5. Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.

Бурхливий розвиток обчислювальної та комп'ютерної техніки, інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення економіко - математичного моделювання. Модель — це оптимізоване спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми формули чи дослідного взірця основних параметрів га характеристик об’єкта, що виступає у якості предмета дослідження.

Розрізняють такі класи (типи) моделей:

- фізична - збільшена/зменшена копія досліджуваного об'єкту;

- аналогова - замінює досліджуваний об'єкт аналогом який виконує функції веде себе як і об’єкт, але реально не подібний до нього (приклад графік впливу втрат робочого часу на продуктивність праці, організаційна структура підприємства);

- математична (символічна) - розробляється за допомогою опису процесу проблеми взаємозв'язків, символами (приклад-формула продуктивності праці, прибутку рентабельності собівартості).

Процес побудови моделі, його етапи:

- постановка задачі, проблеми (вміння відрізняти симптоми від причин);

- побудова моделі (визначення цілі побудови, необхідна інформація, вхідні і вихідні нормативи та витрати на побудову моделі, реакція користувачів — надто складна);

- перевірка моделі на достовірність (чи достатньо враховано факторів для імітації проблеми, чи правильно відображено їх взаємозв'язок і чи корисною є надбана інформація);

- застосування моделі;

- модифікування моделі (при наявності нових факторів впливу, зміні цілі, задач).

Серед способів моделювання домінують такі:

1. Теорія ігор що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо);

2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування);

3. Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.

4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них. Модель лінійного програмування застосовується при вирішенні наступних задач:

- планування виробництва і асортименту виробів;

- маршрутизація виробництва виробу;

- управління технологічним процесом;

- календарне планування виробництва;

- планування розподілу продукції;

- визначення оптимального розташування підприємства, щодо його забезпечення, ринків збуту, наявності робочої сили;

- розподіл працівників по обладнанню і робочих місцях.

1. Імітаційне моделювання дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи. Використовується в ситуаціях, коли надто важко застосувати математичні методи і провести математичний аналіз залежностей.

2. Економічний аналіз — метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці продукції та обсягу оптимального прибутку.

3. Платіжна матриця — статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих, при:

- обмеженому числі альтернатив;

- неповній визначеності різних альтернатив.

1. Дерево рішень являє собою схематичне відображення послідовних рішень керівника і відображенням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

2. Екстраполяція — це використання набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічних припущень з метою передбачення майбутнього.

3. Методи прогнозування поділяються на формальні та неформальні.

Формальні методи включають в себе:

Кількісні методи:

а) аналіз минулих досягнень. Ґрунтується на переконанні, що минулі ситуації нерідко повторюються;

б) причинне - наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.

Якісні методи:

а) думка журі — поєднання та усереднення думок експертів;

б) наслідки опитування збутовиків — передбачення попиту торговими агентами;

в) передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів (модель очікування споживача);

г) метод експертних оцінок (формалізований метод колективних оцінок).

Неформальні ж методи прогнозування (екстраполяції) засновані на основі (словесної), або письмової інформації, навіть даних промислового шпіонажу.

Таблиця №1