3. Сюжет і фабула літературного твору.

Сюжет - це перебіг подій, змальованих у літературному творі, життя персонажів у його просторово-часових змінах і обставинах, що змінюють одна одну.

Якщо взяти до уваги ключові епізоди сюжету, необхідні для його розуміння та розмістити їх у хронологічному порядку, то отримаємо фабулу – «випрямлений сюжет». Тому, що фабула - це перебіг основних подій, що розвиває конфліктну ситуацію і виступає у творі предметом розповіді, який сприймається читачем у вигляді цілісної картини або фрагментів життя певних осіб.

Фабулу можна переказати своїми словами. Часто розповідаючи про що книга, вистава, кінофільм, переказують лише фабульний перебіг твору. Фабула трактується як фактологічна(умовно-реальна) сума подій, про які розповідається у творі, які становлять каркас, на якому кріпиться дія і який, більшою чи меншою мірою може бути абстрагований від її чуттєво-даної безпосередності.

Основні ознаки фабули:

• подієвість

• конкретизованість

Якщо фабула – це схема сюжету, то сюжет – це максимальна конкретизація схеми.

Отже, сюжет – це послідовність зовнішньої(такої, що концентровано виявляється в подієвості) і внутрішньої ( пов’язаної з переживаннями, душевними станами) дії, яка художньо характеризує та образно збагачує фабулу, розгортаючи її в усій повноті, виявляючи при цьому авторську концепцію.

4.Конфлікт художнього твору

Основна суперечність між дійовими особами, яка призводить до боротьби між ними і до розвитку сюжету, називається конфліктом (лат. “незгода, зіткнення”).

Кожна історична епоха породжує свої, характерні для неї, конфлікти: феодалізм – між кріпаками та крапосними; капіталізм – між пролетаріатом і буржуазією і т. д.

Правильний вибір конфлікту, провідного в зображувану епоху, і правдиве його висвітлення у художньому творі, завжди показує, в якому напрямі йде суспільний розвиток. Конфлікт – основний рушій сюжету. Чим глибші суперечності, тим гостріший конфлікт. Чим гостріший конфлікт, тим динамічніше розвиваються події у творі.

Конфлікти за своїм характером умовно поділяються на 3 різновиди:

• соціальний – суперечності між різними суспільними класами в класово –

антагоністичному суспільстві

• побутовий – незгоди на грунті приватної власності;

• соціально – психологічний – виявлення суперечностей у світогляді персонажа, викликаних суперечностями в суспільному житті

Білет№2

1.Літературознавство як наука та її зв’язок з іншими фундаментальними науками.

Літературознавство – це наука про літературу як вид мистецтва.

Традиційно виділяють основні та допоміжні літературознавчі дисципліни. До основних зараховують теорію літератури, історію літератури, літературну критику. Допоміжними вважають бібліографію , текстологію та літературознавчу історіографію. Деякі дослідники виводять як допоміжні літературознавчі науки: компаративістику, перекладознавство, герменетику, палеографію.

Оскільки література є одним із видів мистецтва, літературознавство невіддільне від естетики – науки про загальні закони краси, прекрасне, естетичне світосприйняття.

Літературознавство має тісний зв’язок з лінгвістикою(мовознавством) – наукою, що вивчає словесну діяльність людей, походження закономірностей розвитку й функціонування мови.

Літературознавство часто користується надбаннями історичної науки, оскільки не може не брати до уваги тривкої сув’язі художньої творчості з історичним життям суспільства.

З літературознавством пов’язана і фольклористика – наука, об’єктом вивчення якої є усне, не зафіксоване на письмі слово.

Літературознавство за потреби звертається до релігієзнавства, яке досліджує сутність вірувань та їх розвиток.

Не обійтися літературознавству і без знань з філософії – здебільшого у філософії складалася певна форма світогляду, визначалися пріорітети в осмисленні людського життя, а література згодом чи паралельно підхоплювала і художньо освоювала те , над чим роздумували філософи.

Літературознавство постійно послуговується надбанням логіки – філософської дисципліни, яка аналізує і впорядковує інформацію, допомагає знайти зв’язок між окремими елементами явища; систематизувати та узагальнити пізнане, спрогнозувати розвиток подій, відновити й реаплікувати факти минулого у причиново-наслідковому зв’язку.

Оскільки об’єктом зображення в літературі є людина , літературознавство тісно пов’язане з психологією.

Література є частиною, особливим словесним виявом культури, тому літературознавство певним чином пов’язане з культурологією, яка займається складними і різноманітними феноменами людського буття, матеріальною і духовною культурою людства.