2.Види літературно-художнього образу.

Художній образ — це узагальнена і разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена творчою уявою митця.

З погляду літературного напряму образи можуть бути:

• класицистичними (Тартюф, Гарпагон Мольера)

• романтичними (Мцирі Лермонтова, Тарас Бульба Гоголя).

• символічними (каменярі, вічний революціонер І. Франка).

• алегоричними (у байках, притчах, прислів’ях, приказках, загадках. Вовк втілює зажерливість і тупість, лисиця — хитрість, осел — упертість).

За своїм характером образи можуть бути:

• трагічними (Гамлет, Ромео і Джульетта, Король Лір Шекспіра),

• комічними (Коробочка, Собакевич М. Гоголя).

За місцем у творі образи можуть бути

• головними (Онєгін і Тетяна в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін»)

• другорядними (Ленський і Ольга)

• епізодичними.

За ставленням автора образи можуть бути:

• позитивними (у комедії Івана Карпенка-Карого «Хазяїн» Золотницький, Соня, Калинович — позитивні образи)

• негативними (Феноген, Ліхтаренко — негативні)

За способом творення (типом асоціювання) образи ділять на

• зорові,

• слухові,

• дотикові,

• смакові,

• запахові.

За рівнем художнього узагальнення розділяють

• мікрообрази (тропи, фігури, фоніка),

• макрообрази (характери, символи, картини),

• мегаобрази (Всесвіт, природа, буття, Людина).

За предметом змалювання образи поділяються на:

• образи-персонажі (Іван Палійчук, Марія Гутснюк з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»);

• образи-пейзажі (картина літнього поля у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo»);

• образи-речі (кухоль, віник, мотовило у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»);

• образи-емоції (радість, любов, ненависть, гнів);

• образи-поняття (честь, слава, обов’язок, доля).

За типом співвідношення між чуттєвим образом та його ідеєю образи ділять на:

• автологічні

• металогічні

3.Система образів художнього твору. Пейзаж та інтер’єр.

Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та родового оточення.

1) Образи дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на 3 типи:

-образи осіб, що виступають у творі як об’єкти розповіді(герої, про яких розповідають). Цей тип образу традиційно позначають терміном персонаж.

-образи осіб, що виступають у творі як суб’єкти розповіді(герої, які розповідають). Більшість літературознавців позначають цей тип образу терміном оповідач

-образи осіб, які виступають у творі як суб’єкти розповіді й водночас як її об’єкти(герої, що є учасниками тих подій про які вони розповідають). Цей змішаний тип образу, в якому оповідач виступає і як персонаж позначають терміном розповідач. До особливого типу розповідача відносять специфічні образи героїв – розповідачів ліричних творів, яких називають ліричними героями.

2) Образ творця твору, суб’єкта зображення (що вбирає в себе , як суб’єктів, так і об’єкти розповіді, а також і всі інші образи твору) найдоречніше назвати образом автора.

3) Образ адресата твору, суб’єкта адресації зображення звичайно називається образом читача.

4) Образ природного оточення прийнято називати пейзажем.

5) Образ речового оточення прийнято називати інтер’єром.

Якщо такі традиційні для літературознавства поняття як «персонаж», «інтер’єр», «пейзаж» визначаються термінологічною сталістю, а поняття – «ліричний герой», «образ читача» - більшою чи меншою мірою термінологічною узгодженістю, то стосовно визначеності та системного співвідношення понять – «оповідач», «розповідач», «образ автора» - чіткої термінологічної єдності ще не вироблено. Інколи, по-перше, терміни беруться як синоніми (не розмежовуються), коли тип суб’єктів розповіді у творі розрізняються з меншою деталізацією; по-друге, терміни «оповідач» та «розповідач» розглядаються як форми авторського образу(автор при цьому виноситься за межі будь-якої образної форми існування, образність автора, інакше кажучи, категорично заперечується; по-третє, класифікація суб’єктів розповіді проводиться за дещо іншими ознаками, що має наслідком виокремлення відмінних від поданих тут їхніх типів.

Пейзаж – образ природного оточення персонажів та їхніх дій, опис картин природи в художньому творі, який має певне значення в його загальній змістовій організації.

Інтер’єр – образ речового оточення персонажів та їхніх дій, опис приміщення, реалій побуту: речей, предметів і тд.