Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
main_socsologiya.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
10.11.2018
Размер:
721.41 Кб
Скачать

Суспільний прогрес та його критерії

Що таке суспільний прогрес? «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно. - І немає нічого нового під сонцем... Буває таке, що про нього говорять: «Дивись, - це нове!» Та воно вже було від віків, що були перед нами!».

Ці слова взяті із Старого Завіту і належать Еклезіясту або Проповіднику. Написання цих слів датується III ст. до н. є. Це час, коли на території, де проживали давні євреї, панував рабовласницький лад. Суть цих слів зрозуміла: під сонцем немає нічого нового і ні до яких змін не приводить діяльність людей. В кращому випадку - це повторення того, що було, своєрідна круговерть одних і тих же явищ.

Виникає питання: чому саме так думали люди того часу? Відповідь на це питання слід шукати, перш за все, в низькому розвитку продуктивних сил. Так, в первіснообщинній суспільно - економічній формації продуктивність праці зростала в середньому на 1-2 проценти за 10 тис. років, в рабовласницькій на 4 проценти за 100 років. А тому на очах багатьох поколінь якихось разючих змін в укладі життя, знаряддях праці не відбувалось. Якщо до цього додати постійне чергування завойовницьких походів і визвольних рухів, то стає зрозумілим, чому людям тих давніх часів життя уявлялось не як творення якихось нових форм, а як повторення тих, що колись вже були.

Невтішні умови життя навіяли грецькому поету Гесіоду (8-7 ст. до н. є.) думку про існування золотого покоління людей. Як оповідав Гесіод в своїй поемі «Роботи і дні», людей створили боги, коли на небі владарював Кронос. Золоте покоління людей не знало ні горя, ні турбот, ні старості. Смерть, легка, як сон, наставала після тривалого щасливого життя. Ці люди ні в чому не відчували недостатку. Земля сама давала людям урожай, вони мали багато худоби і працювали стільки, скільки хотіли.

Покоління, які прийшли після золотого - срібне, мідне і залізне - жили все гірше і гірше. Сам Гесіод жалкує, що він живе з останнім поколінням. Адже у цьому поколінні боги не дають людям перепочинку від турбот і горя, життя коротке; панують чвари, на землі править не закон, а сила. Людство прямує до загибелі - Зевс знищить і це покоління.

Уявлення про те, що кращий стан людства, тобто його «золотий вік» вже позаду, а не попереду, не покидало мислителів і в новий час. Так, французький мислитель Ж. Ж. Руссо вбачав в наведеному міфі відбиття історичної дійсності. Українські просвітники 18 століття Я. П. Капніст, П. Д. Лодій з різною мірою послідовності підтримували концепцію, висхідною точкою розвитку якої був "золотий вік" ідеального стану людства, яке «народилось» вільним та доброчесним, а опинилось у ланцюгах й загрузло у розпусті. Майбутнє при цьому уявлялось як кінцева загибель або як повернення до початку. Як бачимо і цей погляд, по суті, не пізнавав того, що в процесі історичного розвитку людства можливе творення більш досконалих форм людського співжиття.

А зараз поглянемо на розвиток людського суспільства з висот сьогодення. Перш а все ми бачимо, що людина стає все більш незалежною як від природних, так і від соціальних сил, які колись над нею панували. Якщо раніше людина вела боротьбу за своє існування на Землі, то тепер створює передумови для заселення космічного простору. Якщо раніше панувала жорстока експлуатація, то з ходом історії форми експлуатації не тільки пом‘якшуються, але й зникають.

Очевидним є і поступальний розвиток техніки: від кам‘яних знарядь праці до залізних, від простих ручних знарядь до машин, що колосально збільшують продуктивність праці. Можна навести і інші дані. За останні 100 років швидкість пересування збільшилась в 10 млн. разів, швидкість записування інформації - в мільйон, виробництво енергії - в тисячу разів.

