
- •Виробничі процеси та обладнання об’єктів автоматизації конспект лекцій доцента кафедри нгтт і т Гаєвої Любов Іванівни
- •1.1 Зміст і задачі дисципліни
- •1.2 Класифікація технологічних процесів
- •1.3 Хімічний і фракційний склади нафти
- •1.3.1 Парафінові вуглеводні
- •1.3.2 Нафтенові вуглеводні
- •1.3.3 Ароматичні вуглеводні
- •1.3.4 Фракційний склад нафти
- •2 Основні поняття масообмінних процесів
- •2.1 Загальні ознаки масообмінних процесів
- •2.2 Способи визначення складу фаз
- •2.3 Основне рівняння масопередачі
- •3.1 Призначення і суть процесу абсорбції
- •3.2 Використання абсорбції в нафтогазовій промисло-вості
- •3.3 Робота системи абсорбер-десорбер неперервної дії
- •3.4 Параметри контролю і регулюванню при абсорбції та десорбції
- •3.4.1 Температура в абсорбері
- •3.4.2. Тиск в абсорбері
- •3.4.3 Питома витрата абсорбенту
- •3.4.4 Рівень рідини в низу абсорбера і десорбера
- •3.4.5 Температура в десорбері
- •3.4.6 Тиск в десорбері
- •3.4.7 Рушійна сила абсорбції
- •3.4.8 Площа контакту і час контакту абсорбенту і газової суміші
- •3.5 Вимоги до абсорбентів
- •3.6 Типи абсорберів
- •4 Процес адсорбції
- •4.1 Призначення і суть процесу
- •4.2 Використання адсорбції в нафтогазовій промисло-вості
- •4.3 Робота системи адсорбер-десорбер періодичної дії
- •4.4 Робота системи адсорбер-десорбер неперервної дії
- •4.5 Параметри контролю і регулювання при адсорбції і десорбції
- •4.5.1 Температура в адсорбері
- •4.5.2 Тиск в адсорбері
- •4.5.3 Питома витрата адсорбенту
- •4.5.4 Температура в десорбері
- •4.5.5 Тиск в адсорбері
- •4.5.6 Природа газової суміші і властивості адсорбенту
- •5 Процес ректифікації
- •5.1 Призначення і суть процесу
- •5.2 Використання процесу в нафтогазовій промисло-вості
- •5.3 Будова і робота простої ректифікаційної колони
- •5.4 Будова і робота складної ректифікаційної колони
- •5.5 Параметри контролю і регулювання при ректифікації
- •5.5.1 Температура верха колони
- •5.5.2 Температура низу колони
- •5.5.3 Тиск в колоні
- •5.5.4 Температура і витрата сировини
- •5.5.5 Рівень залишку в колоні
- •5.5.6 Температура на тарілках виводу бокових фракцій
- •5.6 Матеріальний баланс ректифікаційної колони
- •5.7 Крива рівноваги фаз: її побудова та рівняння
- •5.8 Ізобарні температурні криві
- •5.9 Графічний метод визначення кількості тарілок в колоні
- •5.10 Визначення температурного режиму простої ректифікаційної колони
- •5.11 Визначення геометричних розмірів колони: діаметра і висоти
- •6 Процес екстракції
- •6.1 Призначення і суть процесу
- •6.2 Використання в нафтогазовій промисловості
- •6.3 Методи екстракції
- •6.3.1 Однократна екстракція
- •6.3.2 Багатократна екстракція
- •6.3.3 Протитічна екстракція
- •6.4 Будова і робота екстракційної колони
- •6.5 Параметри контролю і регулювання при екстракції
- •6.5.1 Температура
- •6.5.2 Співвідношення розчинник: сировина
- •6.5.3 Якість розчинника
- •6.5.4 Рівень границі розділу фаз
- •6.6 Визначення складу фаз за допомогою трикутної діаграми
- •7 Теплові процеси
- •7.1 Теплообмінні апарати
- •7.1.1 Кожухотрубні теплообмінники з нерухомим трубними решітками
- •7.1.2 Теплообмінні апарати з температурними компенсаторами
- •7.1.3 Теплообмінні апарати з плаваючою головкою (з рухомою трубною решіткою)
- •7.1.4 Теплообмінні апарати з u-подібними трубками
- •7.1.5 Теплообмінники типу «труба в трубі»
