Соціальні знання епохи Просвітництва

Ш. Л. Монтеск'є (1689-1755). Праці «Перські листи» (1721), «Розвідки про причини величі і падіння римлян» (1734), «Дух законів» (1748). Всупереч поширеній традиції вважати основоположником соціології О. Конта, є досить вагомі підстави Називати першим Соціологом Нового часу Монтеск'є. Хоча він не висунув ідеї про соціологію як окрему науку в суспільствознавстві, але він заклав новий напрям в останньому, який у XIX ст. одержав назву географічні школи в соціології.

У праці «Дух законів» критикується теологічне розуміння історії Августина та Фоми Аквінського, обґрунтовується об'єктивний характер законів розвою природи та людської історії, підкреслюється взаємозв'язок між природним і соціальним. Монтеск'є був деїстом. Він вважав, що Бог створив світ, але не втручається в закони природи та людської історії.

Аналізуючи побутові, культурні, моральні, політичні та інші особливості життєдіяльності багатьох народів у різних кліматичних зонах землі, він прийшов до висновку, що в основі всіх відмінностей лежать природничі фактори. Він аналізує вплив клімату на виробничу діяльність людей, політичну організацію суспільства, принципи державного правління, на духовність, натуру і звичаї народу і т.д. Одним з перших розробив послідовну теоретичну систему поглядів на історію.

Жан-Жак Руссо (1712-1778). «Розвідки про походження і основи нерівності між людьми» (1755), «Про суспільний договір...» (1762). Вбачає головну причину соціальної нерівності в привілеях, що має частина громадян. Суспільний прогрес він пов'язує з розвоєм людського розуму, передбачає незворотність суспільного прогресу. Головна ідея «Суспільного договору» Руссо є ідея народу як суверена - носія верховної влади. Суть суспільного договору — кожна людина віддає свою особу під верховне керівництво загальної волі, і кожен член є невід'ємною частиною цілого. У зв'язку з тим, що народ є єдиним сувереном, Руссо вважав непотрібний поділ влади на виконавчу та законодавчу і пропонував при вирішенні важливих соціальних проблем проводити плебісцити - опитування.

Революційність його вчення: осудження існуючої держави та її правителів, що порушили суспільний договір з народом і узурпували його суверенітет. Тому народ має право скинути деспотичну владу і побудувати державу розуму.

Тема: Соціальна думка XIX ст. Класичний період у розвитку соціології (друга половина XIX—початок xXст) План

1. Три напрями розвитку соціології на початку XIX ст.

2. Виникнення соціології як окремої науки. О. Конт (1798 - 1857).

3. Соціологічні погляди Г. Спенсера (1820 - 1903).

4. К. Маркс (1818 - 1883) та його вплив на формування соціологічної думки.

5. Соціологічна школа Е. Дюркгейма (1858 - 1917).

6. Створення соціології на позитивних основах.

7. Психологічна школа в соціології: Л. Уорд, Г. Тард, Г. Лебон та інші.

Література:

1. Арок Р. Зтапьі развития социологической мьісли. -М., 1993.

2. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від античності до поч. ХХст.).-К., 1993.

3. Піча В. Соціологія: Курс лекцій. - К., 1997, с. 40-54.

4. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. - Львів, 1996, випуск 1, с. 30-46; випуск 2, с. 5-10.

5. Піча В. Соціологія: Курс лекцій. - К., 2000, с. 24-30.

6. Социология: наука об обществе. -Харьков, 1997, с.96-125.

7. Соціологія. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1998, с. 43-51.

8. Піча В. Соціологія: курс лекцій. - Львів, 2002, с. 30-38.