- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Модуль 2 Менеджмент та його практичне застосування в Україні.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •Тема 7 Методи менеджменту. Комунікації в менеджменті.
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •2. Суб’єкт, об’єкт менеджменту, його предмет і засоби, цілі, мета та функції.
- •3. Еволюція концепції менеджменту.
- •Основні підходи до менеджменту
- •4. Сучасні теорії та концепції розвитку менеджменту.
- •1. Теорія загальних систем
- •2. Теорія "поведінки людини" Кріса Арджеріса
- •3. Теорії „х" і „y" Дугласа Мак-Грегора
- •4. Теорія "z", або японська модель менеджменту
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •2. Внутрішнє середовище організації.
- •3. Зовнішнє середовище організації.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Р ис. 1 Взаємозв’язок планування з контролем
- •2. Стратегічне планування.
- •Swot-аналіз товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта".
- •3 .Вибір стратегії за визначеними критеріями.
- •4. Планування реалізації стратегій.
- •1. 3 Погляду витрат:
- •2. З погляду управління фінансами:
- •3. З погляду комерційної діяльності:
- •4. З погляду загальної стратегії:
- •5. З погляду загального керівництва:
- •6 Стадій цього процесу:
- •4 .Тактичне планування.
- •4. Сутність і методологія розробки бізнес-плану.
- •Фази організаційного процесу
- •2. Лінійні і функціональні повноваження, їх делегування. Відповідальність і влада в процесі організації взаємодії.
- •3. Розрізняють два типи повноважень:
- •Основні види функціональних повноважень:
- •3. Централізація і децентралізація управління.
- •Опосередковані показники децентралізації:
- •Переваги децентралізації:
- •4. Організаційні структури управління. Принципи і фактори їх формування.
- •5. Класифікація і характеристики типів організаційних структур управління виробництвом.
- •Порівняльна характеристика механістичної і органічної організаційних структур т.Барнса і Дж.Сталкера.
- •1) Лінійний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки лінійних структур управління.
- •2) Функціональний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління.
- •3) Лінійно-функціональний та лінійно-штабний типи організаційних структур.
- •4) Бюрократичні структури управління.
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління.
- •Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління.
- •5). Типи адаптивних структур управління виробництвом.
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління.
- •6) Конгломератний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Першопочаткові концепції мотивації.
- •2. Основні сучасні теорії мотивації.
- •1. Змістовні теорії мотивації.
- •Теорію Герцберга можна зобразити у вигляді таблиці:
- •2. Процесійні теорії мотивації.
- •3. Формування систем матеріального стимулювання праці.
- •Тарифна система оплати праці.
- •4. Форми та системи оплати праці.
- •5. Державне регулювання оплати праці.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •2. Процес контролю та його етапи.
- •1. Встановлення стандартів (критеріїв);
- •2. Порівняння досягнутих результатів зі стандартами;
- •3. Здійснення коригуючих дій.
- •3. Забезпечення ефективності контролю. Застосування інформаційно-управлінської системи контролю.
- •1.Залучати користувачів до процесу створення системи.
- •6. Модернізація системи і даних.
- •4. Система контролю виробничих процесів.
- •5. Сучасні форми контролю : контролінг та аудит.
- •Ф ункціонування системи контролінгу можна зобразити наступним чином:
- •Список використаної літератури
- •Економічні
- •Адміністративні (організаційно-розпорядчі)
- •3. Соціально-психологічні
- •1. Економічні методи менеджменту.
- •2. Адміністративні методи менеджменту.
- •Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •4. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •2. Поняття і загальна характеристика комунікацій у менеджменті.
- •1. Між організацією і зовнішнім середовищем.
- •2. В межах внутрішнього середовища організації.
- •Між різними підрозділами
- •Між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом), між членами групи
- •Через неформальні комунікації
- •Найпоширеніші чутки в організації
- •3. Інформація, її класифікація. Вимоги до якості інформації.
- •4. Комунікаційний процес, його базові елементи. Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу.
- •- Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу. Удосконалення міжособових комунікацій.
- •Удосконалення організаційних комунікацій.
- •5. Організація комунікаційного процесу.
- •1. Організація масиву інформації.
- •2. Організація потоків інформації.
- •3. Організація технологічного процесу обробки інформації.
- •4. Документація та діловодство.
- •5. Графіки та їх роль у менеджменті
- •Список використаної літератури.
- •2. Технологія прийняття та реалізації рішення.
- •Методика групового ухвалення рішень
- •1) Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення.
- •2) Номінальний груповий спосіб.
- •3) Метод “дельфі” (дельфійський спосіб).
- •3. Класифікація рішень.
- •4. Методи оптимізації прийняття управлінських рішень.
- •5. Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.
- •Порівняльний аналіз програмованих і непрограмованих рішень
- •Переваги та вади групового ухвалення
- •С писок використаної літератури
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •2. Специфіка взаємодії формальних і неформальних груп.
- •3. Фактори забезпечення ефективної діяльності груп.
- •Список використаної літератури
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення працівників до управління.
- •3. Теорії лідерства. Стилі керівництва.
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво Чотири базових системи Лайкерта
- •4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.
- •Характеристика окремих аспектів японського та американського менеджменту в сучасних умовах
- •Список використаної літератури
4. Сучасні теорії та концепції розвитку менеджменту.