- •7.1.6 Випарники з паровим простором
- •7.1.7 Апарати повітряного охолодження
- •7.2 Класифікація і маркування апо
- •7.3 Маркування та розрахунок кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.3.1 Маркування кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.3.2 Розрахунок кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.4 Трубчасті печі
- •7.5 Умовні позначення типових трубчастих печей
- •8 Товарні нафтопродукти
- •8.1 Технологічна класифікація нафт
- •8.2 Основні напрями переробки нафти
- •8.3 Класифікація і характеристика товарних нафтопродуктів
- •8.4 Палива
- •8.4.1 Карбюраторні палива
- •8.4.2 Реактивні палива
- •8.4.3 Дизельні палива
- •8.4.4 Газотурбінні палива
- •8.4.5 Котельні палива
- •8.5 Нафтові оливи
- •8.5.1 Моторні оливи
- •8.5.2 Трансмісійні оливи
- •8.5.3 Індустріальні оливи
- •8.5.4 Турбінні і компресорні оливи
- •8.5.5 Спеціальні оливи
- •8.6 Пластичні мастила
- •8.7 Парафіни, церезини, вазеліни
- •8.8 Нафтові розчинники та ароматичні вуглеводні
- •8.9 Нафтові бітуми
- •8.10 Нафтовий кокс
- •8.11 Технічний вуглець
- •8.12 Присадки до палив та олив
- •9.2 Методи руйнування нафтових емульсій
- •9.3 Будова і робота електродегідраторів
- •9.3.2 Горизонтальні електродегідратори
- •9.4 Схема електрознесолювальної установки та її опис
- •9.5 Параметри контролю і регулювання на установці
- •9.5.1 Температура і тиск в електродегідраторі
- •10.2 Первинна переробка нафти
- •10.2.1 Призначення первинної переробки і класифікація установок авт
- •10.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.2.3 Принципова технологічна схема авт з трьохкратним випаровуванням і їх опис
- •10.3 Термічні процеси переробки нафти (коксування)
- •10.3.1 Призначення, і суть процесу
- •10.3.2 Механізми реакцій
- •10.3.3 Сировина і одержувані продукти
- •10.3.4 Технологічна схема установки сповільненого коксування і її опис
- •10.3.5 Параметри контролю і регулювання на установці
- •10.3.5.1 Якість сировини
- •10.3.5.2 Температура входу сировини в реактор
- •10.3.5.3 Тиск в реакторі
- •10.3.5.4 Час перебування сировини в реакторі
- •10.3.5.5 Коефіцієнт рециркуляції
- •10.4 Каталітичні процеси
- •10.4.1 Каталітичний реформінг
- •10.4.1.1 Призначення, суть і хімізм процесу
- •10.4.1.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.4.1.3 Каталізатори
- •10.4.1.4 Принципова технологічна схема установки каталітичного риформінгу і її опис
- •10.4.2 Параметри контролю і регулювання на установці
- •10.4.2.1 Якість сировини
- •10.4.2.2 Температура на вході в реактори
- •10.4.2.3 Об’ємна швидкість подачі сировини
- •10.4.2.4 Тиск в реакторах
- •10.4.2.5 Кратність циркуляції водневмісного газу
- •10.5.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.5.3 Каталізатор
- •10.5.4 Принципова технологічна схема установки каталітичного крекінгу з ліфт- реактором і її опис
- •10.5.5 Параметри, що впливають на процес
- •10.5.5.1 Якість сировини
- •10.5.5.2 Температура в реакторі
- •10.5.5.3 Час контакту сировини і каталізатора
- •10.5.5.4 Кратність циркуляції каталізатора
- •10.5.5.5 Тиск в реакторі
- •11 Процеси очищення продуктів
- •11.1 Процес гідроочищення
- •11.1.1 Призначення установки, суть і хімізм процесу
- •11.1.2 Сировина і одержувані продукти
- •11.1.3 Умови проведення процесу
- •11.1.4 Каталізатори
