![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2. Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •9. Вклад вітчизняних вчених та практиків у прогресе науки управління.
- •11. Система менеджменту організації
- •12. Організація як об'єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13.Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління. 13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •12. Організація як об'єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13.Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління. 13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають
- •21. Організаційні структури, принципи їхньої побудови
- •22. Типи організаційних структур.
- •23. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організацій
- •24. Типи організацій щодо взаємодії з людиною: корпоративна та індивідуалістська організації.
- •26. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •27.Типи організаційних структур: лінійний, функціональний, комбінований.
- •28.Процес формування структури управління. Проблеми пов'язані з невідповідністю структури управління операційним або виробничим процесам організації
- •29.Особливості концепції адаптивних стратегій організації Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •30. Оцінка та аналіз організаційних структур управління
- •31.Вплив ситуаційних чинників на проектув організ. Головні форми проектування організацій.
- •37.Види планування та їх взаємозв'язок. Складові процесу стратегічного планування.
- •48.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •50.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •51.Оперативное планирование, меты, задачи, методы.
- •52. Барєри на шляху планування. Плани, програми і прогнози в системі планування діяльності організації.
- •53. Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •54.Моделі стратегічного планування
- •55. Стратегічне планування в менеджменті. Мета та загальна характеристика.
- •57. Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •58. Підходи до формування стратегічного плану. Планування від «досягнутого», оптимальне та адаптивне планування.
- •59. Сутність та значення інформації
- •60. Класифікація інформації. Носії інформації.
- •61. Комунікаційний процес. Форми комунікацій в організаціях.
- •62. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •63 Система комунікацій як основний інструмент сучасного менеджера.
- •64. Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •65. Методы распространения информации о деятельности организации.
- •66.Неформальні комунікації в організації
- •67. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.
- •68. Класифікація управлінських рішень
- •69. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •79. Поняття про моделі іметоди прийняття управлінських рішень
- •80.Необхідність моделювання. Моделювання , як складова частина наукового пiдходу до прийняття рiшення.
- •82. Типи моделей: фізична, аналогова, математична
- •83. Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель керування запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз
- •85. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •87. Феномен влади в менеджменті
- •88. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •89. Основні підходи до вивчення сутності лідерства
- •90. Модель управлінської сітки Блейка і Моутона
- •92. Ситуационная модель Фидлера.
- •95. Ситуацiйна модель використання стилiв керiвництва для прийняття рiшень керiвником Врума та ф. Йеттона
- •96. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і розбіжності.
- •97. Підхід до керівництва на засадах попарних вертикальних зв`язків Гріна.
- •99. Формальне і неформальне лідерство.
- •100. Стили руководства. Понятие о стилях руководства.
- •101. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •102. Проблеми пошуку найефективнішого стилю
- •103. Понятие карьеры и сферы ее реализации
- •106. Концепція перетворюючого лідерства або лідерство для змін
- •107. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •108. Структура конфликта и основные формы поведения в конфликтной ситуации.
- •109. Стадии конфликта: возникновение, предконфликтное положение, стадия снятия или разрешения конфликта
- •110. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •111. Понятие стресса. Причины стресса.
- •112. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу
- •113. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями
- •114. Поява опору у вигляді: страйку, саботажу та ін. Прояви невдоволення колективу
- •116. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •117. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •118. Класифікація методів управління
- •2. Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи управління
- •3 Соціально-психологічні методи управління
- •4 Правові методи управління.
- •5 Ідеологічні методи управління
- •120. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •121. Управління в умовах різних культур
- •122. Технократизм та формалізм організаційної управлінської структури
- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають
89. Основні підходи до вивчення сутності лідерства
Лідерство стало об‘єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано основні теоретичні підходи до вивчення лідерства.
Основним та важливим є підхід з точки зору динамики поведінки. Цей підхід ще називають поведінковий. Поведінковий підхід створив основу для класифікації стилів керівництва та стилів поведінки. Це стало серйозним вкладом і корисним інструментом розуміння складностей лідерства. Згідно з поведінковим підходом до лідерства, ефективність визначається не особистісними якостями керівника, а скоріше манерою його поведінки по відношенню до підлеглих. Динаміка поведінки відображає те, як розглядається лідер: в статиці (аналіз лідерських рис) чи в динаміці (аналіз лідерської поведінки). В першому випадку лідерство трактується головним чином в термінах відносно постійних та стійких рис характеру індивіда, тобто вважається, що лідер якби має певні природжені риси, які необхідні йому, щоб бути ефективним. В протилежність цьому поведінковий підхід заснован на висновках, зроблених на базі спостережень образів лідерської поведінки, тобто дій лідерів, а не успадкованих ним рис.
Не зважаючи на те, що поведінковий підхід просунув вивчення лідерства, зосередивши увагу на фактичній поведінці керівника, бажаючого спонукати люччччдей на досягнення цілей організації, його основний недолік містився в тенденції витікати з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва. Однак, узагальнюючи результати досліджень, які використовували даний підхід, з‘ясувалось, що не існує одного “оптимального” стиля керівництва. Цілком вірогідно, що ефективність стилю залежить від характеру конкретної ситуації, і коли ситуація змінюється, змінюється і відповідний стиль. Тому можна відмітити, що необхіден ситуаційний підхід до лідерства.
Ситуаційний підхід визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв‘язку між лідером і ситуацією. На думку американського вченого Фідлера, існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство1: 1) вплив посади – лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями; 2) структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі – наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти вслід за ним. Тобто ця ситуаційна теорія визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши лідером в одному випадку, набуває авторитету, який починає на неї “працювати” внаслідок дії стереотипів. Тому вона може розглядатися групою як “лідер взагалі”. До того ж окремим людям властиво “ шукати посади”, тому вони поводять себе відповідним чином.
Ні підхід з позицій особистих якостей, ні поведінковий підхід не змогли виявити логічного співвідношення між особистими якостями і поведінкою керівника, з однієї сторони, і ефективності, з другої. Це не означає, що вони не мають значення для керівництва. Навпаки , вони являються суттєвими компонентами успіху. Однак, в ефективності керівництва вирішальну роль грають також допоміжні фактори. Ці ситуаційні фактори охоплюють потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги та вплив середовища.
Тому сучасна теорія лідерства звернулась до ситуаційного підходу. Сучасні вчені намагаються визначити, які стилі поведінки ти особисті якості більш всього відповідають певним ситуаціям. Це означає, що керівник-лідер повинен вміти вести себе по-різному в різних ситуаціях.
Інший підхід передбачає вивчення лідерських якостей. В інших джерелах цей підхід має назву теорія рис.2 Згідно з цим підходом, лідером може бути людина, яка володіє певним набором якостей особистості. Однак завдання складання їх повного переліку виявилося дуже складним. Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повинні володіти ефективні лідери, все ж встановлено, що деякі якості є обов‘язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.
Існує також ряд нових підходів, які знов вивчають лідерські якості, але вже у зв‘язку з конкретною ситуацією (причинно-наслідковий підхід чи “атрибутивна” теорія та “харизматична” теорія. В наступній главі будуть докладно висвітлені кожний з вказаних підходів з ціллю оцінки його значимості й корисності в поясненні лідерства та можливості визначення за його допомогою лідерської поведінки.