6. Профілактика та лікування ускладнень за лапаротомій. Заходи профілактики спайкової хвороби.

• Пошкодження сусідніх органів.

• Поява спайок. Це трапляється із-за того, що в процесі здійснення оперативних дій, інструментами доводиться торкатися очеревини, в результаті може початися запальний процес і на очеревині виникають спайки, «склеюючі» органи один з одним.

• Кровотеча, яка може бути викликано різними причинами. Абсцеси, внаслідок недотримання правил асептики й антисептики.

• Грижі.

Спайкова хвороба – це стан, при якому відзначається формування спайок в черевній порожнині. Зазвичай причиною утворення спайок черевної порожнини є проведена операція, при якій неминуче відбувається травмування очеревинного покриву, що вистилає всі поверхні органів черевної порожнини і малого таза.Порушення очеревинного покриву приводить до того, що між органами виникають спайки (зрощення), які значно обмежують рухливість внутрішніх органів, а в ряді випадків і повністю перекривають їх просвіт.У більшості випадків спайки утворюються з-за хірургічного втручання, але це далеко не єдиний провокуючий фактор. Найчастіше застосування консервативної терапії не дає достатнього ефекту. Якщо спайкова хвороба розвивається у гострій формі, пацієнту показане проведення операції. Найчастіше проводять лапароскопію, після якої призначають прийом медикаментозних препаратів. Однак, важливо пам’ятати, що навіть сама щадна лапароскопія не дає гарантії відсутності утворення нових спайок. Тип операції визначається лікарем вже в процесі проведення.

7. Диференційна діагностика гриж та порівняльні аспекти різних способів герніотомій. Застосування аллопластичних матеріалів.

Грижа (herniae) — це одна із різновидностей зміщення внутрішніх органів зі своїх анатомічних ділянок. Розрізняють три види зміщення внутрішніх органів: грижу, пролапс та евентрацію.У разі, коли розриваються тканини черевної стінки, в тому числі й очеревина, а шкіра залишається цілою, внутрішні органи зміщуються під шкіру. Таке патологічне явище називають пролапсом (prolapsus). У практиці зазначене захворювання дуже часто помилково відносять до гриж.Випадіння внутрішніх органів із анатомічної порожнини назовні з розривом усіх тканин черевної стінки (очеревина, фасції, м’язи, шкіра) називають евентрацією (eventratiо).Найчастіше в тварин реєструють грижі.Грижою називають зміщення внутрішніх органів (сальника, кишечнику, сечового міхура, матки та інших) у розміщені поряд порожнини або під шкіру через природні (пупкове кільце, пахвинний канал) або штучні (розрив м’язів черевної стінки) отвори разом із серозною оболонкою, яка її вистилає.У свиней грижі діагностують значно частіше, ніж в інших видів тварин і в основному реєструють зміщення органів черевної порожнини. При грижах можливі різноманітні ускладнення. Таких тварин, особливомолодих і не відгодованих, у господарствахвибраковують і здають на передчаснийзабій або відбирають на продажнаселенню. Все це призводить дозначних економічних збитків у господарстві.Анатомічна будова грижі така: грижовийотвір, грижовий мішок і грижовийвміст.Грижовим отвором, грижовим кільцем,грижовими воротами або грижовимканалом можуть бути природні (пахвиннийканал, пупкове кільце) або штучні(розрив м’язів черевної стінки) отвори.Якщо грижовий отвір вузький, його називаютьгрижовим кільцем, широкий —грижовими воротами, а якщо він видовжений— грижовим каналом. Щодо будови грижового мішка єдиної думки немає. Одні вчені вважають, що він складається тільки із парієтального листка очеревини з прилеглою до неї фасцією, а інші стверджують, що до будови його належить також шкіра. Найвужче місце грижовогомішка називають устям, а розширену його частину — дном.Грижовий вміст— сальник, петлі кишечнику, матка, сечовий міхур та інші органи.У хронічних грижоносіїв у порожнину грижового мішка виділяється транссудат —так звана грижова вода.За походженням грижі бувають уроджені й набуті. Уроджені — це такі, з якими тварина народилася, а набуті розвиваються в період її росту та розвитку. З урахуванням локалізації діагностують грижі: пупкові, пахвинно-мошонкові(інтравагінальні), пахвинні (у самок), черевні, промежинні та ін. Залежно від зміщення грижового вмісту, їх поділяють на вправні і невправні.Грижа вправна (hernialibera) — грижовий вміст безболісно й вільно вправляється в природну порожнину через грижовий отвір, який добре пропальповується при наданні тварині певного положення, або при натискуванні пальцями на грижовий мішок. Грижовий вміст при пальпації має м’яку консистенцію, еластичний. Грижа невправна (herniairroponibilis) — грижовий вміст не вправляється в анатомічну порожнину. Вона, в свою чергу, буває фіксованою й защемленою. Грижовийотвір не пальпується.Грижа фіксована (herniafixata) — у цьому випадку виникають сполучнотканинні спайки між грижовим вмістом і грижовим мішком. Вони є наслідком численних травм грижового мішка й розвитку запальних процесів. Спочатку з’являються первинні фіброзні спайки, а пізніше розвивається фіброзне зрощення.Залежно від розміру грижі й ширини спайок може порушитися травлення, затримуватисяевакуація вмісту кишечнику. Тварина поступово худне.Грижа защемлена (hernia incarcerata) — грижовий вміст защемлюється в грижовомукільці або стискується в грижовому мішку; грижове кільце не пропальповується.Це залежить від ряду факторів: діаметра грижового отвору, пружності його прилеглихтканин, розмірів зміщеної петлі кишки тощо. Защемлені грижі супроводжуютьсяболем у вигляді колік; припухлість збільшується в об’ємі, стає щільною й напруженою.У порожнині защемленої кишки інтенсивно розмножується мікрофлора, яка швидко поширюється, що призводить до гнійного перитоніту, інтоксикації.За механізмом розвитку розрізняють три види защемлення: калове, еластичне йретроградне.Калове защемлення розвивається поступово, коли петля кишечнику, що випала,переповнюється вмістом так, що її не можна вправити назад у черевну порожнину.Еластичне защемлення (странгуляція) розвивається швидко й зненацька, що, якправило, спостерігають під час роботи, при підвищеному внутрішньочеревному тиску.У цьому випадку грижовий отвір дуже розтягується на невеликий період часу і в ньогопроникає кишкова петля. А коли в результаті скорочення прилеглих тканин грижовийотвір послаблюється й звужується, петля кишки, яка знаходиться в ньому, защемляється.Ретроградне защемлення виникає тоді, коли в грижовий мішок проникає петлякишечнику й частина брижі. При цьому травлення порушується не тільки в защемленій петлі кишечнику, а й в інших відділах кишечнику, які вільно лежать у черевнійпорожнині.Оперативне лікування гриж:

1. Герніорафія – ушивання грижових воріт без порушення цілості шкіри (у дрібних тварин – поросята, цуценята) при вправних невеликого розміру грижах.

2. Герніотомія – висічення грижі – включає етапи:

• Відокремлення грижового мішка;

• Ліквідацію грижового мішка;

• Закриття грижових воріт;

• Закриття шкірної рани.

Застосовують аллопластику за використання сітки з політетрафторетилену.