1.2.Типи та форми держав

У історії людського суспільства відомо безліч державних утворень, значна кількість яких давно зникли. У сучасному ж світі нараховується біля двохсот держав, класифікація яких можлива по самим різним ознаках. Ключовими поняттями в класифікації є тип і різновид (всередині типу) держав. При цьому в основу класифікації покладено аналіз соціальної суті держави, яка полягає в його здатності задовольняти певні інтереси того або іншого співтовариства (і тільки іноді - всього суспільства). Розкрити соціальну суть держави означає встановити : інтереси і волю якої частини суспільства виражає держава.

Історія існування держав - це історія зміни їх соціальної суті внаслідок розвитку продуктивних сил і відповідної зміни виробничих відносин, зміни соціальної структури суспільства, зміни домінуючого в економіці класу, переходу державної влади в руки іншого класу і так далі.

Розрізнюються рабовласницький, феодальний, буржуазний типи держав. Існує відмінний від них (КНР, Куба, СРВ) соціалістичний (неексплуататорський) тип держав. Поширена і точка зору на існування в сучасну епоху перехідного типу держави - від буржуазного до соціально-демократичного.

Держава соціально - демократичної орієнтації - це співтовариство трудівників-власників, для якого характерні такі основні ознаки:

1) людина, її інтереси, права і свободи - головні цінності такого співтовариства;

2) в такій державі рівноправні і захищені державою всі форми власності, існує економічна свобода громадян та їх об'єднань;

3) труд вільний і добровільний, існує надійна система соціального забезпечення;

4) існує ідеологічна і політична свобода.

Соціальна суть держави відображається також в основних напрямках її діяльності, що визначається спеціальним юридичним терміном - функції держави. Ці функції поділяються на внутрішні і зовнішні.

До числа внутрішніх функцій держави належать:

1) в економіці - створення умов для всебічного розвитку виробництва на основі рівноправності і захисту різних форм власності; організація і стимулювання наукових досліджень; розпорядження об'єктами державної власності і інші;

2) в гуманітарній сфері - забезпечення, охорона і захист основних прав і свобод людини; вирішення всього комплексу соціальних проблем і всебічний розвиток культури;

3) в політичній сфері - створення умов для вільного виявлення і урахування інтересів різних соціальних груп суспільства; забезпечення умов для розвитку національної самобутності “титульної" і інших націй, які проживають в межах держави; охорона і захист конституційного ладу.

До числа зовнішніх функцій держави належать:

1) в економіці - участь в створенні світової економічної системи, заснованої на міжнародному розподілі і інтеграції виробництва і праці;

2) в гуманітарній сфері - участь у міжнародному забезпеченні і захисті прав людини; участь у міжнародній культурній співпраці; допомога населенню країн, які потерпіли від різних кризових ситуацій тощо;

3) в політичній сфері - організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі одинадцяти загальновизнаних принципів міжнародного публічного права тощо.

Форма держави - один з найважливіших комплексних, організаційно-функціональних інститутів держави. Кожна держава повинна бути побудована певним чином, а будівництво в ньому державної влади повинно здійснюватися певними способами. Спосіб організації державної влади і відображається поняттям форма держави.

Створюючи поняття форми держави, різні автори оперували чотирма складовими: форма правління; форма державного устрою; політичний режим і політична динаміка.

Форма державного правління - це спосіб організації вищої державної влади.

З точки зору структури і характеру взаємовідносин вищих органів законодавчої і виконавчої влади форми правління поділяються на монархії і республіки.

Монархія - держава, в якій верховна влада юридично належить одній особі (імператор, король, цар, великий герцог, великий князь і так далі), що отримав владу, звичайно, на основі успадкування .

Республіка - це така форма правління, при якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається населенням держави на певний термін.

Республіка з'явилася ще в древньому світі, існувала в середні віки, а в наші дні вона є основною формою державного правління.

Прийнято розрізняти дві форми республіки - президентську і парламентську. У першій президент призначає уряд сам і міністри несуть відповідальність перед ним, а не парламентом. Формальна ознака президентської республіки - відсутність посади прем'єр-міністра (Аргентина, Венесуела, Мексика, США, Швейцарія).

Парламентських республік в наш час мало. Найбільш великими серед них є Індія, Італія і ФРН. При даній формі правління уряд лише формально призначається президентом, а на ділі формується партіями, що мають в своєму розпорядженні більшість місць в парламенті.

Терміном “державний устрій" визначають організацію території держави, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами.

Існують дві основні форми державного устрою - унітарна держава і федерація.

Унітарна (або проста) держава - це єдина держава, не розділена на більш дрібні державні утворення.

Федеративна (або союзна) держава являє собою складну державу, що складається з державних утворень. Число федерацій в світі незначне - дев'ята частина всіх держав світової спільноти, але це в основному великі країни і в них проживає третина людства.