Тема: Соціологія XX - поч. Ххі ст. План

1. Розвиток соціології в І половині XX ст.

2. Соціологічна думка II половини XX ст.

3. Сучасний стан розвитку соціології.

Література:

1. Піча В. Соціологія: Курс лекцій. - К., 1997, с 53-60.

2. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. - Львів, 1996, книга 1, с 46-57;

книга 2, с. 10-14, с. 23-46;

книга 4, СЛОВНИК.

3. Соціологія. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1998, с. 50-54.

4. Социология: наука об обществе. - Харьков, 1997, с. 125-153.

5. Соціологія: курс лекцій. - Львів, 2002, с. 38-53.

6. Соціологія: підручник для студентів ВНЗ. - К., 2003, с. 99-113.

Питання для перевірки:

1. Соціологічні підходи Ф. Тьонніса, Г. Зіммеля, М. Вебера.

2. Погляди італійського соціолога В. Паретто.

3. «Чиказька школа» у соціології.

4. Роль «хоуторнських експериментів» у розвитку емпіричної соціології.

5. Структурний функціоналізм у соціології.

6. Теорія конфлікту у соціології.

7. Франкфуртська школа в соціології.

8. Основні тенденції розвитку соціології в сучасний період.

9. Теорії єдиного індустріального суспільства.

Німецька соціологічна школа: ф. Тьонніс, г. Зіммель, м. Вебер (1864-1920)

М. Вебер вивчав умови життя і праці індустріальних і сільськогосподарських робітників та ремісників, мотивації підприємницької діяльності, професійного етапу вчених і політиків.

У своїй праці «Протестантська етика і дух капіталізму" він показав, що певний склад психіки людей зумовлений релігійним вихованням, впливає на вибір професій і поведінку в економічній сфері. З його досліджень випливало, що властивий капіталістичній економіці раціоналізм споріднений з раціональною етикою протестантизму. Такі висновки дозволили по новому висвітлити зв'язки між економікою і релігією, глибше проаналізувати роль культури у суспільному житті.

У роботах Вебера розроблено типологію форм легального панування, проблем | лідерства і бюрократії, роль світових релігій, специфіку світових релігій у східних суспільствах, відмінності між західною і східною культурами.

B історію класичної соціології увійшло й ім'я німецького вченого Георга Зіммеля (1858 - 1918).

Увага Зіммеля спрямована на мікропроцеси, насамперед взаємодію людини з людиною. На цій основі утворюються складніші форми усуспільнення: соціальні процеси, соціальні типи та моделі розвою. Суспільство можливе як сукупність взаємодії форм і змісту, т.б. історично зумовлених цілей, мотивів і сполук людських взаємин.

Помітне місце у розвитку західної соціології класичного періоду відіграє німецький соціолог Фердінанд Тьоніс (1855 -1936).

Основні соціологічні погляди Ф. Тьоніса:

• Соціологія вивчає суспільне життя;

• Суспільне життя складається з певних соціальних зв'язків;

• Не держава утримує єдність суспільства, а спільна воля людей жити разом.

• Тип соціального зв'язку визначається типом волі (природної, інстинктивної, розумової, раціональної).

• Історичний процес складається з двох протилежних віх спільного життя людей - спільнот, заснованих на соціальних зв'язках, реального органічного життя і природній волі, та суспільства, яке виступає механічним утворенням, посталим на волі розумовій, раціональній. Сам напрямок історичного розвою для Тьоніса є однозначним і полягає в загальному скеруванні від спільнот до суспільства, що йде паралельно із зростанням раціональності, суспільство поступово, але невблаганно витісняє спільноту.