Травматизм. Закриті травматичні пошкодження

1. Особливості загальної реакції організму тварин на травму.

Травма – пошкодження тканин або органів тіла, що супроводж. функціональними чи анатомічними змінами в організмі, внаслідок дії агентів зовн. і рідше вн. середовища.

Р-я організму на травму:

1. Місцева (запалення).

2. Загальна (шок, колапс, непритомність, асептична резорбтивна гарячка).

Шок – пат.процес, який проявляється різким пригніченням усіх життєвоважливих ф-й орг. внаслідок переподразнення ЦНС викликаного травмою, опіками, анафілаксіє чи іншими причинами, х-ся розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин.

К-я шоку:

1. За причиною:

• Травматичний: механічні травми, дія температур, електротравми;

• Геморагічний (гіповолемічний): крововтрата, зневоднення;

• Септичний (бактеріально-токсичний);

• Анафілактичний: введення білкових компонентів або антибіотиків);

• Гемотрансфузійний: переливання несумісної крові;

• Кардіогенний: інфаркт міокарда, гостра серцева недостатність.

2. За важкість перебігу шоку:Легка форма;Середня;Важка.

3. За часом появи:Первинний (ранній) шок – у момент пошкодження або відразу після нього;Вторинний (пізній) шок – через кілька годин після виникнення травми.

Фази шоку:1Еректильна – внаслідок больових імпульсів, що йдуть від зони ураження, виникає різке збудження НС, підвищується обмін речовин, у крові підвищується вміст адреналіну, прискорюється дихання, спостерігається спазм кровоносних судин, посилюється діяльність ендокринних залоз – гіпофізу, надниркових залоз. Ця фаза дуже короткочасна та проявляється збудженням. Шкірні покриви бліді, пульс частий, артеріальний тиск підвищений.

2Торпідна – супроводжується загальною заторможеністю, низьким артеріальним тиском, нитковидним пульсом. За тяжкістю клінічних проявів розрізняють 4 ступеня.

Лікування:

1. Усунення причини шоку (джерела больового подразника, зупинка кровотечі.)

2. Відновлення гемодинаміки і поповнення рідин організму.

3. Забезпечення організму киснем.

4. Стимулювання роботи ССС.

5. Боротьба з токсинемією та порушенням обміну речовин.

6. Застосування глюкокортикоїдів.

Колапс — одна з форм гострої судинної недостатності, пов'язана з вираженим падінням тонусу судин і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Слід відрізняти колапс від проявів судинної недостатності при шоках. При колапсі не відбувається розвитку виразної системної відповіді з боку інших органів та систем, а усі прояви пов'язані з падінням судинного тонусу.

Непритомність- раптове і короткочасне недокрів'я мозку, що виражається втратою свідомості і розладом чутливості. Причинами знепритомнення є переляк, страх та інші нервово-психічні моменти. Непритомність у тварин трапляється дужерідко.

Асептична резорбтивна гарячка — короткочасне (від 2 до 3 днів)підвищення загальної температури тіла на 1—2° внаслідок всмоктування в кров продуктів розпаду травмованих тканин і вилитоїкрові. Ця гарячка буває при ушибах, гематомах, ранах, переломахкісток і після великих операцій. Спеціального лікування не потребує.

2. Особливості місцевої реакції організму тварин на травму.

Травма – пошкодженя тканин різноманітними факторами екзо- і ендогенного походжень.

Р-я організму на травму:

1) Місцева (запалення).

2) Загальна (шок, колапс).

Запалення[inflamatio] – місцевий прояв загальної р-ї організму на дію патогенного чинника, який проявляється альтерацією, ексудацією та проліферацією.

Патогенез:

Альтерація – руйнування, некроз, лізис клітин (тканин).

Ексудація –вихід рідкої частини крові, а також ФЕК за межі судин і накопичення у міжклітинних просторах.

Проліферація – регенерація, відновлення тканин за рахунок формування грануляційної тканини.

К-я запального процесу:

1. За патогенетичними особливостями:

• Асептичний (без участі патогенної мікрофлори);

• Гнійний.

2. За х-ром ексудату: серозний; серозно-фібринозний; фібринозний; гнійний; гнильний; геморагічний;

3. За перебігом: гострий; хронічний;

4. За інтенсивністю прояву запальної р-ї:

• Нормергічний;

• Гіперергічний;

• Гіпоергічний.

У перебігу запальної р-ї розрізняють 2 фази:

1. Гідратація (самоочищення, ексудація).

2. Дегідратація (відновлення, проліферація).

Видові особливості розвитку ранового процесу:

• Коні та собаки – серозний та серозно-гнійний тип;

• ВРХ – серозно-фібринозний;

• Гризуни і птахи – фібринозний тип запалення.

Методи лікування:

1. Фізичні (гідротератія (вода, лід), пелоїдотерапія (грязі), глинотерапія, парафінотерапія, озокеритотерапія, масаж).

2. Фізіотерапевтичні (УВЧ-терапія, ультразвуковатерапія, лазеротерапія).

3. Гальвінізація - це одна із процедур електротерапії із застосуванням постійного струму.

4. Електрофорез.

5. Світлолікування.

6. Медикаментозне лікування:

• Новокаїнотерапія;

• НПЗПП;

• Димексид та його похідні;

• Кортикостероїдні препарати;

• Ферментотерапія.

7. Неспецифічна стимулююча терапія (протенотерапія, органотерапія, гемотерапія, тканинна терапія).

8. Імуностимулююча терапія (імуностимулятори, імуномодулятори).