- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Модуль 2 Менеджмент та його практичне застосування в Україні.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •Тема 7 Методи менеджменту. Комунікації в менеджменті.
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •Тема 1 Зміст, історія розвитку менеджменту та підходи до нього.
- •2. Суб’єкт, об’єкт менеджменту, його предмет і засоби, цілі, мета та функції.
- •3. Еволюція концепції менеджменту.
- •Основні підходи до менеджменту
- •4. Сучасні теорії та концепції розвитку менеджменту.
- •1. Теорія загальних систем
- •2. Теорія "поведінки людини" Кріса Арджеріса
- •3. Теорії „х" і „y" Дугласа Мак-Грегора
- •4. Теорія "z", або японська модель менеджменту
- •Тема 2 Поняття організації як об’єкту менеджменту.
- •2. Внутрішнє середовище організації.
- •3. Зовнішнє середовище організації.
- •Тема 3. Планування як функція менеджменту.
- •Р ис. 1 Взаємозв’язок планування з контролем
- •2. Стратегічне планування.
- •Swot-аналіз товариства з обмеженою відповідальністю "Афродіта".
- •3 .Вибір стратегії за визначеними критеріями.
- •4. Планування реалізації стратегій.
- •1. 3 Погляду витрат:
- •2. З погляду управління фінансами:
- •3. З погляду комерційної діяльності:
- •4. З погляду загальної стратегії:
- •5. З погляду загального керівництва:
- •6 Стадій цього процесу:
- •4 .Тактичне планування.
- •4. Сутність і методологія розробки бізнес-плану.
- •Фази організаційного процесу
- •2. Лінійні і функціональні повноваження, їх делегування. Відповідальність і влада в процесі організації взаємодії.
- •3. Розрізняють два типи повноважень:
- •Основні види функціональних повноважень:
- •3. Централізація і децентралізація управління.
- •Опосередковані показники децентралізації:
- •Переваги децентралізації:
- •4. Організаційні структури управління. Принципи і фактори їх формування.
- •5. Класифікація і характеристики типів організаційних структур управління виробництвом.
- •Порівняльна характеристика механістичної і органічної організаційних структур т.Барнса і Дж.Сталкера.
- •1) Лінійний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки лінійних структур управління.
- •2) Функціональний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління.
- •3) Лінійно-функціональний та лінійно-штабний типи організаційних структур.
- •4) Бюрократичні структури управління.
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління.
- •Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління.
- •5). Типи адаптивних структур управління виробництвом.
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління.
- •6) Конгломератний тип організаційної структури управління.
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління.
- •Тема 5 Мотивація як функція менеджменту.
- •Першопочаткові концепції мотивації.
- •2. Основні сучасні теорії мотивації.
- •1. Змістовні теорії мотивації.
- •Теорію Герцберга можна зобразити у вигляді таблиці:
- •2. Процесійні теорії мотивації.
- •3. Формування систем матеріального стимулювання праці.
- •Тарифна система оплати праці.
- •4. Форми та системи оплати праці.
- •5. Державне регулювання оплати праці.
- •Тема 6 Контроль як функція менеджменту.
- •2. Процес контролю та його етапи.
- •1. Встановлення стандартів (критеріїв);
- •2. Порівняння досягнутих результатів зі стандартами;
- •3. Здійснення коригуючих дій.
- •3. Забезпечення ефективності контролю. Застосування інформаційно-управлінської системи контролю.
- •1.Залучати користувачів до процесу створення системи.
- •6. Модернізація системи і даних.
- •4. Система контролю виробничих процесів.
- •5. Сучасні форми контролю : контролінг та аудит.
- •Ф ункціонування системи контролінгу можна зобразити наступним чином:
- •Список використаної літератури
- •Економічні
- •Адміністративні (організаційно-розпорядчі)
- •3. Соціально-психологічні
- •1. Економічні методи менеджменту.
- •2. Адміністративні методи менеджменту.
- •Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •4. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •2. Поняття і загальна характеристика комунікацій у менеджменті.
