- •Сучасна українська літературна мова
- •Літературна мова та мовна норма
- •Поняття літературної мови та мовної норми
- •Основні характерні риси мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •Мова та її функції. Мова і національна картина світу
- •1. Функціїї мови
- •2. Мова і національна картина світу
- •Мова і держава
- •Поняття “національна мова” і “державна мова”
- •2. Поняття офіційної і державної мови
- •3. Мовна політика в Україні
- •4. Мовне законодавство України
- •Державотворча функція мови. Поняття престижу мови
- •Лексичний склад сучасної української мови
- •Характеристика лексичного складу
- •Точність слововживання як ознака мови науки
- •Українська фразеологія
- •1. Фразеологія як розділ науки про мову
- •2.Стилістичні можливості фразеологізмів
- •Українська лексикографія
- •1.Предмет лексикографії
- •2. Типи словників
- •Вербальні і невербальні засоби спілкування
- •Етикет ділового спілкування
- •1. Поняття про етикет спілкування
- •Основні правила спілкування:
- •2. Мовний етикет майбутнього фахівця
- •Основи культури усної мови
- •1. Особливості усного ділового спілкування
- •2. Публічний виступ як специфічна форма репрезентації усного професійного мовлення
- •3. Види публічних виступів
- •Функціональні стилі сучасної української мови
- •1. Поняття функціональний стиль мови
- •2. Класифікація стилів
- •3. Мовні особливості наукового стилю
- •3. 1. Анотація
- •3.2. Реферат
- •3.3. Основні правила бібліографічного опису
- •4. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •5. Мова права
- •Документ. Основні реквізити. Типи документів
- •Апостроф
- •М’який знак
- •Знак м'якшення не пишеться
- •Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини
- •Кличний відмінок
- •Iменники I вiдмiни
- •Iменники II вiдмiни
- •Iменники III вiдмiни
- •Відмінювання кількісних числівників
- •Узгодження числівників з іншими частинами мови
- •Правила запису числової iнформацiї
- •Запам’ятайте добре!
- •Конституційно-правова відповідальність
- •Мельничук Ігор Сергійович
- •Доповідна записка
- •Контрольні питання
- •Короткий російсько-український юридичний словник
- •Типові мовні звороти
- •Література
Основи культури усної мови
1. Особливості усного ділового спілкування
Спілкування – один із виявів соціальної взаємодії. Сучасна наука виділяє спілкування: 1) як обмін інформацією – комунікацію; 2) взаємодію – інтеракцію; 3) сприймання людини людиною – парцепцію.
Види спілкування: вербальне і невербальне. Розрізняється також: контактне – дистантне; безпосереднє – опосередковане; усне – письмове; міжособистісне – масове; монологічне – діалогічне; приватне – офіційне; нормативне – ненормативне і т.д.
Спілкуванню властивий діалоговий характер. Воно відбувається між двома людьми; рідше – між людиною і групою, ще рідше – між людиною і суспільством. Діалог складається щонайменше з двох реплік: фрази-стимулу і фрази-реакції: Як ся маєте? Дякую, добре. Спілкувальний етикет у своєму вербальному і невербальному вияві – явище загальнолюдське. Водночас йому завжди притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Це спричинене специфікою природно-кліматичних умов, способами господарювання, контактами з іншими народами, впливом релігії, рівнем культурно-цивілізаціного розвитку. З іншого боку – “душею” народу, його вдачею, темпераментом, ментальністю, національним характером.
Мова – це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словосполучень, моделі речень та відношення між цими одиницями), яка існує у свідомості їхніх носіїв.
Мовлення – це реалізація засобів мови конкретними людьми в конкретних актах спілкування. Воно залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших ознак.
Мовлення буває внутрішнє і зовнішнє. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель зазначав, що ми завжди думаємо словами, але при цьому не потребуємо реальних слів.
Ми думаємо швидше, ніж говоримо. Внутрішнє мовлення є обов'язковою умовою зовнішнього, воно готує його, будує його план і зміст. Водночас воно бере участь у сприйнятті чужого мовлення, перекладаючи його семантику у власні смислові структури. Розгортання свого зовнішнього мовлення і сприйняття чужого залежить від того, якою мірою людина володіє мовою – її лексикою, граматикою.
Традиційно мовленнєву діяльність поділяють на активну і пасивну. Залежно від матеріальної форми реалізації активна мовленнєва діяльність поділяється на говоріння і писання, а пасивна – слухання і читання.
Писання і читання – 20% , слухання й говоріння – 80% спілкувального часу.
Спілкувальна поведінка залежить від соціальних та індивідуальних особливостей комуніканта: вік, стать та ін. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують. Жінки балакучіші за чоловіків. Середній американець за день вимовляє 11 500 слів, американка – 26 200. Француз із телефонною слухавкою проводить один рік, француженка – три. Балакучість відбита у фольклорі: Язиката Хвеська, суржикове – базарна баба (так можуть назвати і чоловіка), базіка, базікало, тріпло, балакун, цокотун (цокотуха), торохтій, пустодзвін та ін.
Кожне явище має свій позитив і негатив. Так і з балакучістю. За даними французького дослідника Жана Каміо, говоріння затримує дихання (йоги для цього роблять спеціальні вправи), подовжує видихання. Якщо під час нормального дихання тривалість вдиху і видиху становить 1:2, то в розмові, читанні лекції тощо вона може змінюватись навіть 1:30. Це полегшує кровообіг, подовжує життя. „Нарешті ми знаємо, чому жінки живуть довше за чоловіків!" – прокоментував ці висновки один французький часопис.
Дослідження процесів комунікації свідчать, що понад 70% активного дня люди проводять у спілкуванні. При цьому приблизно 42% цього часу відводять слуханню, 32% - мовленню, 15% - читанню і 11% писанню.
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь – політична (виголошується керівниками держави); ділова (виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації; вид – звітна доповідь); наукова (вид – реферат, курсова робота).
Промова – публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі, (види: розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні).
Виступ – стисле повідомлення з приводу одного чи кількох питань (вид – виступ після доповіді).