4.3. Види державних пенсій

Видами державних пенсій є:

– пенсія за віком;

– пенсія за вислугу років;

– пенсія з інвалідності;

– пенсія на випадок утрати годувальника;

– соціальна пенсія.

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного стажу роботи ( чоловіки – 60 та 25 років відповідно, жінки – 55 та 20 років). Право на пенсію за віком нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пенсійного віку служить підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність пенсійного забезпечення громадян.

Пенсія є основним джерелом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком. Та обставина, що частина пенсіонерів за віком у перші роки після досягнення пенсійного віку частково зберігає працездатність і продовжує трудову діяльність, взагалі не змінює соціального призначення пенсії: вона призначається їм на весь наступний період життя, у тому числі і на той тривалий період, коли вони зовсім не зможуть працювати через повну втрату працездатності.

Пенсії за віком – головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Вони диференціюються за окремими підвидами залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йде мова. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три підвиди:

– на загальних підставах;

– на пільгових умовах;

– на спеціальних юридичних підставах.

Загальними правовими підставами пенсійного забезпечення є пенсійний вік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим забезпеченням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.

Відносно спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян:

– інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів;

– потерпілих від чорнобильської катастрофи;

– багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;

– жінок, які працювали в текстильному виробництві;

– сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів);

– за неповного стажу роботи.

За своїми ознаками і метою пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках – вік. Хоча найчастіше ці пенсії призначаються незалежно від віку. Мета пенсійного забезпечення за вислугу років – встановлювати пенсії окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Введення пенсій за вислугу років пояснюється специфікою професії. Після тривалого періоду певної трудової діяльності подальша робота (служба) з попередньої професії не завжди можлива й доцільна через звичайні вікові зміни (служба в армії, цивільній авіації, творча діяльність артистів тощо). Отже, виникає необхідність звільнити таких громадян від попередньої роботи (служби), якій вони присвятили багато років, компенсувати їм значною мірою втрачений заробіток у зв’язку з переходом на іншу роботу або повним припиненням трудової діяльності.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також в інших спеціальних нормативних актах. Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

– військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

– працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

– державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів;

– окремі категорії працівників (спеціалістів) інших галузей народного господарства (працівники освіти, охорони здоров’я, артисти, заслужені спортсмени).

Найхарактернішими умовами призначення пенсії за вислугу років є: професія, посада, тривалість роботи в зазначеній сфері народного господарства, полишення роботи, яка дає право на цю пенсію, а іноді і певний вік. Хоча вік не є основною ознакою для призначення пенсії за вислугу років, він здебільшого не досягає обумовленого пенсійного віку. Що ж до тривалості спеціального стажу, то він найчастіше збігається з тривалістю трудового стажу, необхідного для призначення пенсій за віком.

Пенсія з інвалідності є одним з видів соціального захисту непрацездатних громадян. Її можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.

Пенсії з інвалідності притаманні всі загальні риси, характерні для інших видів пенсій. Вона призначається на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, виплачується щомісячно у грошовій формі, залежить від заробітку інваліда, обумовлена трудовою діяльністю людини чи іншими причинами.

Підставою для призначення пенсії з інвалідності є чітко виражена непрацездатність громадян. Це означає, що пенсія з інвалідності призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров’я та індивідуальної працездатності людини. З установленням інвалідності пов’язане виникнення права на пенсію.

Інвалідність установлюється особам, які страждають на хронічні захворювання чи мають анатомічні дефекти, у тих випадках, коли виникає порушення функцій організму, що перешкоджає виконанню професійної праці та набуло стійкого, незважаючи на лікування, характеру.

Встановлення інвалідності проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), функції яких регламентуються спеціальною інструкцією Міністерства охорони здоров’я. Направлення хворих на огляд до МСЕК видається лікувально-консультативною комісією за місцем проживання чи лікування, яка підтверджує стійкий чи безповоротний характер захворювання.

Поняття інвалідності нерозривно пов’язане із групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: першу, другу і третю.

Для пенсійного забезпечення з інвалідності юридичне значення мають причини інвалідності. Ними можуть бути:

– загальне захворювання;

– трудове каліцтво чи професійне захворювання;

– інвалідність з дитинства;

–для військовослужбовців – поранення, контузія чи каліцтво, отримані під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків військової служби;

– каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку.

Законодавством передбачено також строки встановлення групи інвалідності. Вони встановлюються залежно від стану здоров’я, віку інвалідів. Оскільки інвалідність настає внаслідок будь-якого захворювання, то може настати і одужання. Тому залежно від порушень функцій організму з метою нагляду за ефективністю лікування проводиться періодичний огляд інвалідності через 1-3 роки.

Під пенсією на випадок утрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв’язку з утратою годувальника непрацездатним членам його сім’ї, які знаходилися на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника. Смерть позбавляє сім’ю потерпілого доходів від його професійної діяльності. У цьому разі держава, виявляючи гуманність, надає допомогу сім’ї, яка через смерть годувальника втратила кошти для існування. Розмір матеріального забезпечення членів сім’ї (пенсії) залежить від розміру заробітку померлого.

Особа, яка звернулася за пенсією, повинна входити до складу сім’ї годувальника, бути непрацездатною та на утриманні.

При цьому слід мати на увазі, що необхідні всі зазначені умови для виникнення пенсійних відносин. Із даного правила є лише два винятки, коли факт утримання не має значення для призначення пенсії. Вони стосуються дітей, а також батьків і одного з подружжя померлого, які мають право на пенсію незалежно від того, чи перебували вони на утриманні померлого годувальника. Батьки та один з подружжя (дружина, чоловік) мають право на пенсію, якщо вони є непрацездатними.

Пенсія призначається за втрати годувальника. Під терміном “утрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісті, засвідчені в установленому порядку рагсом, судом чи іншими органами.

Факт смерті громадянина підтверджується свідоцтвом, що його видає орган реєстрації актів громадянського стану (рагсу).

Безвісна відсутність – це встановлений відповідно до закону факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання. Громадянин може бути визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвісно відсутнім проводиться в судовому порядку.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом 3-х років.

Соціальна пенсія – це щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать інваліди I та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи; особи, які досягли пенсійного віку; діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника; діти - інваліди у віці до 16 років.

На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається стажем, заробітком, умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеність громадян. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 відсотків до 200 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли пенсійного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди 3-ї групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам 2-ї групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і дітям, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника.

Інвалідам 1-ї групи, матерям-героїням соціальні пенсії призначаються у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком.