Глава 4

ДБРЖАВА ТА ОСОБА

109

том своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій.

IV. За суб'єктами, що реалізують гаранти, розрізняють:

• гарантії Верховної Ради України як органу, що ви­ключно законами визначає зміст прав і свобод людини та громадянина та гарантії цих прав;

• гарантії Президента України як гаранта прав і свобод людини та громадянина;

• гарантії органів виконавчої влади, які забезпечують реалізацію наданих громадянам прав та свобод;

—судові гарантії, покликані захищати та поновлювати права і свободи;

— гарантії омбудсмана, котрий вживає заходів до запо­ бігання порушенням прав та свобод;

—гарантії прокуратури, яка здійснює представництво інтересів громадянина у суді у випадках, визначених за­коном;

• адвокатські гарантії щодо забезпечення права на за­хист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні юридичних справ;

• гарантії політичних партій та громадських організацій, які захищають права та свободи громадян, що у них об'єд­нуються;

• гарантії місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які на відповідній території забезпечують дотримання прав і свобод громадян;

• гарантії міжнародних органів та організацій, членом яких є Україна.

V. За особливостями правового статусу, що гарантуєть­ ся, визначають:

а) загальні гарантії, які закріплені конституційне та по­ ширюються на всіх суб'єктів суспільних відносин у рівній мірі;

б) родові, що сприяють захисту інтересів певних кате­ горій громадян. Як правило, закріплюються певними нор­ мативними актами. Так, гарантії правового та соціального захисту працівників міліції передбачені Законом України «Про міліцію»;

в) галузеві, які гарантують права та свободи суб'єктів у певній сфері діяльності та закріплені галузевим законодав-

ством (наприклад, норми ЦК України, що вміщають гарантії прав власника);

г) індивідуальні гарантії як фактори організаційного, процесуального, матеріального та правового характеру, що забезпечують реалізацію прав особи у конкретних життє­вих обставинах на основі закону.

VI. За змістом розрізняють:

а) контрольні гарантії, що забезпечують можливість вия­ вити порушення прав особи та підвищити ефективність по­ новлення порушених інтересів;

б) процедурні гарантії, які визначають порядок, способи, умови впровадження норм матеріального характеру шляхом чіткого визначення та дотримання процедури їх реалізації;

в) організаційно-технічні гарантії забезпечують реаліза­ цію правового статусу шляхом використання засобів техні­ ки та зв'язку (наприклад, діяльність ТУ як засобу гаранту­ вання свободи інформації).

Гарантії реалізації та захисту прав і свобод здійснюються системою органів та засобів, що охоплюються категорією «механізм захисту прав громадян».

Підкреслимо, що у юридичній літературі останнього часу цей механізм характеризують як соціально-правовий. Він є системою засобів та факторів, які забезпечують повагу до прав і свобод людини, що є суттєвими для повного та вільного розвитку. Основним призначенням соціально-правового меха­нізму є захист суб'єктивних прав та їх поновлення, а його фундаментальне призначення визначається у процесі реалі­зації функцій.

У науковій літературі 70-х рр. були зроблені спроби ви­значити названі функції. Академік М. Матузов обґрунтував можливість існування восьми функцій¹, професор Р. Лівшиц визначав одну, провідну функцію соціально-правового ме­ханізму суб'єктивних прав — забезпечення прав людини², надаючи решті функцій допоміжного характеру.

¹ Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. — Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1972. — С. 65.

Обсуждение учебника по теории права // Гос. и право. — 1994. — ^№ 5. — с. 84.

110