2. Технологія прийняття та реалізації рішення.

В поняття "технологія прийняття рішення" входять наступні елементи що робити (кількість та якість об'єкту);

- з якими затратами (ресурси);

- як робити (по якій технології);

- кому робити (виконавці);

- коли робити (строки);

- для кого робити (споживачі);

- що це дає (економічний, соціальний, екологічний, технічний ефект).

Якщо ви відповіли на ці всі питання кількісно і ув'язали елементи у просторі, у часі, по ресурсам і виконавцям значить ви розробили технологію прийняття рішення

Етапи і операції процесу прийняття і виконання рішення:

1. виявлення управлінської проблеми або задачі,

2. попередня постановка цілі,

3. збір необхідної інформації та аналіз,

4. визначення вихідних характеристик проблеми з урахуванням нагадування обмежень,

5. уточнення цілі і критерію управління кінцеве їх формулювання,

6. обґрунтування та побудова формалізованої моделі проблемної ситуації,

7. розробка альтернативних варіантів вирішення проблеми,

8. порівняння та відбір альтернатив,

9. економічне обґрунтування вибраного рішення

10. узгодження рішення ї органам управління га виконавцями,

11. кінцеве оформлення та затвердження рішення,

12. організація виконання рішення,

13. контроль виконання рішення,

14. стимулювання підвищення якості робіт, економії ресурсів і дотримання строків,

15. визначення зворотного зв’язку з особою, що приймає рішення і при необхідності, корегування цілі і задач.

Кожний етап складається із ряду операцій. Наприклад, перший етап "виявлення управлінської проблеми" вимагає виконання наступних операцій

1. Аналіз ситуації чи об’єкту за якісними чи ресурсними показниками

2. Порівняння ефективності об'єкту з кращими світовими досягненнями у даній області

3. Визначення розбіжності показників об'єктів які аналізуються

4. Аналіз літературних джерел, патентного фонду, рекламацій, претензій споживачів

5. Аналіз організаційно - технічного рівня виробництва у виробника і споживача

6. Формування напрямків розвитку об’єкту і т. д.

Зручною для практики є позиція, згідно з якою вирізняють шість основних етапів розроблення рішення

1. розпізнавання проблеми,

2. встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми

3. вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення релевантної інформації,

4. обґрунтування реалістичних альтернативних дій,

5. порівняння та відбір альтернатив

6. формулювання (прийняття) та видавання рішення

Ці етапи співпадають з №1, 2, 3, 7, 8, 12 попередньо запропонованого алгоритму процесу прийняття рішень.

Яке ж рішення ефективніше в конкретній ситуації - групове чи індивідуальне? Кожне з них має певні переваги та недоліки тому однозначної думки немає.

Прийнято вважати що групове ухвалення рішень виправдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв’язанні складних істотних проблем так званих ситуаціях з багатьма невідомими При вирішенні простих несуттєвих, шаблонних проблем процедурного характеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.

Переваги і вади групового ухвалення рішень, по відношенню до індивідуального, можна підсумувати у вигляді зведеної таблиці .

При використанні групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників владні стосунки між ними та фізичне середовище у якому працює група

Чим різноманітніша за складом група, тим більше ідей та пропозицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди Індивідуальності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, примусове обмеження полеміки та робоче середовище активно впливають на ситуацію і на процес ухвалення рішення