- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Модуль 2 Менеджмент та його практичне застосування в Україні.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •Тема 7 Методи менеджменту. Комунікації в менеджменті.
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •2. Суб’єкт, об’єкт менеджменту, його предмет і засоби, цілі, мета та функції.
- •3. Еволюція концепції менеджменту.
- •Основні підходи до менеджменту
- •4. Сучасні теорії та концепції розвитку менеджменту.
- •1. Теорія загальних систем
- •2. Теорія "поведінки людини" Кріса Арджеріса
- •3. Теорії „х" і „y" Дугласа Мак-Грегора
- •4. Теорія "z", або японська модель менеджменту
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •2. Внутрішнє середовище організації.
- •3. Зовнішнє середовище організації.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Р ис. 1 Взаємозв’язок планування з контролем
- •2. Стратегічне планування.
- •Swot-аналіз товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта".
- •3 .Вибір стратегії за визначеними критеріями.
- •4. Планування реалізації стратегій.
- •1. 3 Погляду витрат:
- •2. З погляду управління фінансами:
- •3. З погляду комерційної діяльності:
- •4. З погляду загальної стратегії:
- •5. З погляду загального керівництва:
- •6 Стадій цього процесу:
- •4 .Тактичне планування.
- •4. Сутність і методологія розробки бізнес-плану.
- •Фази організаційного процесу
- •2. Лінійні і функціональні повноваження, їх делегування. Відповідальність і влада в процесі організації взаємодії.
- •3. Розрізняють два типи повноважень:
- •Основні види функціональних повноважень:
- •3. Централізація і децентралізація управління.
- •Опосередковані показники децентралізації:
- •Переваги децентралізації:
- •4. Організаційні структури управління. Принципи і фактори їх формування.
- •5. Класифікація і характеристики типів організаційних структур управління виробництвом.
- •Порівняльна характеристика механістичної і органічної організаційних структур т.Барнса і Дж.Сталкера.
- •1) Лінійний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки лінійних структур управління.
- •2) Функціональний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління.
- •3) Лінійно-функціональний та лінійно-штабний типи організаційних структур.
- •4) Бюрократичні структури управління.
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління.
- •Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління.
- •5). Типи адаптивних структур управління виробництвом.
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління.
- •6) Конгломератний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Першопочаткові концепції мотивації.
- •2. Основні сучасні теорії мотивації.
- •1. Змістовні теорії мотивації.
- •Теорію Герцберга можна зобразити у вигляді таблиці:
- •2. Процесійні теорії мотивації.
- •3. Формування систем матеріального стимулювання праці.
- •Тарифна система оплати праці.
- •4. Форми та системи оплати праці.
- •5. Державне регулювання оплати праці.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •2. Процес контролю та його етапи.
- •1. Встановлення стандартів (критеріїв);
- •2. Порівняння досягнутих результатів зі стандартами;
- •3. Здійснення коригуючих дій.
- •3. Забезпечення ефективності контролю. Застосування інформаційно-управлінської системи контролю.
- •1.Залучати користувачів до процесу створення системи.
- •6. Модернізація системи і даних.
- •4. Система контролю виробничих процесів.
- •5. Сучасні форми контролю : контролінг та аудит.
- •Ф ункціонування системи контролінгу можна зобразити наступним чином:
- •Список використаної літератури
- •Економічні
- •Адміністративні (організаційно-розпорядчі)
- •3. Соціально-психологічні
- •1. Економічні методи менеджменту.
- •2. Адміністративні методи менеджменту.
- •Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •4. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •2. Поняття і загальна характеристика комунікацій у менеджменті.
- •1. Між організацією і зовнішнім середовищем.
- •2. В межах внутрішнього середовища організації.
- •Між різними підрозділами
- •Між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом), між членами групи
- •Через неформальні комунікації
- •Найпоширеніші чутки в організації
- •3. Інформація, її класифікація. Вимоги до якості інформації.
- •4. Комунікаційний процес, його базові елементи. Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу.
- •- Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу. Удосконалення міжособових комунікацій.
- •Удосконалення організаційних комунікацій.
- •5. Організація комунікаційного процесу.
- •1. Організація масиву інформації.
- •2. Організація потоків інформації.
- •3. Організація технологічного процесу обробки інформації.
- •4. Документація та діловодство.
- •5. Графіки та їх роль у менеджменті
- •Список використаної літератури.
- •2. Технологія прийняття та реалізації рішення.
- •Методика групового ухвалення рішень
- •1) Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення.
- •2) Номінальний груповий спосіб.
- •3) Метод “дельфі” (дельфійський спосіб).
- •3. Класифікація рішень.
- •4. Методи оптимізації прийняття управлінських рішень.
- •5. Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.
- •Порівняльний аналіз програмованих і непрограмованих рішень
- •Переваги та вади групового ухвалення
- •С писок використаної літератури
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •2. Специфіка взаємодії формальних і неформальних груп.
- •3. Фактори забезпечення ефективної діяльності груп.
- •Список використаної літератури
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення працівників до управління.
- •3. Теорії лідерства. Стилі керівництва.
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво Чотири базових системи Лайкерта
- •4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.
- •Характеристика окремих аспектів японського та американського менеджменту в сучасних умовах
- •Список використаної літератури
Список використаної літератури
1. Андрушків Б,М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту,- Львів: Світ, 1995-с. 157-162.
