3) Лінійно-функціональний та лінійно-штабний типи організаційних структур.

Лінійно-функціональна структура передбачає те, що штабні(функціональні) служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження.

У лінійно-штабній структурі при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Вони не мають прав приймати управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних положень у межах конкретної функції управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Ці рішення у підсумку буде приймати лінійний менеджер і передавати їх для виконання. Лінійно-штабна структура має тенденцію до збільшення штатів штабних служб.

Переваги та недоліки лінійно-функціональних і лінійно-штабних організаційних структур управління.

Переваги	Недоліки
1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій. 2. Відповідність структури до стратегії. 3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва.	1. Не завжди є гнучкими при вирішенні нових завдань. 2. Ускладнена міжфункціональна координація діяльності з впровадженням нових програм. 3. Ускладнена реалізація внутрівиробничих, конструкторських, технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки.

4) Бюрократичні структури управління.

Серед них виділяють концепцію раціональної бюрократії та дивізійні структури.

Концепція раціональної бюрократії Макса Вебера:

1. чіткий поділ праці і, як результат, поява висококваліфікованих спеціалістів;

2. ієрархічність рівнів управління, при якій нижчий рівень контролюється вищим;

3. наявність взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів;

4. формальна безособистість, з якою офіційні особи виконують свої обов’язки;

5. здійснення найму на роботу з урахуванням технічних кваліфікаційних вимог.

Недоліки: відсутність гнучкості, неможливість реагувати на нове.

Характеристики раціональної бюрократії

№п/п	Зміст окремих характеристик
1.	Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.
2.	Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому.
3.	Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов’язків
4.	Об’єктивізм, з яким офіційні особи виконують посадові обов’язки.
5.	Найом на роботу у суворій відповідності до кваліфікаційних вимог.

Для організацій з широкою номенклатурою продукції(послуг),в яких швидко змінюються споживачі, а також для міжнародних організацій слід використовувати дивізійні структури:

- продуктові;

- споживчі;

- територіально-регіональні.

Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в своїй країні та за кордоном.

Функціональні служби виробничих відділень одночасно підтримують тісні контакти з відповідними центральними службами, отримуючи від них вказівки з усіх питань проведення єдиної політики та координації діяльності в межах фірми в цілому.

Продуктова організаційна структура широко розповсюджена як результат переходу міжнародних фірм до децентралізації управління, коли знання продукту та розвиток виробництва в глобальному масштабі набули першочергового значення.

Продуктовій організаційній структурі віддають перевагу великі широко диверсифіковані компанії, хоча в кожній з них названа структура має свої особливості. Вони випливають перш за все, із рівня диверсифікації продукції та характеру спеціалізації кожного виробничого відділення і кожної дочірньої компанії. Велику роль відіграє характер продукції, що виробляється, рівень її технологічної складності та унікальності.