Соціальна структура сучасного розвиненого суспільства

Багато дослідників вирізняють у сучасному західному суспільстві три класи: вищий, середній, нижчий або робітничий.

До вищого класу належать ті, хто володіє або прямо контролює виробничі ресурси (великі промисловці, вищі управлінці тощо), політичні лідери, видатні вчені, діячів мистецтв і т.д. Як правило, цей клас не дуже численний. В Англії це - 1% населення країни, який володіє 21 % всього особистого майна. У США 0,5% американських сімей володіли 22% національного багатства країни.

Багатство створює добрі передумови і для отримання влади в різних сферах. Вищий клас контролює промисловий і фінансовий капітал, за ним залишається право прийняття стратегічних рішень.

Отже, представники вищого класу посідають привілейовані посади, володіють найпрестижнішими професіями, мають високий рівень освіти і великий обсяг влади. Вищий клас неоднорідний. Різні групи мають неоднакове багатство, різний обсяг влади тощо. А тому у вищому класі виокремлюють вищий вищий, середній вищий, нижчий вищий класи.

Поняття «середній клас» виникло в Англії наприкінці XVIII ст. для означення особливої групи власників і підприємців, які «зверху» протистояли великим землевласникам, а «знизу» - сільській та міський бідноті.

Сучасний середній клас має неоднорідну структуру. «Верхівку» середнього класу складають в основному менеджери, висококваліфіковані спеціалісти: програмісти, фінансисти, спеціалісти з реклами, власників магазинів, невеликих фірм і т.д.

Нижчий середній клас включає службовців установ, представників торгівлі, вчителів, вихователів. Головним джерелом існування цього класу є прибуток, а не багатство, як вищого класу. Порівняно з останнім багатство середнього класу незначне.

Нині розвинені країни часто називають країнами середнього класу. І це не дивно. Попри їхні культурні й географічні відмінності, частка середнього класу становить ~60% населення. Збільшення ролі середнього класу в суспільстві має об'єктивні причини. Зокрема, сам розвій індустріального, а згодом постіндустріального суспільства потребував нових професій, пов'язаних з прогресивними, наукоємними технологіями. А представники таких професій і поповнювали середній клас.

Соціальна нерівність передбачає неоднаковий доступ до соціальних благ. Середній клас, як стверджує багато дослідників, користуються тими соціальними благами і такою мірою, що задовольняють його потреби на належному рівні. А тому представники середнього класу зацікавлені не в правому і не в лівому радикалізмі, а найперше в таких змінах, які забезпечували б ефективне функціонування суспільства. Останнє в свою чергу, зацікавлене в тих, хто незалежний економічно, хто має яскраво виражену професійну орієнтацію. Ці функції суспільство високо цінує і винагороджує. Ось чому середній клас є стабілізатором суспільства. Там, де середньому класу немає або він іще не сформувався, суспільство нестабільне.

Нижчий клас складається з висококваліфікованих робітників, малокваліфікованих робітників. Висококваліфіковані робітники мають вищі прибутки, кращі умови та гарантії праці, менше зазнають впливу безробіття. Малокваліфіковані робітники складають більшість серед тих, хто працює або неповний робочий день, або сезонно.

Нижчий клас живе за рахунок з/п. Його прибутки менші, ніж у вищого і середнього класу. Хоча життєвий рівень робітників, особливо висококваліфікованих, достатній для того, щоб задовольняти матеріальні, культурні та інші життєві потреби.

Отже, середній і нижчий класи мають менший обсяг влади, ніж вищий клас. Однак в демократичному суспільстві середній і нижчий класи ч/з систему виборів мають змогу також здійснювати свій вплив, принаймні врівноважувати вплив вищих соціальних класів.

В часи, коли Україна була в складі СРСР, офіційна пропаганда твердила про існування двох дружніх класів - робітників і селян, а також соціального прошарку - трудової інтелігенції. Йшлося про соціальну горизонтальну структуру: не було тих груп, які мали б соціальні переваги над іншими. Утверджувалась думка про соціальну однорідність суспільства.

Соціальна структура ринкового суспільства є результатом передовсім його природного руху, соціальної еволюції. Зовсім іншою ситуація була в країнах колишнього «реального соціалізму», де існувала лише державна форма власності.