- •11.1.5 Принципова технологічна схема гідроочищення дизельного палива в паровій фазі і її опис
- •11.1.6 Параметри контролю і регулювання на установці
- •11.1.6.1 Якість сировини
- •11.1.6.2 Температура в реакторі
- •11.1.6.3 Тиск в реакторі
- •11.1.6.4 Об’ємна швидкість подачі сировини і кратність циркуляції водневмісного газу
- •11.2 Процес карбамідної депарафінізації
- •11.2.1 Призначення і суть процесу
- •11.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •11.2.3 Параметри, що впливають на процес
- •11.2.3.1 Якість сировини
- •11.2.3.2 Склад і концентрація карбаміду
- •11.2.3.3 Співвідношення карбамід-сировина
- •11.2.3.4 Температура
- •11.2.3.5 Склад і кількість активатора та розчинника
- •11.2.3.6 Час контакту сировини з карбамідом
- •11.3 Опис технологічної схеми установки карбамідної депарафінізації дизельного палива
8.5 Нафтові оливи
Мінеральні (нафтові) товарні оливи одержують змішуванням (компаундуванням) базових дистилятних і залишкових олив із обов’язковим додаванням композицій присадок різної функціональної дії. Сумарний вміст присадок в оливах 3-20 %мас. Присадки – це речовини, які підсилюють позитивні властивості базових олив або надають їм необхідні нові властивості. Крім мінеральних, оливи можуть бути синтетичними або напівсинтетичними.
Синтетичні оливи одержують шляхом синтезу органічних сполук. Вони поділяються на вуглеводневі (поліальфаолефіни і алкілбензоли) та невуглеводневі (ефіри кислот і багатоатомних спиртів). Синтетичні оливи порівняно з мінеральними мають ряд переваг: менше змінюють в’язкість з температурою (індекс в’язкості-до 150); мають низьку температуру застигання – до мінус 60-70 °С; низьку випаровуваність і меншу витрату оливи; кращу стійкість до окислення і термічну стабільність ; меншу схильність до утворення відкладів; забезпечують надійне змащування при високих навантаженнях і температурах; збільшені терміни заміни оливи; менші втрати на тертя і дають економію палива. До недоліків синтетичних олив відносяться гірша сумісність з еластоматеріалами і корозійна активність по відношенню до сплавів кольорових металів .
Напівсинтетичні оливи одержують зміщуванням глибокоочищених мінеральних базових олив із синтетичними. Порівняно з синтетичними оливами вони мають нищу вартість. В них усунуті недоліки синтетичних олив і збережені їх переваги.
Згідно з галузями застосування оливи поділяють на змащувальні і спеціального призначення. Змащувальні оливи, які використовують практично у всіх областях техніки, залежно від призначення виконують наступні функції: зменшують коефіцієнт тертя між поверхнями; знижують інтенсивність спрацювання деталей тертя; захищають метали від корозії; охолоджують пари тертя; ущільнюють зазори між деталями; виносять продукти спрацювання із зони тертя.
Спеціальні оливи служать робочими рідинами у гідравлічних системах та пристроях, електроізоляційним середовищем у трансформаторах, конденсаторах, кабелях, використовуються для приготування пластичних мастил, присадок, в медицині, парфумерії.
Основним показниками якості змащувальних олив є: рівень в’язкості та в’язкісно - температурні властивості; температура застигання; стійкість до окислення киснем повітря (хімічна стабільність); стабільність при робочих температурах (термостабільність); змащувальні властивості; захисні і антикорозійні властивості.
