5. Особливості лікування тварин за абсцесу і флегмони.

На початкових стадіях флегмони для запобігання розплавленню тканин застосовують спиртові компреси з димексидом (1:1) і одночасно загальну антибіотико і/або сульфаніламідотерапію. При виражених симптомах прогресуючого нагноєння проводять негайний розтин, який роблять досить широким, або роблять декілька менших розрізів вогнища інфільтрації і розплавлювання тканин, у гнійну порожнину вводять пухкі пучки марлі (бинта), просочені антисептичними розчинами або імпрегновані відповідними порошками. Крім того, проводять дренажування. Одночасно до поліпшення загального стану тварини і початку гранулювання застосовують антибіотико- і/або сульфаніламідотерапію, вводять препарати кальцію, гексаметилентетраміну, серцеві засоби і т.п.

При глибокій флегмоні, коли важко визначити локалізацію основного вогнища ураження і намітити раціональний доступ до нього, протягом декількох днів вимушеного очікування абсцедування проводять загальну антисептичну терапію. З появою фокусів флюктуації визначають місце розрізу.

Відсутність поліпшення загального стану тварини після операції свідчить про ускладнення флегмони, яке проявляється значним розшаруванням тканин з утворенням кишень, наповнених гноєм і тканинними фрагментами, що розплавляються, гнійним запаленням лімфатичних судин, вен, бурс, сухожилків, сухожильних піхв, кісток, суміжно розташованих суглобів, а також виникненням сепсису.

Погіршення стану тварини (підвищення температури тіла, болючість, наростання лейкоцитозу, зміни сечі тощо) після короткочасного поліпшення в результаті оперативного втручання може бути також обумовлено закупоренням ранового каналу тампоном і затримкою ексудата в глибині. При цьому необхідно провести ревізію вогнища ураження і замінити або видалити пучок марлі, тампон, дренаж.

Лікування абсцесу. У початковому періоді (у стадії інфільтрату) роблять коротку новокаінантібіотіковую блокаду. Можна застосовувати спирт-іхтіолові зігріваючі компреси, масляні бальзамічні повязки за Вишневським. При сформувалися абсцесах виробляють аспірацію гнійного ексудату, після чого в невеликому обсязі вводять антибіотики на 0,5%-ном розчині новокаїну. Великій рогатій худобі слід вводити разом з антибіотиками ферменти (фібрілізін, хімопсін, хімотрипсин і т. д.). Через 2-3 дні проводять аспірацію гнійного ексудату. 6. Сепсис. Сепсис — це тяжке інфекційне захворювання, що є своєрідною реакцією організму на постійне або періодичне надходження з якого-небудь септичного вогнища в кров мікробів, їх токсинів та продуктів розпаду тканин.

Джерелом загальної гнійної інфекції можуть бути відкриті переломи, великі опіки, рани, флегмони, гнійні артрити, тендовагініти та інші гнійні запальні вогнища. Розвиткові сепсису сприяють: запізнілий розтин інфікованих ран, несвоєчасне оперативне втручання при гнійно-некротичних процесах, недостатнє розкриття ранових карманів, залишення в рані сторонніх предметів, мертвих тканин і запливів гною, грубе порушення спокою рани, недодержання асептики під час операцій, виснаження, перевтома тварини, гіпо- й авітамінози.