3.Зовнішня форма художнього твору та її структура.

Художнім мовленням називається підкреслено індивідуалізованою формою мовлення, що емоційно увиразнює оціночне ставлення мовця до предмета його висловлювання з розрахунком на естетичне враження. Мові науково-практичного призначення, художнє мовлення протиставляється виразнітю. Під виразністю мається на увазі виділеність, підкресленість, відчуття форми. Відсутність або слабка вираженість фактологізму в особливо загостреній формі може підкреслювати естетичну спрямованість , тобто художню вартість і призначеність мови, що свого роду надбудовується над фактичною стороною повідомлення й різною, більшою або меншою мірою з нею контрастує В цілому виразність спирається на варіативність , тобто можливість різного оформлення приблизно одного змісту, який складає об»активну , загальну основу повідомлення. Об»активною передумовою виразності мови є, таким чином, наявність у ній явища синонімії, якою познач. Смислова спорідненість слів та словосполучень.

Художнє мовлення у складі літературного твору виступає як зовнішня його форма, тобто як та конкретно-чуттєва словесна оболонка, в якій втілюється зміст твору, за допомогою якої відтворюються образи й події, про які йдеться у творі, та передається авторське до них ставлення.

Під структурою художнього твору будемо розуміти його загальну смислову побудову, тобто умовну розчленованість його органічно-цілісної образної організації на окремі смислозначущі елементи та їх внутрішній взаємозв 'язок, що посилює та підкреслює смислову суть і естетичну виразність художнього твору. Окремі елементи, на які розпадається твір, при найбільш загальному його смисловому поділі співвідносять з двома тісно взаємозумовленими сторонами, що визначають структуру будь-якого явища, а саме категоріями змісту та форми.  форма — як спосіб її існування та зовнішнього вияву (вираження).

Форма не є якоюсь оболонкою, одягом, зовнішнім покровом, які можна зняти. Форма — це обличчя, тіло, жива плоть змісту. Звертаючись до твору, ми безпосередньо сприймаємо не що інше, як його форму... Ця форма і несе у собі весь зміст, виступає як його об'єктивне буття. Таким чином, форма — це по суті зміст у його зовнішньому вияві, так, як він постає об'єктивно, для нашого сприйняття

Рівень мовної зображувальності — зовнішньою формою твору

Якщо застосувати концепцію трикомпонентності художнього образу (О.Потебня), то побачимо, що зовнішній формі відповідатиме мовний рівень твору (який часто називають мікрорівнем – який досліджується через мікроаналіз художнього твору), внутрішній формі – суб’єктна організація і часопростір твору, а ідеї відповідатиме рівень змісту (образна система, конфлікт). 

Форма літературно-художнього твору – ритміко-звукова, словесна та синтаксична організація мови. Проте, як це ґрунтовно довели пізніші теоретичні дослідження, будова форми літературно-художнього твору є більш складною. Вона утворює цілісну систему засобів вираження, яка умовно поділена на три рівні.

Перший рівень- це сукупність засобів предметної зображувальності  у творі;

Другий рівень – містить прийоми зображувальності у літературному творі;

Третій рівень – це принцип смислової упорядкованості у творі.