За призначенням змащувальні оливи поділяються на моторні, трансмісійні, індустріальні, турбінні, компресорні.
8.5.1 Моторні оливи
Моторні оливи призначені для змащування двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ) різних типів (карбюраторних, інжекторних, дизельних, турбореактивних). Їх частка в загальному об’ємі виробництва олив складає 50-60 %.
Основними вимогами до моторних олив є наступні: висока миюча та диспергуючо – стабілізуюча здатність відносно до нерозчинних забруднень, що забезпечує чистоту поршнів, картерів, оливопроводів, фільтрів; добрі змащувальні властивості, що гарантують мінімальне зношування деталей двигуна; полога в’язкісно – температурна крива для забезпечення легкого пуску при низьких температурах довкілля та надійної роботи при робочому режимі; висока термічна та термоокислювальна стабільність, що дозволяє використовувати оливу при високих робочих температурах і зменшити лако- та нагароутворення у двигуні; добрі низькотемпературні властивості для забезпечення нормаль-ного режиму змащування при експлуатації двигунів в умовах низьких температур; відсутність корозійної дії на матеріали деталей двигуна і здатність запобігати корозії від зовнішніх корозійних агентів; невисока здатність до піноутворення для забезпечення нормальної роботи оливних насосів і зменшення витрати оливи; сумісність з матеріалами ущільнень; фізична та хімічна стабільність при зберіганні та транспортуванні.
Система позначень для моторних олив встановлена ГОСТ 17479.1-85. За цією системою позначення моторної олив складається з: букви М (моторна), класу кінематичної в’язкості і групи у відповідності з експлуатаційними властивостями – буквами А, Б, В, Г, Д, Е, Є з індексом 1 або 2. Індекси означають використання олив в карбюраторних (інжекторних) або дизельних двигунах. Універсальні оливи, які використовують як в карбюраторних, так і дизельних двигунах одного рівня форсування, числового індекса у позначенні не мають.
Класи в’язкості олив наведені в таблиці 8.6
Таблиця 8.6 - Класи в’язкості моторних олив згідно з ГОСТ 17479.1-85
Залежно від форсованості роботи ДВЗ оливи поділяють на групи: А-для нефорсованих двигунів; Б - малофорсованих; В - середньофорсованих; Г - високофорсованих двигунів; Д- для високофорсованих двигунів, що працюють у важких експлуатаційних умовах; Е-для високофорсованих двигунів, що працюють у особливо складних умовах.
Приклади позначень моторних олив наведені нижче.
М-10-Г2 - моторна олива класу в’язкості 10, призначена для використання у високофорсованому дизельному двигуні (Г2); М-63/10 – Г1 - моторна олива класу в’язкості за температури мінус 18°С - 6, за температури 100°С – 10, олива загущена в’язкісною присадкою (з), призначена для високофорсованих карбюраторних двигунів (Г1)
У міжнародному масштабі прийнята класифікація моторних олив за рівнем в’язкості Американського товариства автомобільних інженерів – SAE J 300 та рівнем експлуатаційних властивостей і областю використання Американського інституту нафти – АРІ
За класифікацією SAE J 300 моторні оливи поділяються на:
- зимові (після цифри ставиться буква W): OW, 5W, 10W,15W,20W, 25W;
- літні (буква відсутня): 20, 30, 40, 50, 60;
- всесезонні (мають подвійне позначення): 5W-30,5W-40,5W-50, 10W-30, 10W-40, 10W-50, 15W-30, 15W-40, 15W-50, 20W-30, 20W-40,20W-50.
Згідно позначення оливи за цією класифікацією цифра означає середнє значення в’язкості в універсальних секундах Сейболта (SSU) поділене на 2. У позначенні всесезонних моторних олив перша цифра означає клас в’язкості за SAE за температури мінус 18°С, друга цифра – клас в’язкості за температури 100°С.