За умов відсутності ринку, панування лише однієї форми власності, державної, були відсутні підстави для становлення різних класів. У цьому розумінні можна говорити про класово-подібні групи, основну роль у формуванні яких відіграла держава. Саме вона визначала розмір груп та їхню кількість. Процеси створення груп, переходу з однієї в іншу також перебували під контролем держави.

Які ж групи можна вирізнити в українському суспільстві доби «реального соціалізму»? тут є різні міркування. Але існували групи, що різнилися між собою обсягом влади, престижу, багатства.

Верхні позиції обіймали керівники компартії України та уряду, верхівка військових, КДБ, міліції, вищі чиновники. Біля них розташувалися керівники великих підприємств, партійних, радянських, профспілкових органів. Саме»верхівка» була власником національного багатства, мала економічну, політичну і духовну владу.

Середні позиції: висококваліфіковані робітники, офіцери, працівники вищої школи, дипломовані спеціалісти, управлінці середньої ланки, ближче до низу середини розміщались вчителі, лікарі, бібліотекарі, бухгалтери і т.д. Вплив цих груп був обмежений на суспільство. Основне джерело доходів - з/п.

Нижчі позиції займали колгоспники, робітники радгоспів, малокваліфіковані робітники. Недостатній рівень освіти, низькі прибутки, відсутність можливостей впливу на владу - характерні ознаки цих груп.

Нині наше суспільство перебуває в стані переходу від адміністративної системи до ринкової. А тому іншого вигляду набуває соціально-класова структура українського суспільства. Роздержавлення власності створює об'єктивні передумови для формування класу підприємців. На селі відбувається процес становлення фермерства. Якісних змін зазнає робоча сила: значна частина робітників підвищує свою кваліфікацію, бо працює не лише на державних, а й на приватних підприємствах.

На думку Н. М. Римашевської соціальна структура нашого суспільства виглядає так:

1. «Загальноукраїнські елітні групи» - їх можна співставити з вищим класом західного суспільства. Володіють засобами впливу на загальному рівні (багатство, вплив, влада).

2. «Регіональні і корпоративні еліти» - володіють значними за українськими мірками майном і впливом на рівні регіонів і цілих секторів економіки. їх можна порівняти із західним нижчим вищим класом.

3. «Верхній середній клас» має власність і прибутки, які забезпечують західні стандарти споживання.

4. «Динамічний середній клас» має прибутки, які забезпечують задоволення середньо-українських і більш високих стандартів споживання. Характерні риси: соціальна активність, висока адаптованість, мотивація орієнтація на легальні способи отримання доходів.

5. «Аутсайдери» - низька адаптація і соціальна активність, невисокі доходи, орієнтація на легальні способи їх отримання. Інший варіант соціальної структури українського суспільства дає львівський соціолог В. Піча, який виділяє три страти: вищу, середню і нижчу (це за рівнем добробуту).

6. «Маргінали» - низька адаптація, асоціальні і антисоціальні орієнтири в своїй діяльності.

7. «Криміналітет» - висока соціальна активність, адаптація, але діє поза легальними нормами господарської діяльності.

Основні страти	Рівень добробуту	Основне коло людей
Вищий клас	дуже високий	правляча еліта, великі бізнесмени, банкіри, частина творчої інтелігенції
Умовно середній клас	від заможного до задовільного	Середні і дрібні підприємці, люди з постійною зайнятістю і регулярним одержанням доходу
Нижчий клас	низький і дуже низький	Люди, що живуть біля і під межею бідності

На думку А. Гальчинського, радника Президента України, середній клас в Україні становить ~ 12 - 15% дієздатного населення. На Заході >60%.

За розміром доходу, населення України можна приблизно поділити на чотири групи: багаті, середня верства (заможних) середня верства (які живуть терпимо), і бідні: безробітні, пенсіонери, ті, хто, місцями не отримує з/п і т.д.

Тема: Соціальна стратифікація

План

1. Проблеми стратифікації суспільства.

2. Основні історичні типи соціальної стратифікації.

3. Соціальний статус і соціальна мобільність.