- •1. Між організацією і зовнішнім середовищем.
- •2. В межах внутрішнього середовища організації.
- •Між різними підрозділами
- •Між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом), між членами групи
- •Через неформальні комунікації
- •Найпоширеніші чутки в організації
- •3. Інформація, її класифікація. Вимоги до якості інформації.
- •4. Комунікаційний процес, його базові елементи. Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу.
- •- Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу. Удосконалення міжособових комунікацій.
- •Удосконалення організаційних комунікацій.
- •5. Організація комунікаційного процесу.
- •1. Організація масиву інформації.
- •2. Організація потоків інформації.
- •3. Організація технологічного процесу обробки інформації.
- •4. Документація та діловодство.
- •5. Графіки та їх роль у менеджменті
- •Список використаної літератури.
- •2. Технологія прийняття та реалізації рішення.
- •Методика групового ухвалення рішень
- •1) Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення.
- •2) Номінальний груповий спосіб.
- •3) Метод “дельфі” (дельфійський спосіб).
- •3. Класифікація рішень.
- •4. Методи оптимізації прийняття управлінських рішень.
- •5. Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.
- •Порівняльний аналіз програмованих і непрограмованих рішень
- •Переваги та вади групового ухвалення
- •С писок використаної літератури
- •Тема 9 Управління колективами (групами) працівників.
- •2. Специфіка взаємодії формальних і неформальних груп.
- •3. Фактори забезпечення ефективної діяльності груп.
- •Список використаної літератури
- •Тема 10 Керівництво в організації. Лідерство.
- •2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення працівників до управління.
- •3. Теорії лідерства. Стилі керівництва.
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво Чотири базових системи Лайкерта
- •4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.
- •Характеристика окремих аспектів японського та американського менеджменту в сучасних умовах
- •Список використаної літератури
1.Залучати користувачів до процесу створення системи.
Складні комп'ютеризовані інформаційно-управлінські системи звичайно проектуються групою спеціалістів. Щоб ІУС, яка проектується, була ефективною на практиці, цим спеціалістам надзвичайно важливо залучити до процесу проектування тих керівників, які потім будуть нею користуватися. Крім того, якщо ці керівники, які будуть користуватися інформацією, не приймуть участі в процесі розробки, може виявитись, що система не буде давати їм необхідної інформації чи буде перенавантажувати їх непотрібною інформацією.
2.Процес навчання користувачів.
Зменшити опір змінам також можливо, якщо як слід навчити їх роботі з системою.
3.Критерій витрати - ефективність ІУС.
ІУС не може рахуватись ефективною, якщо користь від її використання помітно не перевищує витрати на її створення. Найкраща ІУС - це не обов'язково така, яка дає найбільшу кількість інформації і найбільшу точність і швидкість. Найкраща система - це система, яка дає інформацію такої кількості і якості, які необхідні для цілей управління при найменших витратах.
4. Відбір необхідної інформації.
Одна з важливих проблем, пов'язана з новою технологією ІУС, - це легкість з якою можна видавати велику кількість інформації. А надлишок інформації також ускладнює процес прийняття рішень, як і її недостача. Добре спроектована ІУС вибірково забезпечує керівника інформацією лише такого типу, який необхідний для його діяльності.
5. Обслуговуючий персонал і тестування обладнання.
Якщо ІУС використовує комп'ютер, то організація повинна наймати відповідну кількість обслуговуючого технічного персоналу та операторів. Ці спеціалісти повинні стати частиною організації і підійти з розумінням до того, що їх обов'язок - допомогти організації в досягненні її цілей, а не просто забезпечити безвідмовну роботу комп'ютерів. Крім того, нові комп'ютери і програми можуть погано працювати із-за наявних помилок. Тому всі виробники рекомендують, щоб обладнання було перевірено на точність в процесі роботи паралельно з іншими системами, перш ніж на систему можна буде покластися.
6. Модернізація системи і даних.
