6. Оперативні методи лікування тварин із захворюваннями копит.

ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ПОЗДОВЖНІХ ТРІЩИНКОПИТНОГО РОГУ В КОНЯ

Показання. Роговою тріщиною називають роз’єднання копитного рогу на будь-якій ділянці рогової капсули. Рогові тріщини поділяють:

1) за локалізацією — на зовнішні (з латерального боку) та внутрішні (з медіального),зачіпної або заворотної частини стінки копита;

2) за глибиною — на поверхневі, глибокі (проникають до рогових листочків) йнаскрізні (доходять до основи шкіри копита);

3) за довжиною — на вінцеві, які спрямовуються від вінчика й не досягають краюпідошви; на тріщини, які проходять через всю довжину зачіпної частини копита відвінчика до краю підошви; на підошовні, що починаються нижче вінчика й доходятьдо краю підошви.

Унаслідок ран та хронічного запалення вінчика порушується нормальний процесрогоутворення, й тому з’являються різні дефекти на роговій стінці, в тому числі йтріщини.

Фіксація. Коня фіксують у стоячому положенні, а злих і норовливих коней — в

боковому лежачому.

Знеболювання. Знеболювання не проводять. Злим і норовливим коням ін’єктуютьнейролептик, застосовують рауш-наркоз.

Техніка операції. Оперативне лікування простих тріщин, неускладнених запальнимипроцесами тканин, покритих роговим башмаком, полягає в наступному:

1) з’єднання країв тріщин, що запобігає подальшому їх розходженню й защемленнюоснови шкіри копита;

2) звільнення від тиску тієї ділянки рогового башмака, де є тріщина;

3) ізолювання молодого рогу, який знову росте від вінчика до рогу з тріщиною.

Свіжі тріщини бувають поверхневими, тому, насамперед, необхідно запобігти їхрозширенню. Це роблять шляхом видалення (вирізування) рогу в поперечному напрямкуна рівні верхнього кінця тріщини й крім того, ріг видаляють на підошовномукраї рогової стінки на рівні тріщини. Якщо тріщина на боковій стінці, то підошовнийкрай стінки видаляють на відстані між нижнім кінцем та її графічним продовженнямна підошовний край. Ріг на підошовному краї стінки видаляють так, щоб він у цьомумісці не торкався до підкови й був вище від неї на кілька міліметрів. При такій ізоляції кінців тріщини відростаючий ріг не буде роз’єднуватися й інтенсивність йогоросту буде задовільною в результаті тиску на пошкоджену ділянку стінки з бокупідкови (ґрунту).

При глибоких і проникних тріщинах, крім ізоляції їх кінців, накладають шви, якіскріплюють тріщину. Краї тріщини ніколи не зростаються, однак зблизити їх необхідно для того, щоб тріщина не поглиблювалася й не защемлювалися листочкиоснови шкіри в момент розширення й звуження її просвіту, що відбувається під часруху тварини.

З’єднання країв тріщини застосовують при глибоких і наскрізних поздовжніх

тріщинах, які йдуть по довжині всієї стінки від вінчика до підошовного краю. Підошовні тріщини не з’єднують! Перед з’єднанням тріщин необхідно розм’якшити копитнийріг. Це роблять у теплій ножнійванні із 3 %-ного розчину натрію карбонатув замочених висівках або тирсі.

Зволоження необхідно робити безперервнопротягом 12—24 год, тому що ріг

повільно всмоктує воду.Для з’єднання країв тріщини існуєкілька способів. Скріплюють тріщини заклепками,пластинками, які кріплять дорогової стінки за допомогою шурупів поперектріщини або скобками (аграфами).

Найчастіше застосовують скріпленнятріщин заклепками. Цей спосіб дає змогу

тісніше зблизити краї тріщини й притягнутиїх один до одного; крім того, він

простий і доступний для виконання вусіх випадках.

З’єднання заклепками виконують так. На роговій стінці на відстані 6—8 мм відкраїв тріщини з кожного боку за допомогою жолобуватого долота або копитного ножароблять невеликі заглиблення з виступами. До виступу приставляють свердло ручногодриля або шило, плоске на кінці, і в середньому шарі копитного рога просвердлюютьканал, який роблять упоперек тріщини, через обидва її краї, з таким розрахунком,щоб його вхідний і вихідний отвори розміщувалися на однаковій відстані відкраїв тріщини. Потім готують заклепку із м’якого заліза або використовують підковнийцвях (вухналь) і вставляють у просвердлений канал. Кінці заклепки, які виступаютьіз отвору каналу, загинають кувальними кліщами. Кінці заклепки відкушують,щоб вони залишилися довжиною 3—4 см. Після цього загнуті кінці заклепок стискаютьгубками кувальних кліщів і притягують краї тріщини один до одного. Щоб запобігти травматичним пошкодженням сусідніх кінцівок, необхідно щільно протиснутизаклепки до рогової стінки, а гострі краї зарівняти напилком. Кількість заклепокзалежить від довжини тріщини.

Два останніх методи застосовують дуже рідко.

ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ВЕРУКОЗНОГОПОДОДЕРМАТИТУ (РАК СТРІЛКИ)

Показання. Хронічне запалення шкіри стрілки, яке супроводжується розпадом,

бородавчастим розростанням сосочкового шару, припиненням продукції рогу й

виділенням смердючої рідини.

Болючість від стрілки може поширюватися на основу шкіри м’якуша, підошви,

стінки й навіть путової ділянки. На відміну від гниття, при раку стрілки переважаєпапіломатозне розростання сосочків основи шкіри й дифузне його поширення. Однакце захворювання не має нічого спільного з раковою пухлиною (карценомою). Вонохоч і має властивість поширюватися від центру до периферії й давати рецидиви, алене супроводжується метастазами в інші органи й не призводить до кахексії, що характернодля типових карценомних новоутворень.

