5.4. Громадяни, як суб'єкти цивільного права

У більшості випадків учасниками цивільних правових відносин виступають громадяни України. Як учасники цивільних правових відносин згідно із законом вони повинні бути правоздатними і дієздатними.

Здатність мати цивільні права і обов'язки в цивільному праві називається правоздатністю.

Правоздатність громадянина виникає з моменту його народження і припиняється зі смертю. Як правоздатні особи, громадяни можуть згідно із законом мати право на майно, право мати житлові приміщення і користуватися ними, успадкувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, шлюб і розривати його, авторське право на твори літератури, науки і мистецтва і багато інших.

Цивільна правоздатність признається в рівній мірі за всіма громадянами України, а також особами без громадянства і іноземними громадянами, що проживають на її території. Правоздатність не залежить від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, відношення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання і інших обставин.

Дієздатність громадянина - це здатність своїми свідомими діями набувати цивільні права і створювати для себе громадянські обов'язки. Відповідно до цього громадянин повинен розуміти значення своїх дій і вчинків, усвідомлено розуміти свої обов'язки, виконувати їх своїми діями і нести відповідальність за протиправну поведінку.

Закон пов'язує виникнення дієздатності з настанням певного віку і з станом здоров'я. Тому дієздатністю громадяни володіють не в однаковому об'ємі.

На відміну від правоздатності, дієздатність громадян виникає в повному об'ємі з настанням повноліття, тобто по досягненні 18-ти років. У цьому віці громадяни можуть самостійно здійснювати будь-які цивільно-правові угоди. Повною дієздатністю володіють і громадяни, що одружилися до цього віку.

Громадяни у віці від 15 до 18 років володіють неповною дієздатністю. У цьому віці громадяни можуть здійснювати операції із згоди батьків, усиновлювачів або опікунів. Однак вони мають право самостійно здійснювати дрібні побутові операції, розпоряджатися своїм заробітком або стипендією, а також здійснювати свої авторські і винахідницькі права.

Однак, неповнолітні у віці від 15 до 18 років самі відповідають за шкоду, заподіяну ними особистості, майну громадянина або організації.

Неповнолітні, що не досягли 15 років, мають право самостійно здійснювати лише дрібні побутові операції. Більш великі операції здійснюють від їх імені батьки (усиновлювачі або опікуни). За шкоду, заподіяну цією категорією неповнолітніх, несуть відповідальність їх батьки, опікуни, або учбовий заклад, виховна або лікувальна установа, під наглядом якої вони знаходилися, якщо вони не доведуть що шкода виникла не з їх вини.

Об'єм дієздатності громадян визначається законом. Тому ніхто не може бути обмежений в дієздатності, інакше як у випадках і в порядку, передбачених законом, наприклад внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, що ставлять громадянина і його сім'ю у важке матеріальне становище. Обмеження в дієздатності допускається тільки судом і тільки відносно повнолітніх осіб.

Визнання громадянина повністю недієздатним, можливе в тому випадку, якщо він внаслідок душевної хвороби або недоумкуватості не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Над недієздатним громадянином встановлюється опіка, яка в цивільно-правових відносинах діє від його імені.