3.Система образів художнього твору. Ліричний герой.

Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та родового оточення.

1) Образи дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на 3 типи:

-образи осіб, що виступають у творі як об’єкти розповіді(герої, про яких розповідають). Цей тип образу традиційно позначають терміном персонаж.

-образи осіб, що виступають у творі як суб’єкти розповіді(герої, які розповідають). Більшість літературознавців позначають цей тип образу терміном оповідач

-образи осіб, які виступають у творі як суб’єкти розповіді й водночас як її об’єкти(герої, що є учасниками тих подій про які вони розповідають). Цей змішаний тип образу, в якому оповідач виступає і як персонаж позначають терміном розповідач. До особливого типу розповідача відносять специфічні образи героїв – розповідачів ліричних творів, яких називають ліричними героями.

2) Образ творця твору, суб’єкта зображення (що вбирає в себе , як суб’єктів, так і об’єкти розповіді, а також і всі інші образи твору) найдоречніше назвати образом автора.

3) Образ адресата твору, суб’єкта адресації зображення звичайно називається образом читача.

4) Образ природного оточення прийнято називати пейзажем.

5) Образ речового оточення прийнято називати інтер’єром.

Якщо такі традиційні для літературознавства поняття як «персонаж», «інтер’єр», «пейзаж» визначаються термінологічною сталістю, а поняття – «ліричний герой», «образ читача» - більшою чи меншою мірою термінологічною узгодженістю, то стосовно визначеності та системного співвідношення понять – «оповідач», «розповідач», «образ автора» - чіткої термінологічної єдності ще не вироблено. Інколи, по-перше, терміни беруться як синоніми (не розмежовуються), коли тип суб’єктів розповіді у творі розрізняються з меншою деталізацією; по-друге, терміни «оповідач» та «розповідач» розглядаються як форми авторського образу(автор при цьому виноситься за межі будь-якої образної форми існування, образність автора, інакше кажучи, категорично заперечується; по-третє, класифікація суб’єктів розповіді проводиться за дещо іншими ознаками, що має наслідком виокремлення відмінних від поданих тут їхніх типів.

Ліричний герой – специфічний розповідач, в особі якого знаходить свій вияв підкреслена співвіднесеність з авторським «я», що стало простежується в межах більш-менш значної групи ліричних творів певного тематичного циклу, біографічного періоду або й творчості окремих поетів загалом.

4.Рід і жанр літератури. Загальні поняття.

Літературний рід — узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, категорія вищого порядку. За родами література поділяється на епос, лірику, драму.

Літературний жанр — тип літературного твору, один з елементів класифікації літературного матеріалу, позначає літературні твори, які умовно об'єднуються за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності. Наприклад, серед епічних творів найчастіше виділяють такі жанри (види): казка, байка, легенда, оповідання, новела, повість, роман, епопея та ін.; серед ліричних: ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма та ін.; серед драматичних: трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс та ін.

Абсолютно всі літературні твори можна віднести до одного з трьох родів: епосу, лірики чи драми. Зустрічається також суміжний рід – ліро-етичні твори, але це є поєднанням двох перших – епосу та лірики. Літературні роди різняться структурою написання та приналежністю твору. Не можна сказати, який із родів читати найлегше, але кожен із них потрібен літературі. Саме тому розберімося з особливостями епосу, лірики та драми.

1.  Епос.

Назва цього літературного роду походить від слова «розповідь». В рамках нього відбувається розповідь про минулі події разом з різнобічним описом. Розповідь викладається рівно, а головних героїв читач може судити по їхнім вчинкам.

Жанрами епосу є оповідання, повість, роман, новела, роман-епопея та нарис.