IV Анархічне керівництво

V Адаптивне керівництво Чотири базових системи Лайкерта

Система 1	Система 2	Система 3	Система 4
Експлуататорьсько-авторитарна	Доброзичливо- Авторитарна	Консультативно-демократична	Базується на засадах участі

Згідно з системою 1 керівники мають характеристики автократів, системою 2 - дозволяють підлеглим обмежено брати участь у прийнятті рішень, системою 3 - використовують двостороннє спілкування і допускають деяку довіру між керівниками і підлеглими, системою 4 - орієнтуються на групові рішення й участь.

4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.

Значний інтерес становить досвід Японії в галузі керівництва організаціями. Основні положення японської системи управління є такі:

- працівники отримують задоволення залежно від щільності вертикального зв’язку в організації;

- при груповому прийнятті рішень усі члени колективу повинні вносити вклад у досягненні мети в повну міру всіх можливостей;

- основним завданням менеджера є забезпечення підтримки працівників в одержанні необхідної інформації та в процедурах реалізації цілей діяльності групи;

- менеджер повинен приділяти найбільшу увагу особистим якостям кожного працівника, особистостям;

- службовці, які мають знання є "ноу-хау" компанії;

- всередині колективу, який сформувався на засадах прихильності до однієї загальної справи, почуття єдності забезпечується емоційною участю всіх членів, яка посилює групову солідарність;

- використання в цілях управління характерного для японців почуття космологічної вдячності, яке у них виховується у всіх сферах суспільного й культурного життя;

- у процесі здійснення керівництва менеджеру слід спиратися на розуміння того, що в японців сильно розвинуте почуття взаємозалежності;

- керівник повинен максимально тривалий час протягом робочого дня перебувати на виробництві;

- працівники, які застосовують нововведення, підвищують продуктивність праці і якість, повинні постійно заохочуватися, відчувати, що до їхніх вимог та міркувань керівництво прислуховується.

У японській фірмі самостійне рішення виробничих проблем на рівні цеху об'єднано з взаємною участю різноманітних цехів у міжцеховій координації. Іншими словами, як на цеховому, так і на міжцеховому рівнях задача координації і безпосереднього керування виробництвом мають тенденцію усе більш інтегруватися І в одну.

Відсутність централізованої служби для контролю і розподіли потоку матеріалів між цехами є відмітною рисою складального заводу японської фірми. У ній немає менеджерів, що спеціалізуються на міжцеховій координації. Задача ж міжцехового коригування вирішується начальниками відповідних цехів шляхом прямих переговорів. Це - міжцехова координація в японській фірмі або локалізованій горизонтальній координації.

Важливим характерним моментом японського управління е система просування і оплати праці на основі стажу роботи у фірмі. Оцінка ділових і моральних якостей працівника та його просування по службі відбувається дуже повільно шляхом послідовного вивчення ним конкретних видів діяльності того чи іншого відділу фірми. В результаті цього нагромаджується необхідний виробничий досвід. Велика увага приділяється ротації кадрів, тобто регулярній зміні працівниками місця служби.