§ 4. Поняття, ознаки та функції правопорядку

Розуміння права як функціонуючої комунікативної сис­теми пов'язується з визначенням його мети — створеня такого суспільного порядку, суб'єкти якого задовольняю власні інтереси шляхом реалізації суб'єктивних прав та о в'язків. Суспільний порядок при цьому розуміється як с

¹ Теорія держави і права / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєй-чикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 252.

здкрнність І ПРАВОПОРЯДОК 543

ема суспільних відносин, заснована на сукупності соціаль­них норм як засобів їх упорядкування і розвитку. Він забез­печує соціалізацію людини, наділяючи її можливістю спілку­ватися за певними правилами з іншими суб'єктами. Багато-аспектність суспільного порядку обумовлює функціонування У його складі різноманітних типів порядку. Невід'ємною частиною суспільного порядку є правопорядок, який у свою чергу є результатом дії права.

Незважаючи на те, що категорія «правопорядок» достат­ньо широко використовується у чинному законодавстві, су­часна наука ще не відпрацювала її єдиного поняття. Одні автори визначають правопорядок як різновид суспільного порядку, що утворюється під впливом права¹, інші характе­ризують його яку засновану на праві та законності організа­цію суспільного життя чи як об'єктивно обумовлений стан соціального життя², що характеризується внутрішньою узго­дженістю та врегульованістю системи правових відносин³. Найбільш відомий дослідник проблем правопорядку академік В. Борисов визначає правопорядок як об'єктивно зумовле­ний стан соціального життя, що характеризується внутріш­ньою узгодженістю та впорядкованістю системи правових зв'язків⁴. Л. Морозова характеризує цю категорію як засно­ване на праві упорядкування суспільних відносин, що є ре­зультатом здійснення принципів законності та відображаєть­ся у правомірній поведінці їх учасників⁵. Проф. О. Скакун характеризує законність як стан правової упорядкованості системи суспільних відносин, що складається в умовах реа­лізації законності⁶.

Правопорядок — це правовий стан суспільних відносин, Що забезпечує їх стабільність, упорядкованість та охорону

Теория государства и права / Под ред. М. Рассолова та ін. — М.: ^ЮНИТИ-ДДНА, 2000. — С. 346.

Кельман М. С, Мурашин Г. О. Загальна теорія права. — К.: Кондор, <=002. — с. 222.

Общая теория государства и права. Академический курс: В 2 т. / ^І0Д Ред. проф. В. Н. Марченко. — М.: Зерцало, 2000. — Т. 2. — С. 535. _в Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузо-^а и А. В. Малько. — М.: Юристі,, 2001. — С. 563. „ Морозова Л.О. Зазнач, праця. — С. 385. Скакун О. Ф. Зазнач, праця. — С. 454.

544

-Г^лАва :

шляхом фактичної реалізації правових норм і вимог зако ності.

Природа правопорядку та його сутнісна характеристик пов'язується із визначення основних ознак цієї категорії-

1) Це результат свідомої, раціональної, вольової діяль ності як окремих соціальних суб'єктів, так і держави.

2. Засіб забезпечення і результат правової самоорганізації суспільства.

3. Правопорядок підтримується і забезпечується держа­вою.

4. Він існує у режимі законності.

5. Підставою правопорядку є правові норми, вміщені у правові тексти.

6. Змістом правопорядку є правомірна поведінка суб'єктів, що використовують надані права та виконують покладені обов'язки.

7. Є результатом реалізації правових норм.

8. Забезпечує необхідні умови щодо здійснення суб'єкта­ми наданих прав.

9. Засновується на своєчасному та усвідомленому вико­нанні обов'язків.

10) Пов'язаний з невідворотністю відповідальності за правопорушення.

Вказані ознаки характеризують правопорядок як юри­дичну категорію. Однак він має і практичне призначення, що визначається у процесі аналізу функцій.

Функції правопорядку — це напрями його впливу на про­цес формування стабільного упорядкування суспільних відно­син правом. У процесі дослідження функцій правопорядку виявляються напрями його взаємодії з оточуючою дійсністю, його місце серед елементів правової системи суспільства, характеризуються внутрішні зв'язки між елементами струк­тури правопорядку.

У сучасній юридичній науці обґрунтовується можливість виокремлення трьох основних функцій правопорядку.

1. Функція взаємодії з оточуючим середовищем м^а зовнішній характер і характеризує взаємодію правопорядку і соціальної системи, у межах якої він діє. Змістом Д¹ функції є зміцнення, стабілізація і упорядкування певя

_зАкпнність І ПРАВОПОРЯДОК 545

оіііальної системи. Правопорядок займає певне місце у рам­ках системи, перебуває під впливом різноманітних факторів системи і сам активно впливає на неї. В результаті реалі-ції цієї функції забезпечується стабілізація та вдоскона­лення суспільства як певним чином організованої соціаль­ної системи.

2. Функція зміцнення внутрішніх відносин і зв'язків має _вн\.рішній характер і забезпечує взаємодію цілого та його складових частин. Вона надає можливість визначити рівні упорядкованості, забезпечити їх дієвість, охарактеризувати підпорядкованість цих рівнів та визначити можливості їх взаємодії та взаємодоповнення. З одного боку, вона забезпе­чує якісне функціонування правопорядку як узгодженої структурованої категорії, а з іншого — характеризує право­вий стан системи як результат дії правопорядку.