Наведені приклади свідчать, що в суспільстві відбуваються якісні зміни, і що вони мають певну спрямованість, а саме: від менш складного до більш досконалого. І дійсно, якщо звернутися до наших прикладів, то перехід від ручних знарядь до машин був переходом від менш складного до більш складного. Перехід від рабовласництва до феодалізму був переходом від менш досконалої форми господарювання до більш досконалої, а тому і не дивно, що якщо в рабовласницькому суспільстві продуктивність праці зросла в середньому на 4% за 100 років, то в феодальному - уже на 8% за 100 років.

Такий напрямок розвитку, який характеризується переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого і називається прогресом. Оскільки суспільне життя різноманітне, то можна виділити декілька напрямків прогресу. Найважливішим серед них є прогрес в сфері матеріального виробництва, в результаті чого зростає суспільне багатство, розширяється асортимент, підвищується якість продуктів і товарів. Показником виробничо-економічного процесу є підвищення продуктивності праці, розширення сфери послуг, що сприяє збільшенню вільного часу людини.

Демографічний прогрес передбачає розвиток сутнісних сил людини, збільшення тривалості життя людей, зміцнення їх здоров‘я. Вимірами морального прогресу є утвердження у взаєминах між людьми ідеалів гуманізму, відмирання таких ціннісних орієнтацій, які принижують гідність людини. Характерними ознаками науково-технічного прогресу є зростання ролі науки в розвитку виробництва і в житті суспільства в цілому, впровадження нових технологій, використання нових джерел і видів енергії, зародження нових галузей природничих і технічних наук.

Тут названо лише основні напрями прогресу різних сторін суспільного життя. А чи існують критерії, за допомогою яких можна було б охарактеризувати поступ суспільства в цілому? Для цього згадаємо, що суспільство ми визначали як сукупність відносин між людьми, соціальними спільнотами, між собою і соціальною спільнотою. А тому прогрес суспільства і слід вбачати перш за все, в характері суспільних відносин. Які ж критерії загальносоціального прогресу?

Перш за все, це формування таких суспільних відносин, які забезпечують збільшення міри свободи людини, створюють можливості для вільного розвитку її індивідуальності. Звичайно, свобода передбачає звільнення людини від соціального гноблення, підпорядкування своїм цілям дії природних сил. Але не тільки. Свобода -це і здатність людини панувати над собою, тобто здатність розвивати свої задатки, здібності, неповторні риси свого «Я».

Важливим виміром суспільного прогресу є утвердження в стосунках між людьми принципів гуманізму і соціальної справедливості. Гуманізм передбачає у відношеннях між людьми повагу їх честі і гідності, чуйне ставлення до кожної людини, незалежно від того, яке місце вона займає в системі суспільних відносин. Гуманізм передбачає також і те, що ні окрема особа, ні якась соціальна група не можуть використовуватись як засіб для досягнення чиєїсь мети.

Соціальна справедливість передбачає створення різних можливостей для саморозвитку кожною особою своїх сутнісних сил, рівного доступу всіх соціальних груп до управління суспільством, користування культурними цінностями і ін.

Демократизація суспільних відносин, як критерій прогресу передбачає рівні громадянські права, утвердження в стосунках між людьми, між собою і державою верховенства закону, а не соціального походження чи соціальної незалежності. Демократія забезпечує свободу! творчості в усіх сферах людського життя, створює гарантії свободи слова, переконання тощо.

Отже, суспільний прогрес - це такий поступальний розвиток суспільних відносин, який сприяє збільшенню міри свободи людини, розширенню можливостей для вільного розвитку її індивідуальності, утвердженню в стосунках між людьми, і соціальними спільностями гуманізму, соціальної справедливості і демократії.

Наявність прогресу в суспільстві виступає одним із факторів усвідомленості людського життя. Якщо ми повернемось до прикладу з Проповідником, то побачимо, що його уявлення про людський світ як незмінний, про безрезультативність людської праці привели його до думки, що саме життя є не що інше як марнота марнот. Навпаки, впевненість в тому, що результати твоєї праці можуть сприяти позитивним змінам, хоч і незначним, надає життю особи певний сенс. В такому випадку дії людини набувають цілеспрямованості, а життя - виправдання. Ось чому питання про сутність прогресу, його критерії в тій чи іншій мірі стосується кожної людини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]