7. Обгрунтування схеми лікування тварин за сепсису.

сепсис класифікація лікування- важкий інфекційно - алергічний процес , обумовлений генералізацією інфекції , що викликається різними збудниками КЛАСИФІКАЦІЯ СЕПСИСУЗапропоновано багато класифікацій сепсису , в основу яких покладені різні принципи. Виділяють первинний і вторинний сепсис.Первинний сепсис. Його також називають криптогенним . Це сепсис , що розвинувся без видимого зовні первинного вогнища . Вторинний - це сепсис , що розвивається на тлі наявного вогнища інфекції , різних гнійно - запальних захворювань мяких тканин , черевної порожнини , залозистих органів , легенів , плеври , кісток.По виду збудника :- Стафілококовий ; Стрептококовий ;По локалізації первинного вогнища :- Хірургічний ; Гінекологічний ;Урологічний ;Хірургічний сепсис - це сепсис , що виникає внаслідок або на тлі хірургічних захворювань , ушкоджень ( гнійно -запальні процеси , рани , опіки і т. д). За причинним фактором : Рановий Запальний; Післяопераційний ; Опіковий та ін.По клінічній картиніБлискавичний;Гострий Підгострий ;Рецидивуючий ;Хронічний.За часом розвит Ранній Пізній За клініко - анатомічними ознаками: Септицемія (сепсис без метастазів ) ; Септикопіємія ( сепсис з метастазами ) . Включає активне хірургічне лікування гнійних вогнищ (доступних для оперативного втручання) і загальну інтенсивну терапію. Хірургічне лікування полягає в висічення всіх уражених тканин, тривалому активному дренуванні операційної рани і якнайшвидшому закритті ранових поверхонь шляхом накладення швів або застосування шкірної пластики. Після хірургічної обробки гнійного вогнища для якнайшвидшого його очищення і підготовки до закриття використовують осмотично активні мазі на водорозчинній основі (Левосин, Левомеколь, диоксидиновая мазь), що володіють вираженими антисептичними і сорбційними властивостями.

8 некробактеріоз.Некробактеріоз (Necrobacteriosis) - підгостра або хронічна інфекційна хвороба всіх видів свійських та більшості диких тварин і птахів, що характеризується гнійно-некротичним ураженням шкіри та прилеглих до неї сполучної й мязової тканин, головним чином на нижніх частинах кінцівок, а також слизових оболонок ротової та черевної порожнин і дихальних шляхів, іноді паренхіматозних і статевих органів. Хворіє також людина. Збудник хвороби - Fusobacterium necrophorum, який дуже поширений у зовнішньому середовищі. пізоотологія хвороби. У природних умовах на некробактеріоз хворіють вівці, північні олені, велика рогата худоба, коні, свині, собаки, кролі, птиця, багато диких тварин. Більш сприйнятливі до хвороби молоді тварини, але ягнята до відлучення від вівцематок не хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на некробактеріоз тварини - бактеріоносії, а також здорові тварини, особливо жуйні, у рубці яких фузобактерії є постійними мешканцями. В навколишнє середовище збудник некробактеріозу виділяється з фекаліями, слиною, відторгнутими некротизованими тканинами і контамінує гній, грунт, пасовиська, вигули, водойми. Зараження тварин відбувається при потраплянні збудника хвороби на травмовані ділянки шкіри або слизової оболонки травного каналу, які зявляються за випасання тварин на низинних багнистих пасовищах, по стерні, а також при утриманні в кошарах на мокрій підстилці, згодовуванні колючих трав, при тривалому перегоні по твердому, камянистому ґрунту.

Патогенез. Вирішальну роль у виникненні й розвитку некро-бактеріозу відіграє зниження природної резистентності організму під впливом різних несприятливих факторів, а також травмування тканин, що забезпечує необхідні умови для проникнення й розмноження збудника хвороби. У первинному осередку спостерігаються некротичні ураження тканин і утворення виразок, що зумовлює виникнення у хворих тварин місцевих функціональних розладів (кульгання). При д о б р о я к і с н о м у перебігу хвороби відбувається інкапсуляція та відторгнення ушкоджених ділянок, загоювання виразок і утворення рубців. При злоякісн ому перебігу хвороби некротичний процес поширюється на прилеглі здорові тканини, спричинюючи некроз шкіри, відмирання мязів, сухожилків, звязок, хрящів, кісток. Ушкодження стінок кровоносних судин та утворення тромбів призводить до метастазів у внутрішніх органах, загальної інтоксикації, розвитку функціональних розладів та загибелі тварини. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1 - 3 доби. У молодих тварин перебіг хвороби гострий, у дорослих - підгострий або хронічний. Розрізняють доброякісну і злоякісну форми хвороби. Діагноз на некробактеріоз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та результатів лабораторних досліджень. До уваги беруть також епізоотологічні дані й патологоанатомічні зміни.Лабораторна діагностика. Для дослідження в лабораторію надсилають цілі трупи дрібних тварин або уражені тканини та шматочки паренхіматозних органів з некротичними осередками від великих тварин.Для прижиттєвої діагностики відбирають зскрібки патологічного матеріалу на межі здорової та некротизованої тканин. Діагноз на некробактеріоз вважають установленим у разі виділення з патологічного матеріалу культури з характерними для збудника некробактеріозу властивостями і розвитку некротичного осередку в кролів на місці введення суспензії вихідного матеріалу або культури з наступним виявленням у мазках із цього осередку типових мікроорганізмів; утворення у зараженого кролика некротичного осередку на місці введення патологічного матеріалу і виявлення в мазках з нього типових мікробів, навіть у разі відсутності росту збудника в посівах із вихідного матеріалу. Термін дослідження - до 10 діб. Лікування. Хворих тварин ізолюють і лікують комплексним методом. Проводять ретельну хірургічну обробку уражених ділянок шкіри та слизових оболонок з використанням бактерицидних і дезінфекційних препаратів у вигляді мазей, присипок, емульсій. Для загального лікування використовують пролонговані антибіотики (біцилін-3-5, дибіоміцин, дитетрациклін), які на рибячому жирі або олії вводять внутрішньомязово. Одночасно застосовують сульфаніламідні препарати.При ураженні кінцівок велику рогату худобу після хірургічної обробки пропускають через ніжні ванни з 5 - 10 %-м розчином формаліну або 10 - 20 %-м розчином мідного купоросу з інтервалом 5 - 7 діб. У разі глибоких некротичних уражень лікування вважається недоцільним. Імунітет. Після перехворювання на некробактеріоз не утворюється. Ефективних вакцин проти некробактеріозу не запропоновано.