2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф .Основи менеджменту.- Москва., 1992 - с. 439-451.
Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
1. Поняття та загальна характеристика керівництва. Лідерство, вплив, влада.
2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення до управління.
3. Теорії лідерства і стилі керівництва.
4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.
1.Поняття та загальна характеристика керівництва. Лідерство, вплив, влада.
Керівництво - процес впливу на підлеглих, що є способом спонукати їх на досягнення єдиної мети.
Важливим при розгляді керівництва є Хоторнський експеримент. Основні висновки з його проведення були наступні:
1. Важливими у менеджменті є фактори поведінки.
2. Соціальні та психологічні фактори мають більший вплив на продуктивність при достатньо організованій роботі, ніж фізичні.
3. Важливою є форма та ступінь контролю
4. Сильний вплив на діяльність організації мають стосунки підлеглих з керівником.
Американські дослідники Р. Блейк та Д. Моутон показали, що для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі шість елементів керівництва:
1) ініціативність;
2) інформованість;
3) захист своєї думки;
4) прийняття рішень;
5) розв'язання конфліктних ситуацій;
6) критичний аналіз.
Керувати - означає здібність заставити весь колектив прямувати до виконання завдань, які стоять перед організацією.
Керівник в організації - це людина, яка одночасно є лідером і управляє своїми підлеглими. Його мета - впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організації відповідно до її місії та цілей. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив і влада.
Лідерство - це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Вплив - це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.
Влада - це реальна можливість діяти, впливати на інших людей. Менеджер повинен розуміти, що кількість влади визначається не рівнем його формальних повноважень, а ступенем залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.
Керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просуванні по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги та інше. У багатьох випадках підлеглі отримають владу над керівником, оскільки останній залежить від них в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань, професійних можливостей тощо.
Менеджеру слід пам’ятати про те, що керівництво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.
2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення працівників до управління.
Влада базується на фактичній можливості задовольнити активні потреби людини(згідно з Маслоу, це фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні).
На рівні держави слід визначити три форми влади:
- законодавчу;
- виконавчу;
- судову;
Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забезпечення потреб її громадян.
Американський менеджмент (дослідження Френча і Райвена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник:
1. Влада, яка базується на засадах примусу. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість покарати таким чином, що це буде заважати задоволенню якоїсь насущної потреби або взагалі може зробити будь-які інші неприємності. Методика примусу, як правило, супроводжує владу у всіх випадках, коли людині дійсно щось потрібно, і вона впевнена, що інший в змозі відібрати це від нього.
2. Влада, яка базується на засадах винагороди. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість задовольнити наявну потребу чи забезпечити задоволення. Влада, заснована на винагороді, виражає вплив через належну підтримку підлеглого з ціллю добитися від нього бажаної поведінки. Труднощі полягають в тому, що влада буде справжньою тільки тоді, коли керівник зможе правильно оцінити те, що в очах виконавця є винагородою, але на практиці у керівника маса перешкод для здійснення такої форми влади, тому хороший керівник має навчитись використовувати й інші способи впливу.
3. Експертна влада. Виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби. В цьому випадку вплив рахується розумним тому, що рішення виконавця підкоритися являється свідомим та логічним. Експертна влада базується на засадах високого рівня знань, кваліфікації, інформованості, наявності ефективної підтримки з верхнього ешелону влади. В даному випадку вплив проявляється через "розумну віру" в керівника.
4. Еталонна влада. Влада власного прикладу того керівника, що впливає, побудована на силі особистих якостей чи здібностях лідера. Влада прикладу визначається ототожненням виконавця з лідером або тягою до нього, а також потребою виконавця в приналежності і повазі. Це вплив цілком індивідуальний.
5. Законна влада. Виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок - виконувати їх. Така влада важлива для формальних організацій. В таких випадках безперебійне функціонування організації прямо залежить від готовності підлеглих по традиції признати авторитет - законну владу керівництва.
Вплив через переконання. Високий рівень освіти ліквідує відмінності між керівниками і виконавцями. Тому важко формувати владу тільки на примусі, винагородах, традиціях чи компетенції. Отже, потрібно переконувати і залучати працівників до управління з метою здійснення на них впливу. Розглянемо його основні положення.
Переконання буде мати вплив при ефективній передачі погляду керівника. При цьому керівник визнає залежність від виконавця, його компетентність. Виконавець в свою чергу впевнений, що керівник задовольнить його власну потребу.
Ефективне переконання формується при довірі до керівника, його вмінні враховувати інтелектуальний рівень підлеглих, при збігові цілей керівника і цілей працівника, нормативних установок. При цьому недоліками є:
- повільна дія переконання;
- невизначеність результатів;
- складність застосування даного підходу;
Вплив через залучення працівника до управління. Вплив через залучення працівника до управління здійснюється шляхом спрямування їхніх зусиль на здійснення потрібної мети. Це заохочує працівників мати владу, можливість самовиразитись, а також проявляти компетентність, відчувати причетність до успіху організації.
Але деколи виконавці не бажають пов’язаної з цим підвищеної міри відповідальності, а керівники не готові поділитися владними функціями, що обмежує застосування впливу через залучення працівників до управління.
У цілому менеджер повинен використовувати систему важелів влади і впливу, вибираючи при цьому такі, які найбільше відповідають конкретним проблемам організації.