8. Причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та

лікування тварин за парезу.

Паралічем називають повне випадання рухової функції якогонебудь органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.

Неповне випадання рухової функції, що супроводиться значним ослабленням її, називається п а р е з о м.

Оскільки більшість периферичних нервів складаються з рухових і чутливих волокон, то паралічі часто супроводяться зниженням чутливості — г і п е с т е з і є ю або повною втратою її — а н е с т е з і є ю .

Причини. Повне переривання провідності нерва (параліч) буває при розривах, пораненнях, сильних ушибах і стисканнях нерва рубцевою тканиною, пухлиною, екзостозом, сторонніми предметами тощо, а парези — при ушибах, струсах, здавлюванні і частковому розриві нерва.

Параліч променевого нерва нерідко виникає внаслідок тривалого лежання тварини в боковому положенні без підстилки, наприклад при операціях.

Крім того, паралічі і парези нервів можуть виникати при захворюванні головного і спинного мозку (крововиливи, абсцеси, пухлини), а також при деяких інфекційних захворюваннях (сказ, чума собак, мит коней та ін.), отруєннях мінеральними отрутами (свинець, ртуть, миш'як та ін.) і отруйними рослинами (гірчак, ріжки), при авітамінозах і порушеннях обміну речовин.

Класифікація паралічів. Усі паралічі поділяють на дві групи:

центральні і периферичні.

Ц е н т р а л ь н і п а р а л і ч і виникають внаслідок ушкодження різних ділянок центральної нервової системи (кора головного мозку, підкіркові вузли, мозочок, пірамідний пучок, спинний мозок).

П е р и ф е р и ч н і п а р а л і ч і є наслідком ураження периферичних нервів або передніх рогів спинного мозку, в яких розміщені клітини периферичного рухового нейрона.

За характером поширення паралітичного процесу розрізняють:

1) п а р а п л е г і ї — двосторонні паралічі, при яких уражуються обидві передні або обидві задні кінцівки; 2) г е м і п л е г і ї — параліч однієї сторони тіла; 3) м о н о п л е г і ї — паралічі або парези однієї кінцівки або окремих груп м'язів.

Клінічні ознаки і діагноз. Діагностують парези і паралічі за клінічними ознаками. Для диференціації цих захворювань треба матина увазі таке. При парезах нерва порушується тільки рухова функція іннервованого ним органа, рефлекси знижені, але не зникаютьповністю. Надавлювання на нерв нижче місця ушкодження викликає больову реакцію. Атрофія м'язів виражена слабко.

При паралічах клінічні ознаки виражені виразніше. Так, наприклад, рухова функція м'яза випадає повністю, денервованім'язи кволі, дряблі, швидко атрофуються (нейропатична атрофія).

При паралічі мішаних нервів, що мають рухові і чутливі волокна,крім рухових розладів нижче місця переривання нерва спостерігається повна або часткова втрата його чутливості до подразників:уколів, тепла, холоду та ін. Нерідко виникають вазомоторні і трофічні розлади (набряки, підвищене або знижене потовиділення,охолодження кінцівки тощо).

Вирішуючи питання про походження паралічів, треба враховувати такі обставини. Периферичні паралічі супроводяться втратоюрефлексів і повним випаданням функції окремих м'язових груп, щоіннервуються ураженим нервом, з наступним розвитком атрофії іпереродженням. Для периферичних паралічів характерна гіпотонія,тобто ослаблення сили і скоротливої здатності м'язів (в'ялі паралічі).

При центральних парезах і паралічах рухові розлади поширюються на одну половину тіла (геміплегія) або на обидві (параплегія), тобто процес захоплює кілька м'язових груп або навіть органів.

При паралічах окремих нервів спостерігаються такі характернісимптоми.

При п а р а л і ч і л и ц е в о г о н е р в а порушується функціяіннервованих ним м'язів вуха, повік, носа і губ. При односторонньому паралічі вухо опущене, око напівзаплющене, носовий отвір звужений, верхня губа перекошена в здоровий бік, нижня — з бокуураження відвисла. При двосторонньому повному паралічі вухаопущені, повіки напівзаплющені, губи відвислі. Приймання корму

утруднене. Носові отвори звужені. Відмічають інспіраторну задишку.

При п а р а л і ч і т р і й ч а с т о г о н е р в а найчастіше уражується його моторна нижньощелепна гілка, яка іннервує жувальнім'язи. При односторонньому паралічі спостерігають відвисаннянижньої щелепи, зміщення різців у паралізований бік, пасивнийопір тварини при відкриванні їй рота, порушення пережовуваннякорму. В разі двостороннього паралічу дуже відвисає нижня щелепа, тому тварина не може закрити рота, а також приймати кормі воду.

