Соціальні процеси в сфері праці

Під соціальними процесами у сфері праці соціологи розуміють функціонування і зміни станів соціальних груп , колективів і окремих робітників - суб'єктів економічної діяльності . В їх структурі виділяються :

• сама праця ( у сфері якої виникають усі соціальні явища і процеси , що становлять предмет соціології праці; отже , праця є базовим соціальним процесом );

• трудова адаптація ( тобто пристосування до виробничих середовищ );

• трудова мобільність ( тобто пересування усередині соціальних груп , трудових колективів та між ними ; вона враховує також плинність кадрів на виробництві);

- відносини співробітництва або конкуренції, суперництва і конфліктів між суб'єктами економічної сфери ).

Соціальне управління соціально-трудовими процесами і відносинами передбачає їх планування і регулювання В його структурі можна виділити такі складові :

• вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень ;

• використання різноманітної інформації у процесі управління;

• вироблення певних методів та стилів керівництва ;

• забезпечення самоврядування і виробничої демократії ;

• планування процесів соціального розвитку трудового колективу ( виховної ,культурно-масової , спортивної роботи , удосконалення соціально-психологічного клімату , зміцнення дисципліни праці, заходів , спрямованих на зміцнення здоров'я трудівників тощо ) .

Менеджмент як міждисциплінарна наука

В умовах перехідного періоду до ринково орієнтованої економіки широкого розповсюдження набуває менеджмент ( від англ.. - управління , керівництво ). А.Хорунжий і Ю.Пачковський зазначають , що менеджмент - це міждисциплінарна наука, яка поєднує економічний , соціальний , політичний , організаційний , правовий , психологічний та інші підходи до керування виробництвом . Крім загальних політико-економічних чи соціально-філософських теорій менеджменту , існують прикладні теорії організації і управління , спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та вдосконалення управління.

Проблематика досліджень вітчизняної соціології праці й управління

Соціологія праці й управління нині досить продуктивно розвивається в Україні .Соціологи беруть участь у різноманітних дослідженнях економічної сфери , насамперед економічної свідомості і поведінки окремих соціальних спільнот-суб'єктів економічної діяльності і населення загалом . Найактуальнішою проблематикою досліджень вітчизняних соціологів є виявлення ставлення респондентів до напрямів і форм економічних перетворень , шляхів виходу з економічної кризи , ставлення до ринку , розвитку підприємництва , до процесів приватизації , ціноутворення ,до особистого достатку тощо .

Харківський соціолог О.Яуба підкреслює ,що суттєвий вплив на економічну поведінку і свідомість має загальний кризовий стан суспільства , який позначений неврівноваженістю , невизначеністю, суперечливістю і непередбачуваністю .

Досить поширеними в сучасній Україні є явища відчуженості . Вони проявляються у настроях байдужості, підвищеного прагматизму . Понад половину дорослого населення країни тією чи іншою мірою не задоволено своїм становищем, 3/5 незадоволені тим, що вони одержують від суспільства .Висновок О.Якуби є досить тривожний : на її думку, соціальне відчуження в Україні є характерним нині для усіх соціальних груп населення. Це може спровокувати почуття підвищеної тривоги , наростання песимістичних настроїв і конфліктних ситуацій .

Усі ці явища й тенденції, виявлені соціологами , мають послужити владі й уряду України для розроблення дійовішої та ефективнішої економічної політики прискорення радикальних реформ і процесів приватизації, заходів , спрямованих на соціальний захист найбільш вразливих верств населення . Сліпе копіювання іноземних моделей економічного розвитку без урахування специфіки посттоталітарного стану навряд чи наблизить Україну до успіху . За допомогою соціології має бути обраний самобутній шлях до процвітання і добробуту , опертий на кращі традиції минулого та реалії сьогодення .

129