1.5. Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.

Правомірна поведінка - це дія або бездіяльність особи, що відповідає юридичним нормам. Існує декілька видів правомірної поведінки:

належна - передбачає виконання покладених на особу обов'язків, здійснення тих або інших активних дій (наприклад, платити податки);

дозволена - використання наданих суб'єкту можливостей певної власної поведінки (наприклад, володіти, користуватися і розпоряджатися майном);

необхідна - тобто пасивна поведінка, коли суб'єкт зобов'язаний стримуватися від порушення заборон, встановлених правовими нормами (наприклад, не полювати в заповідниках).

Правопорушення - це дія або бездіяльність, здійснена всупереч встановленому в суспільстві правопорядку. Правопорушення завжди соціально шкідливе (завдає шкоди інтересам особистості, суспільства, держави), протиправне (порушує норми права), винне (залежить від волі і свідомості суб'єкта) діяння, що карається (за його здійснення передбачені певні санкції).

До складу правопорушення входять наступні елементи:

1) суб'єкт - дієздатна особа, що здійснила правопорушення;

2) об'єкт - порушене матеріальне або нематеріальне благо, що захищається правом;

3) об'єктивна сторона - саме протиправне діяння, шкідливий результат, що наступив і причинний зв'язок між діянням і результатом;

4)суб'єктивна сторона - вина, тобто відношення правопорушника до діяння і його результату в формі наміру або необережності.

Правопорушення є основою юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність - це застосування до винної особи заходів державного примушення за скоєне правопорушення (наприклад, застосування заходів карного покарання за скоєний злочин, призначення штрафу за скоєну адміністративну провину).

Юридична відповідальність покладається на громадян тільки при встановленні всіх елементів правопорушення. Правопорушник зазнає заходів державного примушення за свою провину і тому несе відповідне ущемлення особистого, майнового і іншого характеру. Юридична відповідальність пов'язана з суспільним засудженням правопорушника.

При застосуванні до особи заходів державного примушення карального характеру діє презумпція невинності, тобто припущення, відповідно до якого навіть при наявності фактів, що свідчать про доказовість об'єктивної сторони, особа вважається невинною, доки в передбаченому законом порядку не буде доведена і встановлена законом її вина. Це важлива конституційна гарантія охорони прав особистості, яка означає - особа, що притягується до юридичної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинність, це обов'язок компетентних державних органів, що здійснюють обвинувачення.

Розділ 2 Адміністративне право

2.1.Джерела адміністративного права

Предметом адміністративного права України виступають відносини, що виникають в процесі здійснення виконавче-розпорядної і управлінської діяльності органів держави. Ця діяльність має організаційно-адміністративний характер і здійснюється згідно з законодавством.

Соціальні норми, які об’єктом своєї дії мають стосунки різного соціального змісту, включають і правові норми. Але, на відміну від соціальних норм, які визначають ставлення людини до зовнішнього світу, до самої себе, правові норми регулюють відношення людини з людиною, з асоціаціями індивідів, державою, її інститутами.

Юридичні норми, котрі сприяють налагодженню правового порядку у стосунках між державою, що здійснює виконавчу владу, іншими державними, недержавними структурами і громадянами, які контактують з державою і її органами в сфері державного управління, є адміністративно-правовими нормами, а сукупність таких норм становить адміністративне право. Адресати дії цих норм – це стосунки двох видів: організаційно-управлінські (у тому числі праворегулюючі) та правоохоронні (захист від адміністративних правопорушень).

Як і будь-яка правова норма, адміністративно-правова норма є правилом поведінки, що встановлюється відповідними державними органами і забезпечується санкцією, організованим захистом з боку держави.

Джерелами адміністративного права, як зовнішнім вираженням норми адміністративного права, є: Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України “Про боротьбу з корупцією”, ”Про надзвичайний стан”, “Про приватизацію майна державних підприємств” та інші законодавчі акти, які передбачають адміністративну відповідальність.