Як і більшість інших допоміжних засобів управління, на роботу ІУС впливають зміни внутрішніх і зовнішніх обставин. Люба зміна в структурі організації звичайно означає, що яку-небудь конкретну інформацію потрібно буде направляти по іншому адресу. Наприклад, якщо керівництво передбачає кроки до децентралізації організаційної структури, необхідно модифікувати ІУС таким чином, щоб постачати керівникам нижчих ланок звіти та іншу інформацію, яка раніше була адресована тільки вищому керівництву.
4. Система контролю виробничих процесів.
Система контролю виробничих процесів - це механізм контролю за такими елементами виробничо-господарської діяльності, як науковий пошук, проектування, розробка технологій, підготовка виробництва, основне виробництво, реалізація продукції та маркетинговий пошук.
Система контролю виробничих процесів призначена для оцінки ефективності виконання всіх етапів циклу створення та реалізації продукції з метою забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому ринку.
Основними завданнями системи є забезпечення такого рівня якості продукції, який задовольнятиме споживача, вимагатиме мінімальних витрат і даватиме змогу виконувати замовлення у встановлені терміни. Незважаючи на відмінності, якими характеризуються різні системи контролю виробничих процесів, усі вони мають спільні риси.
Процес забезпечення ефективності системи контролю виробничих процесів складається з п'ятьох етапів:
-
встановлення заданого рівня якості, який відповідає вимогам споживача;
-
створення умов для досягнення відповідного рівня якості;
-
налагодження виробничого процесу з метою якісного виготовлення виробів;
-
ліквідації виявлених недоліків у якості продукції і виробничого процесу;
-
забезпечення стабілізації досягнутого рівня якості продукції.
Управління системою контролю виробничих процесів починається на етапі науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних розробок, а закінчується на етапі маркетингового пошуку.
Функціями системи є:
-
аналіз конструкторських, технологічних, виробничих та експлуатаційних дефектів;
-
виявлення помилок у кресленнях, схемах, технічних умовах, технологічних картах й іншій технічній документації;
-
контроль якості матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, які надходять на підприємство, перевірка їхньої відповідності вимогам документації, стеження за надходженням на виробництво тільки потрібних матеріалів і деталей, які пройшли контроль і випробування ;
-
контроль якості інструментів і оснащення власного виробництва, які надходять в експлуатацію ;
-
інспектування стану оснащення і інструментів, які перебувають в
-
експлуатації.
-
Застосування системи контролю виробничих процесів дає змогу :
-
здійснювати надійний контроль за дотриманням технологічної дисципліни на робочих місцях ;
-
проводити приймання і випробування готової продукції та перевірку правильності оформлення документів на виготовлення і здачу продукції на склад або замовникові;
-
контролювати комплектність і якість упаковки готових виробів, які відвантажуються замовникові;
-
перевіряти стан засобів контролю, вимірювальної техніки, яка діє або надходить в експлуатацію ;
-
виявляти, аналізувати і організовувати облік браку, вивчення рекламацій і разом з іншими підрозділами підприємства розробляти заходи щодо усунення браку і поліпшення якості виробів.
Система контролю виробничих процесів суттєво впливає на кінцеві результати діяльності підприємства, за її допомогою організовують забезпечення виготовлення якісної, конкурентоспроможної продукції.
Ефективність діяльності системи контролю виробничих процесів залежить від того, наскільки якісно виконуються всі її функції та завдання. Для підвищення ефективності управління системою, збільшення її впливу на кінцеві результати виробництва слід враховувати, що:
-
при проектуванні конструкції та технології виробів необхідно конкретно визначити методи і засоби контролю;
-
технічна характеристика і показники виробу повинні відповідати вимогам споживачів;
-
в процесі організації контролю основною ланкою буде вхідний контроль, оскільки саме він визначає одержання конкурентоспроможної продукції.
Система контролю виробничих процесів функціонує на основі наперед розробленого і затвердженого положення. В ньому визначено структуру системи з урахуванням виду, масштабу, типу виробництва, характеру продукції, що виготовляється, а також права, обов'язки і відповідальність усіх підрозділів системи їхній зв'язок з іншими функціональними службами підприємства.