Етикет ділового спілкування

1. Поняття про етикет спілкування

Один із найголовніших постулатів ділових людей: гарні манери – прибуткові. Слово наполовину належить тому, хто говорить, наполовину – тому, хто слухає.

Етикет є умовною мовою, за допомогою якої можна оцінити людину, судити про рівень її культури, моралі, інтелекту вже по тому, як вона входить, вітається, яким тоном говорить, які перші слова вимовляє.

Види етикету: придворний, дипломатичний, військовий, громадський, діловий.

Мова існує в усній та писемній формах спілкування. Усна форма мови – це мова, що звучить і розрахована на усне сприйняття. Писемна форма мови – мова, зафіксована на письмі відповідними графічними засобами і розрахована на зорове сприйняття. В обох формах – свої засоби.

В усному мовленні широко використовують позамовні засоби спілкування – жести, міміку, інтонацію тощо, які надають мові переконливості, однак зловживати цими засобами не варто. Усне ділове мовлення (звіт, доповідь, переговори) належать до складнішої форми усного мовлення порівняно з розмовним стилем. Це мовлення має багато лексичних і граматичних особливостей писемно-літературної мови. У писемному мовленні лексика добирається з більшою увагою. Писемна форма – обов'язкова ознака офіційно-ділового та наукового стилів, наприклад, протоколи, акти, меморандуми, монографії тощо існують тільки у писемній формі.

Усяке мовлення – усне чи писемне – передбачає співрозмовника, а це значить, що „мовлення для себе" переходить у „мовлення для співрозмовника, слухача". Між ними мусить бути взаєморозуміння, інакше жодної мети не буде досягнуто. А це вимагає, щоб обидва комуніканти були коректними у відборі мовних засобів. З цього починається етика спілкування.

Основні правила спілкування:

1. Будьте завжди ввічливими, привітними й доброзичливими, з повагою ставтеся до співрозмовника.

2. Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

3. Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав'язливими.

4. Говоріть (пишіть) про те, що може зацікавити слухачів (читачів), враховуйте їх вік, характер, інтереси.

5. Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайте, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.

6. Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.

7. Використовуйте в спілкуванні звертання і ввічливі слова: будь ласка, вибачте, не ображайтесь, чи не змогли б ви, на жаль тощо, стежте за культурою мовлення.

8. Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і приємним, вмійте допомагати людям словом і ділом.

2. Мовний етикет майбутнього фахівця

Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення (фр.: Етикет – ярлик, етикетка). Призначення – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості.

Структуру мовного етикету визначають такі основні елементи: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.

Ввічливе ставлення до людини виражається різними лексико-граматичними засобами, серед яких: звертання, власні імена, займенники (ти - Ви, історично – звертання на ти – східнослов’янське, на ви – західноєвропейське, диференціація звертань почалася з XVII ст. і мала не лише етичний, а й соціальний зміст; неввічливо в присутності особи говорити він(вона). Особу треба називати на ім'я та по батькові або безпосередньо звертатися до неї: ви сказали, Ви говорите), вставні слова і словосполучення (слова, які пом'якшують відмову, на жаль, шкода), наказовий спосіб дієслів – різні способи наказати: писати! – пишіть – пишімо – потрібно писати – потрібно було б писати – чи не писали б ви – чи не могли б ви написати.

Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Доброго здоров'я! Вітаю Вас! Моє шанування! Радий вітати вас! Поради: Вітаючись, дивіться в очі, посміхайтесь. Не тримайте руки в кишенях. Молодший вітається першим. Той, хто зайшов – першим. Жінку вітає чоловік. Підлеглий вітає керівника. В гостях: першою – господиню, потім – господаря, тоді – гостей. В Україні також уживають такі вітання: Слава Україні! – Навіки слава! Слава Ісусу Христу! – Слава навіки! Христос рождається! - Славімо його! (на Святвечір, Різдво). Христос воскрес! – Воістину воскрес! (на Великдень), Щасливих Вам свят!

Етикетні одиниці, якими виражається прощання: Прощайте! До зустрічі. До побачення! Щасливо! Бувай! Я з вами прощаюсь. Ми ще побачимось.

Вислови вибачення: вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, перепрошую (характерно для подільських, волинських та інших південно-західних говірок, виникло під впливом польської мови), не гнівайтесь...

Заперечення: Нас це не влаштовує. Я не згоден (згодний). Це не точно. У жодному разі. Це неможливо. Я заперечую. Ви помиляєтесь. Ви не маєте рації. Шкодую, але мушу відмовитись. Це даремна трата часу.

Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре! Із задоволенням! З радістю! Є у мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую. Дякую, не треба. На жаль ні. Перепрошую, але не можу.

Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відповідно до ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблене щось значне: Сердечно Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити вам подяку!

Знайомство супроводжується особливими формулами мовного етикету: Дозвольте відрекомендуватися... Дозвольте познайомити Вас із... Дуже радий з Вами познайомитися.

Існує поняття „мовний етикет науки, науковців". Наприклад, під час публічного захисту дисертацій (а також курсових робіт, дипломів). Звертання: Глибокоповажаний голово спеціалізованої вченої ради (екзаменаційної комісії)! Глибокошановні члени комісії! Шановні колеги! Вирази подяки: Дозвольте подякувати керівнику роботи... опонентам.... Подяка: Дякую за зауваження! Дякую за запитання! тощо. Те ж саме – у відгуках: Вагомі наукові здобутки, Слушною є думка, Справедливо стверджувати, Без сумніву, автор має рацію.... У наукових працях існує „авторська множина" – наші, ми. „Я" створює враження самовихваляння, а „ми" – залучає слухачів, переконує.