Глава 12

виникає модель, складові котрої можна розглядати як еле­менти ефективності, а саме:

—соціальні потреби, які необхідно задовольнити з допо­могою конкретного нормативного акта;

• правові засоби, їх кількість та якість;

• здатність правових засобів задовольняти соціальні по­треби, закріплені у нормативному акті;

• перспективність напрямів вдосконалення законодав­ства з метою задоволення соціальних потреб за допомогою правових засобів¹.

П. Рабінович виділяє низку передумов досягнення ефек­тивності правової норми.

До загальносоціальних передумов ефективності юридич­ної норми (ефективності правотворчості) слід віднести:

• відповідність норми об'єктивним законам (закономірно­стям) існування і розвитку людини та суспільства;

• відповідність норми конкретно-історичним умовам її функціонування реальним можливостям її здійснення (мате­ріальним, духовним, часовим, кадровим тощо);

• відповідність юридичної норми реальним потребам та інтересам тих суб'єктів, відносини між якими вона має ре­гулювати;

• відповідність юридичної норми стану правосвідомості і моралі, рівню загальної культури, громадській думці зга­даних суб'єктів;

— відповідність норми права висновкам тих наук (су­ спільних, природничих, технічних), які «предметно» вивча­ ють об'єкти, що перебувають у сфері правового регулювання;

— відповідність юридичної норми загальним закономірно­ стям самоорганізації системних явищ (їх вивчає наука си­ нергетика) і цілеспрямованій організації таких явищ (їх вивчає, зокрема, кібернетика)².

До юридичних (спеціально-соціальних) передумов ефек­тивності юридичної норми належать:

— правове закріплення домінуючих потреб суспільства;

¹ Сіренко В. Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні аспекти // Законодавство: проблеми ефективності. — К.: Наук. ДУ^М" ка, 1995. — С. 3—13.

² Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. — "•• Атіка, 2001. — С. 158—161.

ДРОБОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА... 315

—- предметна визначеність діяльності правотворчого органу; —- визначеність меж правового регулювання;

— зумовленість правотворчої діяльності об'єктивними умовами розвитку суспільства;

.— зміна сфери та типу правового регулювання;

— особливості правотворчості як результату творчого

процесу;

• системність законодавства;

• якість законодавства;

• досконалість юридичної техніки;

• чітке визначення видів юридичної відповідальності, що настає за порушення нормативних приписів, механізму

її реалізації¹.

У юридичній літературі висловлюється точка зору щодо створення синтетичної теорії ефективності правового регу­лювання, яка включала б всі правові засоби та всі варіанти процесу правового регулювання у їх взаємозв'язку².

Запитання для самоконтролю

1. Що таке правове регулювання?

2. Чим відрізняється правове регулювання від правового

впливу?

3. Що таке механізм правового регулювання?

4. Назвати шляхи підвищення ефективності механізму пра­вового регулювання.

¹ Онищенко Н. М., Бобровник С. В. Соціальна та юридична ефек­ тивність законодавства // Законодавство: проблеми ефективності. - К.: Наук, думка, 1995. — С. 9.

² Прозоров В.Ф. Качество и зффективность хозяйственного законода- тельства в условиях рьінка. — М.: Юрид. лит., 1991. — С. 105.

Функції права