Найчастіше уражуються копита тазових кінцівок, переважно одне копито, дуже

рідко — всі чотири.

Фіксація. Коня фіксують у лежачому боковому положенні. Спокійних тварин

можна оперувати в станку в стоячому положенні.

Знеболювання. Застосовують поєднаний наркоз, нейролептаналгезію. Спокійним

коням роблять провідникову анестезію пальця.

Техніка операції. Медикаментозне лікування має палеативний характер, потребуєбагато часу й дає позитивний результат у виняткових випадках (при невеликих іпорівняно свіжих пошкодженнях).

Тому рекомендують застосувати радикальне лікування верукозного пододерматиту,яке полягає в оперативному видаленні всіх пошкоджених і здорових тканин по периферії ураженої ділянки.

Сама операція зводиться до того, що після зняття рогу з ушкоджених ділянок

стрілки скальпелем, вирізають не лише змінені тканини, а й здорові в напрямку відпериферії (від місця ураження в глибину). Таким чином видаляють основу шкіристрілки, м’якушів і частину їх підшкірного шару. У випадку оголення поверхні копитної кістки останню ретельно вискрібають гострою ложкою. Операційну рану змазують5 %-ним спиртовим розчином йоду й присипають порошком саліцилової кислоти.

Після цього накладають тиснучу пов’язку, яку залишають на 8—10 днів, якщо вонане просочується гнійним ексудатом або не підвищується температура тіла.

Післяопераційний догляд.

Слід вважати, що повне загоєння рани й закриття поверхні рогом не гарантує

можливої появи рецидивів. Тому за цією твариною необхідно стежити. Якщо виникаютьнавіть незначні ділянки розпадання рогу або розростання основи шкіри, ці ділянкислід видалити, а місце ураження присипати саліциловою кислотою й знову накластитиснучу пов’язку.

Підковувати коней слід після того, як ліквідують гострі явища й ранова поверхнняпочне вкриватися рогом.

7. Ампутація кінцівки у собак.- хірургічне видалення частини або всієї кінцівки. Основною метою даної операції є покращення якості життя тварини при тому, що опорну функцію кінцівки відновити неможливо. Ймовірними показаннями до ампутації кінцівки можуть служити такі захворювання як новоутворення, остеомієліт (інфекція кісток), серйозні неоперабельні травми з порушенням кровопостачання, порушення іннервації кінцівки при ураженні периферичних нервів (пр. Розрив сідничного нерва, відрив плечового сплетення), важке і необоротне запалення суглоба ( остеоартроз), вроджені деформації кінцівок.Ампутація передньої кінцівки зазвичай проводиться за допомогою видалення всієї кінцівки з лопаткою, при цій техніці тварина гарантовано позбавляється від болю і має кращий косметичний вигляд. Ампутація передньої кінцівки на рівні плечового суглоба і нижче не має ніяких переваг, і подальший косметичний ефект значно гірше в порівнянні з ампутацією всієї передньої кінцівкиАмпутація тазової кінцівки зазвичай проводиться на рівні середини стегна, що дає найкращий косметичний ефект і забезпечує деякий захист пахової області. Ампутація задньої кінцівки за рівнем тазостегнового суглоба показана лише у випадках інфекції або неоплазії стегнової кістки.

8. Ампутація рудиментальних пальців.Рудиментарними пальцями називають пяті пальчики у собак. Вони можуть бути присутніми на будь-який з кінцівок - і навіть на всіх кінцівках разом узятих.

Ампутація рудиментарних пальців у собакНа кожній руці у людини по пять пальців, а у собаки на кожній лапі - по чотири. А тепер підійдіть до свого вихованця і уважно огляньте його лапки. Не лякайтеся, якщо замість чотирьох ви раптом виявите на лапі пять або навіть шість кігтиків (і пальчиків, відповідно). Подібне трапляється, причому досить часто. Зайві пальці можуть бути присутніми як на одній лапі, так і на двох - і навіть на всіх чотирьох. Дане явище лікарі називають рудиментарними пальцями. Фіксація. Цуценят 3-5 денного віку фіксують на руках, а дорослих собак на операційному столі в лежачому бічному або черевному положеннях.

Знеболення. Для тварин першого тижня життя може застосовуватися місцеве знеболення шляхом інфільтрації 0,5% -ного розчину новокаїну в міжпальцевих складку навколо суглоба і в суглобову щілину (рис.).

Техніка виконання операції. Ампутацію рудиментарного пальця найкраще проводити на 3-5 день життя цуценят. Операційне поле готують одним із загальноприйнятих в хірургії методів. Якщо існує тільки шкірне прикріплення, то палець просто відсікається ножицями або скальпелем (рис.). Якщо ж присутні перша і друга фаланги (Р1 і Р2), то палець відводиться так, щоб ножиці пройшли до зєднання Р1 / Р2. Ампутують вся друга фаланга.При розрізі через діафіз Р2 або випадковому розрізі через Р1 можливо оголення і забруднення медуллярной порожнини, що може привести до остеомієліту.Після зупинки кровотечі (у цуценят воно незначне) шляхом притиснення кровоточить ватно-марлевим тампоном на рану накладають кілька вузлових швів (ми рекомендуємо застосовувати для цієї мети хромований кетгут) і захисну бинтову повязку.Післяопераційний догляд. Поверхня рани щодня протягом 5-6 днів обробляють 5% -ним спиртовим розчином йоду. Як правило, загоєння рани відбувається з первинного натягу; шви знімають на 7-8 добу.