Відповідність моторних олив за в’язкістю згідно ГОСТ 17479.1-85 та SAE наведена в табл. 8.7.
Таблиця 8.7 - Відповідність класів в’язкості моторних олив згідно ГОСТу 17439.1-85 та SAE
ГОСТ 17439.1-85 |
SAE |
ГОСТ 17439.1-85 |
SAE |
ГОСТ 17439.1-85 |
SAE |
33 43 53 63 6 8 10 |
5W 10W 15W 20W 20 20 30 |
12 14 16 20 33/8 43/6 43/8 |
30 40 40 50 5W-20 10W-10 10W-20 |
43/10 53/10 53/12 53/14 63/10 63/14 63/16 |
10W-30 15W-30 15W-30 20W-30 20W-30 20W-40 20W-40 |
Моторні оливи за класифікацією АРІ поділяються на категорії S (сервісна) для бензинових і С (комерційна) – для дизельних двигунів; універсальні оливи позначають буквами обох категорій.
У кожній категорії оливи залежно від режиму роботи двигунів поділяються на класи, які також позначаються літерами латинського алфавіту. Класи оливи для бензинових двигунів позначаються літерами А,В,С,D,E,F,G,H,I,L, а для дизельних – літерами A,B,C,D,E,F,G,H.
Таким чином, якість оливи за АРІ позначається двома літерами, що вказують категорію і клас оливи. Наприклад SF,SH,CC,SD або SF/CC,CG/CD для універсальних олив. Відповідність груп моторних олив за експлуатаційними властивостями згідно ГОСТ 17479.1-85 та АРІ наведена в
табл. 8.8.
Таблиця 8.8 - Групи моторних олив за експлуатаційними властивостями згідно ГОСТу 17479.1-85 та АРІ
Група олив |
Група олив |
||
за ГОСТ 17479.1-85 |
за АРІ |
за ГОСТ 17479.1-85 |
за АРІ |
А Б Б1 Б2 В В1 В2 Г Г1 |
SB SC/CA SC CA SD/CD SC CB SE/CC SE |
Г2 Д1 Д2 Е1 Е2 |
CC SF CD SG CF-4 SH SJ CG-4 |
У країнах Європейського Союзу з 10.01.1996р. діє класифікація Асоціацій європейських виробників автомобілів (ACEA). Згідно класифікації АСЕА моторні оливи поділяються на класи: А – моторні оливи для карбюраторних двигунів (А1 – А5); В – для дизельних двигунів легкових та малотоннажних вантажних автомобілів (В1-В5); Е – для дизельних двигунів з високим ступенем навантаження (Е1-Е5).
До найбільш розповсюджених олив вітчизняного виробництва відносяться:
- карбюраторні оливи: М-8-В1; М-8-Г1; М-12-Г1; М-63/10-Г1; М-63/12-Г1 ;
- дизельні оливи: М-8-Г2; М-10-Г2; М-8-Г2К; М-10-Г2К; М-8-ДМ; М-10-ДМ;
- універсальні оливи: М-8-В, М-16-Д; М-16-Е; Азмол М-20/4040 «Супер»
(SAE 20W-40, API SF/CC); Азмол «Лідер» Люкс (SAE ОW-40,API SJ/CF); Азмол «Лідер» плюс (SAE 5W-40, API SH/CD).
Окремо від олив для автомобільних карбюраторних і дизельних двигунів виділяють групу моторних олив для авіаційних двигунів. Вони в свою чергу поділяються на оливи:
- для турбогвинтових двигунів (МН-7,5 у);
- для турбореактивних двигунів (МС-6; МК-8;МС-8n; МС-8рк; МС-8; МК-8n);
- для поршневих двигунів (МС-14; МС-20; МК-22);
- для вертольотів (ВНИИ НП-25;ВС-12).
У зв’язку з особливим режимом роботи авіаційних двигунів ці оливи володіють значно більшою термічною та термоокислювальною стабільністю.