При п а р а л і ч і п е р е д л о п а т к о в о г о н е р в а , який іннервує надоєний і підосний м'язи, в момент обпирання хворою кінцівкою плечовий суглоб поштовхоподібно відходить назовні; приосаджуванні тварини хвора кінцівка волочиться. Порушення функції кінцівки в спокої малопомітне.

При п а р а л і ч і п р о м е н е в о г о н е р в а уражена кінцівка, якщо тварина перебуває в стані спокою, зігнута в усіх суглобах нижче ліктьового, останній опущений. Під час руху твариникінцівка в фазу винесення поштовхами викидається вперед, а в фазу обпирання дуже згинається в усіх суглобах. Триголовий м'язплеча розслаблений, швидко розвивається його атрофія.

При п а р а л і ч і с і д н и ч н о г о н е р в а периферичного походження втрачається чутливість шкіри в ділянці зовнішньої поверхні стегна і гомілки, випадає функція згиначів і розгиначів, внаслідок чого тварина волочить кінцівку розігнутою в кульшовому, колінному і скакальному суглобах і зігнутою в суглобах пальця.В разі паралічу центрального Походження порушується функціяоднієї або частіше обох тазових кінцівок, хвора тварина при цьомуне може пересуватись.

При п а р а л і ч і с т е г н о в о г о н е р в а випадає функція чотириголового м'яза стегна. Під час руху тварини паралізована кінцівка повільно виноситься вперед й описує дугу назовні, а в моментобпирання кінцівка підкошується, тобто згинається в колінному,скакальному і пальцьових суглобах.

Лікування. При парезах і паралічах застосовують патогенетичну (новокаїнові блокади, тканинна терапія), медикаментозну і фізичну терапії, а також оперативні втручання. Звичайно призначають різні поєднання названих лікувальних методів залежно від характеру і стадії патологічного процесу. Наприклад, в разі розривунервів зразу після встановлення діагнозу роблять хірургічну обробку рани з накладанням периневрального шва, а для профілактики інфекції застосовують антибіотики.

При ушибах, струсах, розтягах та інших механічних ушкодженнях периферичних нервів у гострому і підгострому періодах призначають тепло в вигляді укутувань, зігрівальних компресів, опромінювань лампами солюкс і Мініна, парафінолікування, озокеритотерапію. Для зменшення болю і стимуляції регенеративнихпроцесіву нерві показане застосування іоногальванізації з новокаїном, хлоридом кальцію, йодом і фосфором, використання діатермічного струму та електричного поля УВЧ. Крім того, підшкірно івнутрішньом'язово вводять спиртові розчини вератрину, стрихніну й ізотонічний розчин хлориду натрію в зростаючих дозах.

Наприклад, у перші два дні вводять 0,01 г вератрину, в наступні два дні його дозу збільшують до 0,02 г, а для п'ятої ін'єкції— до 0,03—0,04 г. У наступні дні дозу вератрину поступовозменшують до початкової. На курс лікування потрібно дев'ятьін'єкцій.

Добрі наслідки дає курс лікування вітамінамиВ¹ іВ¹². Препарати вводять у паралізовані м'язи в кількох точках у дозах: великим тваринам — 1—2 г, собакам — 50—200 мг. Всього роблять 15—20 ін'єкцій.

На початку захворювання, за нашими спостереженнями, добрінаслідки бувають при внутрішньовенному введенні 0,25%-ного або0,5%-ного розчину новокаїну в дозі 1 мл на 1 кг маси тварини.

При хронічних паралічах роблять масаж, втирають різні подразні лініменти і мазі, призначають парафінові аплікації, грязелікування, тканинну терапію, аутогемотерапію, ритмічну електризацію гальванічним і фарадичним струмами. З лікарських засобівзастосовують підшкірні ін'єкції вератрину або стрихніну у зростаючих дозах, як зазначено вище.

Профілактика. Щоб запобігти парезам і паралічам, вживаютьзаходів, спрямованих на зменшення кількості механічних ушкоджень у тварин, зокрема: очищають пасовища і тваринницькі приміщення від сторонніх предметів, обезрожують велику рогату худобу, усувають несправності підлоги, станків і проходів у тваринницьких приміщеннях. При тривалому залежуванні (роди, паралітичнаміогемоглобінурія та ін.) тварин забезпечують достатньою м'якою

підстилкою, регулярно перевертають їх на другий бік, роблять масаж. Вживають запобіжних заходів щодо отруєння тварин мінеральними отрутами та отруйними рослинами і забезпечують їх повноцінними вітамінізованими кормами.