12. Мотивація як функція менеджменту

12.1. Сутність мотивації та її роль у менеджменті.

12.2. Характеристика змістовних теорій мотивацій.

12.3. Процесуальні теорії мотивації.

12.4. Методи та система мотивації праці.

12.5. Заходи щодо забезпечення власної мотивації до життя і до роботи.

12.1. Сутність мотивації та її роль у менеджменті

Для формування позитивного і активного відношення до праці необхідно створювати такі умови, щоб працівники сприймали свою працю як усвідомлену діяльність, що є для них джерелом самовдос­коналення, основою їх професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до орга­нізації.

Правильне відношення до праці та позитивна поведінка визна­чаються системою цінностей працівника, умовами праці та засто­совуваними стимулами.

Мотивація є основою будь-якої поведінки людини і зусиль, спрямованих на підвищення результативності діяльності.

Мотивація — це використання мотивів поведінки людини в практиці управління її діяльністю. Мова йде про процес, що відбу­вається усередині людини, направляє його поводження і вибір, тобто змушує його поводитися в якійсь конкретної ситуації певним чи­ном. Розуміючи процес мотивації, ми можемо значно краще зрозу­міти як себе, так і поводження людей, з якими спілкуємося, в різних ситуаціях.

Ефективність господарської (комерційної) діяльності в кінцево­му підсумку визначається не тільки цілями, правильно визначени­ми плановими орієнтирами, якісно розробленими рішеннями та обґрунтованими діями з їх виконанням, а й залежить насамперед від людей, які втілюють у життя цілі соціально-економічної систе­ми, реалізують плани та виконують прийняті рішення.

Людей можна примусити виконувати те чи інше рішення, ту чи іншу роботу. Однак примусове виконання їх має певні межі, як правило, визначені системою організації спільної праці та контро­лю за її здійсненням.

Сучасна філософія менеджменту в основу впливу на людей покладає не примус, а мотиваційні результати, побудовані на вра­хуванні психологічних особливостей людей.

Послідовники Тейлора вважали, що феномен мотивації потрібно розуміти механічно: грошова одиниця (додаткова оплата) прино­сить одиницю додаткової роботи. І хоча це давно вже відійшло в минуле, однак як у науці, так і на практиці досі зустрічаємо на­слідки таких поглядів. Прикладом може бути акордна система оп­лати праці, досить широко застосовувана на практиці.

Мотивація потрібна для ефективного виконання робіт і реалі­зації управлінських рішень. Поза мотивацією ніяка цілеспрямова­на діяльність неможлива. Мотиви проявляються у вигляді реакції людини на фактори її внутрішнього стану або впливу навколиш­нього середовища, внутрішніх обставин, ситуацій, умов. Кожна людина має власну структуру мотивів, яка формується в процесі її розвитку, реалізації та самооцінки своїх здібностей, досягнення певних результатів.

Мотиви визначаються потребами людини, усвідомленням міри і можливостей їх задоволення. Але людині притаманні й інтереси, які відображають її прагнення до зміни структури своїх потреб до еталону ідеального уявлення про можливий спосіб життя в сучас­них умовах. Інтереси породжують у поведінці людини стимули, тобто мотиви особливого виду — зацікавленість. Реалізація інтересів супроводжує будь-яку діяльність людини. На цьому будується сти­мулювання.

Мотивація — це не тільки використання в управлінні мотивів, які спонукають людину до активності і підвищення продуктивності праці. Мотивація включає і формування мотивів у процесі діяль­ності людини, і закріплення їх у якості постійно діючої домінанти.

У процесі мотивації склад потреб людини не змінюється, але їх структура і взаємодія залежать від управління і впливають на його ефективність. Тому в своїй діяльності менеджер повинен думати не тільки про те, на які мотиви спиратися, а й які мотиви розвивати, враховуючи конкретні обставини і умови розвитку, враховуючи цілі управління та оцінюючи наслідки різних варіантів мотивації. В цьо­му відношенні для менеджера головними проблемами є такі:

- Які мотиви є основними в діяльності людини?

- Як вони впливають на результат її діяльності?

- Які можливості змінити їх структуру і співвідношення?

- Як співвідносяться зовнішні і внутрішні мотиви діяльності людини?

Існують різні теорії мотивації, в основі яких лежить аналіз фак­торів, що визначають дії й можливості використання в управлінні тих чи інших мотивів. Ці теорії мають різні назви і найчастіше по­в'язані з іменами їхніх розробників.

Перші наукові теорії мотивації було сформульовано в зарубіжній науковій літературі в 40-х роках XX ст. Дослідження в цій галузі тривають і досі. Сучасні теорії мотивації в менеджменті поділяють­ся на дві групи: змістовні і процесуальні. Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на дослідженні внутрішніх спонукань або потреб, які примушують людей діяти певним чином. На відміну від змістов­них, процесуальні теорії спрямовані на дослідження поведінки лю­дей. Ці теорії не виключають, а доповнюють одна одну і широко використовуються в практиці управління.