Соціально-політичний утопічний роман

Поряд з індивідуалістичними концепціями в ХУІ-ХУП ст. зароджується розуміння значення суспільної власності та колективістських засад у соціальному житті і критикуються порядки, засновані на особистому інтересі, приватній власності і породжуваної ними соціальній несправедливості.

З'являються концепції утопічного соціалізму, в основі яких лежать комуністичні принципи організації суспільства, основоположниками яких були англієць Т. Мор (1478-1535) та італієць Т. Кампанелла (1568-1639). У своїх творах вони проповідують ідеї соціальної рівності, братерства, взаємодопомоги, можливих на основі суспільної власності.

Т. Мор - син лондонського юриста і придворного короля, автора праці «Золота книга» про найкращий устрій і про новий острів «Утопія» та Т.Кампанеллу - сина бідного чоботаря, автора книги «Місто Сонця» об'єднує трагічність долі, переконаність у можливості створення щасливого людського життя завдяки спільній праці при наявності спільного майна, усунення приватної власності на засоби виробництва як основи всіх людських нещасть. Обидва - гуманісти, мрійники, вороги приватної власності, прихильники усуспільнення виробництва, де праця 4-6 год на день є обов'язковою для кожного громадянина, розподіл відбувається згідно з розумно достатніми, але не надмірними потребами, а сама праця перетворюється в потребу.

Зазначимо, що читання творів утопістів нині породжує не віру в світле майбутнє, а моторошну оцінку сьогодення і недавнього минулого, бо єдина уніформа більше асоціюється з уніфікованим одягом зеків сталінського гулагу, а образи Утопа (засновник острова Утопія) чи Сонця (правителя «Міста Сонця») - з геніальними вождями, вчителями, керманичами всіх часів і народів. Гуманісти-утопісти не могли спиратися на конкретний емпіричний матеріал. їхні праці належать до соціальної фантастики.

Соціальні знання і дослідження Нового часу

Епоха нової Історії характеризується інтенсивним розвоєм науки.. Соціальне пізнання стає на шлях пошуків природничих факторів розвитку суспільства. Поступово розпадається середньовічна система цінностей і світосприйняття. Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії перетворюється в ідею рівності людей за своєю природою і пошуків причин їх фактичної нерівності в суспільстві. Буржуазія стає домінуючим, провідним суб'єктом у системі суспільних відносин, вона вже реально править державою чи постійно прагне до цього, вірить в своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і людину, про їх зв'язок з природою. Виникає нова соціальна парадигма, пов'язана з натуралістичним розумінням світу природи і людини. В суспільному знанні натуралізм орієнтував дослідників на пошуки споконвічної «природи людини», що знайшло своє відображення у таких теоріях, як теорія «природної людини», «природного права», «природної етики». Відомими теоретиками з цих питань були представники англійської філософії та соціології Т. Гоббс (158Д-1679) і Дж. Локк (1632-1704)

У своїй праці «Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної і громадської» (1651р.) Т. Гоббс виклав свою соціологічну концепцію суспільства. Боротьба людей між собою, постійна загроза фізичному існуванню кожного приводять до укладання між людьми суспільного договору, основу якого становить особистий інтерес і власна вигода. З цього часу «природна людина» стає не природною, а соціальною істотою, оскільки такий акт знаменує початок громадянського суспільства. Виникає суспільство, держава, влада, «природна людина» стає людиною «не природною», бо новий соціальний статус громадянина перетворює ізольовану особу в члена спільності. Гоббс висунув ідею, що історія - це продукт власної діяльності людини. Державу він порівнює з біблейським морським чудовиськом Левіафаном, яке нагадує живий організм з відповідними функціями. Правитель - це душа, чиновники - нервова система, агентура - очі, гроші - кров суспільства тощо. Гоббс не розрізняє поняття «суспільство», «держава», «уряд» як тотожних носіїв суверенітету. З появою суспільства «закони природного права» здійснюються через діяльність держави, яка забезпечує громадянам реалізацію їх інтересів і потреб, створює умови для самозбереження через громадянський мир, охороняє власність та права кожного громадянина.

Дж. Локк у праці «Два трактати про державне правління» (1690р.) виходить з концепції «природного права» і «суспільного договору». Природна рівність людей забезпечується розумною діяльністю людини. Держава створюється людьми свідомо для гарантії прав індивіда на приватну власність, особисту свободу, право на життя. Локк розділяє державну владу на вищу законодавчу, яку здійснює парламент, виконавчу і федеральну або союзну, що займається зовнішніми зв'язками. Уряд відповідає перед законом, і лише народ виступає сувереном - повним носієм влади і може не підтримати уряд або скинути його. Ця модель відтворювала по суті політико-правові досягнення англійської революції XVII ст. і вплинула на подальший розвій європейської соціальної думки XVIII ст.