1. Теорія загальних систем
Термін "теорія загальних системі" був висунутий Людвігом фон Берталанфі (1901-1972) на семінарі в Чиказькому університеті в 1937 p., хоча поширення він набув лише в повоєнний період. Берталанфі пішов далі існуючих уявлень про закономірності в природі, житті рослин і тварин. Відомо, що в 1926 р. південноафриканський юрист і полководець Ян-Крістіан Сматс уже висунув ідею про цілісність різноманітних форм життя і виклав своє синергетичне уявлення про всесвіт, відзначаючи, що "організм складається з частин, але є не просто сумою цих частин".
Однак Берталанфі вийшов за межі просто фізичних явищ життя. Він поставив завдання розробити системний теоретичний каркас для опису будь-яких відносин, що існують у реальному світі. На його думку, відповідні знання (наукові дисципліни) мають схожі риси, які можна подати у вигляді "моделі загальної системи". Проте жодна з наук не охоплює всієї сукупності знань, оскільки відбиває тільки певну частину реальності. Берталанфі шукав паралелі в різних дисциплінах, із тим щоб узагальнити їх у теоретичну структуру.
Результатом його пошуків стало виявлення рис, властивих усім наукам. Такими були названі: 1) вивчення цілого, або "організму"; 2) розуміння організму як "стійкого стану" його складових частий; 3)усі частини організму (системи) "відкриті" впливу свого оточення й, у свою чергу, впливають на оточення.
Висновки Берталанфі були використані для нових розробок. Американський учений Норберт Вінер (1894— 1964) заснував науку кібернетику (від грецького "Kybernetike", що означає "рульовий" або "керманич").
Кібернетика показала, що всі системи можуть бути сформовані так, щоб контролювати себе за допомогою комунікацій, що надають інформацію і допомагають організмові пристосовуватися до свого оточення. Але якщо кібернетичні устрої в різних машинах спроможні контролювати взаємодію елементів машин, то Вінер намагався зрозуміти механізм взаємовідносин між людиною і машиною і його вплив на суспільство.
Водночас з дослідженнями Вінера набула розвитку теорія інформації, її предмет — кодування, передавання і розшифровування повідомлень, ємності каналів і математичне вивчення зв’язку.
Англо-американський економіст Кеннет Боулдінг (народ. 1910) спробував з’єднати ідеї Берталанфі, кібернетику Вінера і теорію інформації в систему, необхідну спеціалістам для створення мови, за допомогою якої вони могли б спілкуватися. За Боулдінгом, саме теорія загальних систем "спрямована на створення каркасу (структури), на який треба нанизувати певні дисципліни і предмети у відповідному порядку ", Вона утворює теоретичну і філософську основу для вивчення різних рівнів системи, виявлення її відкритості і розроблення інформаційної бази. Інакше кажучи, теорія систем є способом мислення в управлінні.
Проте лише в 60-х роках теорія загальних систем посіла гідне місце в теорії менеджменту. Вона замінила старий процесний підхід до управління, побудований на розумінні управлінської діяльності як функціонально обумовлених елементів, що випливають один з одного, системним підходом. При такому підході управління стало розглядатися не як "одномірне", а як багатопланове, комплексне і динамічне явище, покликане забезпечити взаємозв’язок внутрішнього середовища організації з її зовнішнім оточенням.
Можна назвати, принаймні, три відмітні риси нового системного підходу, від старого процесного.
По-перше, він виходить із багатомірності організації і відповідного їй управління. В управлінській діяльності стали враховуватися вплив і взаємодія безлічі чинників, що перебувають як усередині, так і поза організацією й справляють прямий і непрямий вплив на її функціонування.
По-друге, управлінські вчення, що користуються новим підходом, більшою або меншою мірою виходять із наявності синергетичного ефекту. Суть останнього, як зазначалося, полягає в тому, що ціле завжди якісно відрізняється від простої суми його складових частин.
По-третє, за системного підходу на противагу процесному зміна кожного елемента управлінської діяльності розглядається як неминуче обумовлена зміна всіх інших елементів, а в кінцевому підсумку — всієї організації. Управління вимагає комплексного вирішення будь-яких її проблем: великих і малих, простих і складних, поточних і перспективних.
Одним із найпослідовніших представників системного підходу можна вважати видатного теоретика сучасності в галузі управління Пітера Друкера. Народився Друкер у 1909р. в Австрії в сім’ї відомого державного чиновника. Отримавши освіту в Німеччині, він у 1937 р. переїжджає до СІЛА. Понад 20 років працює на посаді професора Нью-Йоркського університету, з 1971 р. — професором Вищої школи Клермонт у Каліфорнії. Він автор багатьох книг з управління, консультант найбільших фірм. Його ім’я, зокрема, пов’язують з урятуванням автомобільної компанії "Форд", яка на той час розорилася, з упровадженням на фірмі "Дженерал Електрик" системи децентралізованого управління, з повоєнним піднесенням японської економіки й багатьма іншими значними практичними втіленнями ідей про управління.
Центром ідей Друкера про управління є учення про менеджмент як про професійну діяльність і про менеджера як професію. Друкер заявляє про свій пріоритет у створенні систематизованого учення про управління і відповідно — про навчальну дисципліну, що дало можливість розпочати системне вивчення менеджменту в навчальних закладах.