3. Функція забезпечення вдосконалення правопорядку зу­мовлюється його функціонуванням у межах соціальної сис­теми, яка схильна до змін та розвитку, а також його дина­мічним характером, що забезпечує розвиток складаючи пра­вопорядок елементів. Саме ця функція забезпечує збереження самостійності правопорядку та його відновлення у процесі взаємодії із суспільством. Адже результатом такої взаємодії може бути не лише підтримка та вдосконалення правопо­рядку шляхом створення ефективного законодавства, зміцнення дисципліни та організованості суспільства, а й негативний вплив на правопорядок, що зменшує його по­тенціал та можливості протистояти свавіллю і беззаконню. Це вимагає зміцнення, відновлення та вдосконалення пра-^В0ПоРядку, що і забезпечується аналізованою функцією.

Функція забезпечення та вдосконалення правопорядку має Різноманітні напрями. Основними є управління правопоряд­ок; захист від негативного впливу різноманітних факторів; Щнення організованості та єдності структурних елементів Равопорядку; підтримка його стабільності та стійкості; роз­ток автономності як цілісного утворення; зміцнення основ конності, справедливості та демократизму, асобом реалізації всіх зазначених функцій є елементи правопорядку.

⁸

Вава ₂₅

Реальність правопорядку та його єдність забезпечуєте системою принципів, які формують правопорядок та є осно­вою його функціонування.

Принципи правопорядку — вихідні положення та ідеї що визначають зміст правопорядку та забезпечують розумін­ня його природи та сутності.

За характером та значимістю принципи класифікують на: загальносоціальні, загальноправові та спеціальні.

Загальносоціальні принципи визначаються закономірно­стями і тенденціями суспільного розвитку та характеризу­ють правопорядок як суспільну категорію, що функціонує в суспільстві та забезпечує його системність. Це принципи демократизму, гуманізму, справедливості, верховенства інте­ресів суспільства, які отримують правове закріплення та виявляються в існуючому правопорядку.

Загальноправові принципи характеризують всі правові реалії, забезпечуючи єдність права та відображаючи особли­вості окремих правових понять. Вони визначають правопо­рядок як політико-правове явище. Основними серед них є: рівність перед законом; обов'язковість закону для всіх суб'єктів; верховенство Конституції; законність, верховен­ство прав людини і громадянина; невідворотність відпові­дальності тощо.

Спеціальні принципи характеризують правопорядок як самостійну і якісно відокремлену структуру. Основними се­ред них є:

визначеність забезпечує закріплення вимог правопоряд­ку та його функціонування на основі формально-визначе­них правових приписів. Це забезпечує визначеність су­спільних відносин, що регулюються правом та сфери дії пра­вопорядку;

системність забезпечує наявність системи відносин, Щ регламентуються правом, формуються і функціонують під впливом єдиних економічних, політичних і соціальних Ф^а торів, засновуються на єдиній сутності права та забезпеч) ються силою єдиної державної влади. Саме ці відносин складають правопорядок;

стійкість правопорядку забезпечується державою шлях закріплення його положень правовими нормами, створи

законність І ПРАВОПОРЯДОК _ 547

.лйов Щодо його реалізації, вимог правопорядку та діяль­ності правоохоронних органів зі стабілізації і охорони пра­вопорядку;

єдність правопорядку забезпечується його заснованістю на єдиних політичних і правових принципах, гарантовані-стю єдиною державною волею і законністю, поширеністю правопорядку на територію всієї держави та взаємодією структурних його елементів;

принцип конституційності означає, що правопорядок складають конституційно закріплені положення, реалізація правопорядку забезпечується законодавчо, а порушення його вимог тягне застосування нормативно закріплених засобів відповідальності;

принцип законності зумовлює призначення законності як умови виникнення та функціонування правопорядку. За­конність є основною юридичною характеристикою правопо­рядку, що зумовлює всі сторони його функціонування;

принцип цілісності та структурності визначає правопо­рядок як складну динамічну систему, як цілісний та склад­ний механізм, що характеризується цілеспрямованою взає­модією багаточисленних структурних елементів. Цілісність і структурність виступають тими життєво необхідними влас­тивостями правопорядку, що надають можливість звести воєдино існуючі нормативні акти і багаточисельних суб'єктів У одне цілісне утворення — суспільство;

принцип субординації визначає чітке підпорядкування ^та ієрархічну субординацію елементів структури правопо-Р^яДку, взаємодію учасників за функціями, їх компетенцією, правами та обов'язками. Цей принцип характеризує зв'яз­ки структури правопорядку по вертикалі з врахуванням ^1єРархічної субординації і по горизонталі як рівноцінні ком­поненти. Названий принцип забезпечує: субординацію Рганів держави, посадових осіб та організацій за соціаль­ної призначенням, функціями та місцем у механізмі дер-^ави; підпорядкування нормативних актів за юридичною лою; підпорядкування актів реалізації права та їх відпо­вість нормам закону; принцип гарантованості правопорядку має декілька аспектів. "Перше, це гарантованість прав та інтересів людини, задово-я яких є підставою вступу суб'єктів у взаємодію у сфері

550 . ____глава2₃

та неправових процесів, властивостей та ознак, які визна ють його сутність.

Розрізняють три аспекти змісту правопорядку:

— матеріальний зміст складають закономірності вините нення, функціонування та розвитку процесів, що склала ють структуру правопорядку у взаємозв'язку з економічною системою суспільства;

• державно-вольовий зміст складають аспекти вияву волі держави та інтересів всіх учасників правопорядку;

• юридичний зміст правопорядку характеризується сту­пенем реалізації права і законності; узгодженістю суб'єктив­них прав та юридичних обов'язків; стан урегульованості та упорядкованості правових відносин та зв'язків¹.

Зміст правовідносин взаємодіє зі структурою правопоряд­ку, виявляючись у кожному з його елементів.