2. Суб’єкт, об’єкт менеджменту, його предмет і засоби, цілі, мета та функції.

Об’єктивна необхідність координації різноманітних видів і різновидів праці в організованих соціально-ринкових системах породжена розвитком виробничих сил суспільства і поглибленням поділу праці. Управління є необхідним елементом раціональної форми організації колективної діяльності людей. Воно є всюди, де необхідно впливати на об’єкт, або систему з метою підпорядкування чи переведення її з одного стану в інший.

Персоніфікатор управлінської діяльності виступає суб’єктом управління, яким може бути окрема людина чи група осіб. Якщо управління носить офіційний характер, то його суб’єкт організаційно, або юридичне оформлюється у вигляді посади чи сукупності посад, що утворюють підрозділ управління.

До суб’єктів управління відносяться і відповідні громадські інститути (організації, установи), працівники апарату управління підприємств.

Суб’єкта управління слід відрізняти від суб’єкта управлінської діяльності. Останній може бути лише фізичною особою, живою людиною. Саме через суб’єктів управлінської діяльності, реалізуються управлінські відносини.

Взаємодія між суб’єктом і об’єктом управління, яка реалізує управлінські відносини, здійснюється через управлінську працю. Щоб така взаємодія була ефективною, потрібне виконання низки умов:

1. Суб’єкт і об’єкт управління повинні бути відповідними один одному. Без такої відповідності, важко буде реалізувати їх потенційні можливості. Крім того, вони повинні бути сумісними в процесі функціонування.

2. В рамках єдності суб’єкта і об’єкта управління, останні повинні володіти відносною самостійністю. Суб’єкт управління не в змозі передбачити всі інтереси об’єкта і можливі варіанти його дій в тій чи іншій ситуації. Насамперед немає гарантії, що рішення будуть оптимальними через віддаленість від місця подій, незнання багатьох деталей і т.п. Суб’єкт управління може з певних причин затримувати прийняття самих рішень, що тягне за собою втрату часу і всі пов’язані з цим негативні результати для об’єкта. Коли в якості об’єкта управління виступають живі люди з притаманними їм власними інтересами, спрямуваннями, поглядами на ситуацію, вони повинні мати можливість реалізувати їх на практиці. Інакше люди або ж перестануть проявляти активність, або вживатимуть всі заходи, щоб досягти свого.

3. Суб’єкт і об’єкт управління повинні взаємодіяти між собою, базуючись на принципах зворотного зв’язку і певним чином реагуючи на управлінську інформацію, яку отримали один від одного. Це забезпечить адаптацію суб’єкта і об’єкта управління не тільки до змін зовнішнього середовища, але і до нового стану один одного.

4. Як суб’єкт так і об’єкт управління повинні бути зацікавлені в чіткій взаємодії; один – у розробці і прийнятті необхідних в даній ситуації рішень, другий – в їх своєчасному і точному виконанні. Управлінська діяльність є специфічним різновидом трудового процесу, а тому характеризується всіма притаманними йому елементами – предметами праці, засобами праці, самою працею, а також її результатами.

Предметом і продуктом праці в управлінні є інформація; в першому випадку вона є даними ("сира інформація"), а тому не може прийматися у не перетвореному вигляді на практиці. Але в результаті управлінської діяльності на ЇЇ основі створюється рішення, тобто, виходячи з інформації, можна приймати конкретні дії.

Засобами управлінської праці є все, що може сприяти здійсненню операцій з інформацією – від комп’ютерів, телефонів, телефаксів, авторучки і паперу до органів людського тіла.

Господарське управління охоплює сукупність взаємозалежних факторів: технічних (рівень механізації та автоматизації виробничих процесів, забезпеченість засобами виробництва, технології, засоби комунікації тощо), організаційні фактори (територіальне розміщення підприємства, організаційна структура підприємства, форми організації праці і виробництва, чисельність і склад персоналу), економічні фактори (розмір підприємства і їх спеціалізація, рівень економічного розвитку і використання виробничого потенціалу, рентабельність виробництва тощо), соціальні (розвиток соціальної інфраструктури, демографічна ситуація, потреби робітників, ціннісні установки т.п.)

Суть управління – активний вплив на параметри будь-якого об’єкта з метою усунення небажаних відхилень від заданих режимів роботи, підтримання стану упорядкованості і динамічної рівноваги із зовнішнім середовищем.

Цілі менеджменту. Як колектив, так і індивід можуть застосовувати підходи, принципи і методи менеджменту при формуванні та реалізації рішень. В якості керуючої підсистеми можна розглядати сукупність відділів та служб будь-якої фірми, або окремий підрозділ, індивіда. В якості керованої підсистеми (або об’єкта управління) виступає окремий робітник, колектив, товар чи послуга, ресурси, документи і т.п.

Отже теорію і практику менеджменту слід знати не тільки різноманітним колективам, але й індивідам, так як методи і принципи наукового менеджменту повинні використовуватись при вирішенні будь-яких виробничих, комерційних, освітніх, соціальних, побутових та інших процесів. І чим глибше знання теорії і практики менеджменту, тим вища якість і ефективність функціонування об’єктів різного призначення і рівня управління.

Менеджмент – це комплексна наука, що охоплює технічні, економічні, соціальні та ін. аспекти.

Метою менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка та застосування на практиці наукових підходів, принципів та методів, які забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивіда) за рахунок випуску конкурентноспроможного об’єкта. Якщо розглядати менеджмент як навчальну дисципліну, то можна виділити за напрямами здійснення такі спеціальні курси: інноваційний менеджмент (вивчає проблему ефективності інвестицій та ін.), виробничий менеджмент (аспектом вивчення є стадія, життєвого циклу об’єкта, забезпечення його конкурентноздатності), організаційний менеджмент (розглядає теорію і закони організації), фінансовий менеджмент (основним аспектом, що розглядається є проблема, тобто специфічна функція управління), менеджмент соціального середовища, банківський менеджмент, податковий менеджмент, інформаційний менеджмент, міжнародний менеджмент, маркетинговий менеджмент та інші. Наш курс базується на вивченні базових принципів, функцій та методів менеджменту.

З функціональних позиції менеджмент – це процес планування, організації взаємодії, мотивації та контролю в цілях формування і досягнення мети організації. Ці функції, об’єднані наскрізними процесами: комунікації (процес обміну інформацією), прийняття рішень та керівництво (лідерство) як здатність впливати на окремі особистості або групи.