихованого. Однак це світло таке сліпуче, що заважає нам побачити решту, і ми все ще залишаємося без ясної уяви про цілісність істо­ричних типів філософії права.